Рішення № 139306022, 28.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6425/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Котельви К.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Петрушки І.С.,

представника заявника Стебко І.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Житкова А.С.,

перекладача Салманова Мехман Умуд,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

встановив:

Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (далі Позивач, ЗМУ ДМС), в інтересах якого діє Стебко І.Ю. (довіреність від 07.07.2025), звернулось до суду з позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Позивач просить суд продовжити строк затримання в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач), з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування поданого позову покликається на таке.

31 серпня 2025 року ЗМУ ДМС прийнято рішення про примусове видворення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з України. Це рішення про видворення Відповідач оскаржував до Ківерцівського районного суду Волинської області. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2026 у справі №158/368/25 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Відповідача до ЗМУ ДМС про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України. Таке рішення є чинним станом на сьогодні та не виконаним.

01 вересня 2025 року Галицький районний суд міста Львова ухвалив рішення у справі №461/7165/25, яким задоволив адміністративний позов ЗМУ ДМС до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

23 лютого 2026 року Галицький районний суд міста Львова ухвалив рішення у справі №461/1442/26 за адміністративним позовом ЗМУ ДМС до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким було продовжено строк затримання іноземця у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №461/1442/26 було залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року без змін.

Строк затримання Відповідача у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України закінчується 31.08.2026

З метою забезпечення примусового видворення Відповідача, ЗМУ ДМС листом за №4601.18.4-11693/46.2-26 від 27.07.2026 звернулося до Посольства Азербайджанської Республіки із проханням щодо ідентифікації та видачі свідоцтва на повернення (звільнивши від консульського збору) громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був документований паспортним документом НОМЕР_1 від 09.01.2024 дійсним до 08.01.2034.

Позивач звертає увагу на те, що Відповідач не звертався до територіальних органів ДМС із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відтак, у зв`язку із неможливістю забезпечити примусове видворення/реадмісію Відповідача ЗМУ ДМС просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі.

Представник Відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає поданий адміністративний позов необгрунтованим, таким, що не відповідає вимогам законодавства України та міжнародним стандартам захисту права на свободу. Вказує на те, що Позивач протягом року бездіяв та ігнорував свій обов`язок вжиття заходів на якнайшвидшу ідентифікацію та примусове видворення іноземця. Відповідач в 2024 році вже видворявся з території України згідно паспортного документа, його особа була встановлена, а отже ідентифікована. Також представник Позивача посилається на порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини в частині права на повагу до сімейного життя, мотивуючи тим, що Відповідач має стійкі сімейні зв`язки на території України.

У судовому засіданні представник Позивача Стебко І.Ю. заявлені вимоги підтримала та просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач та його представник Житкова А.С. у судовому засіданні проти вимог позову заперечили, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши та оцінивши позовну заяву та докази у справі у їх сукупності, заслухавши доводи учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рiшеннями Галицького районного суду міста Львова від 01 вересня 2025 року у справі №461/7165/25, Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2026 року у справі №461/1442/26, Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2026 у справі №158/368/25, які Позивач додає до позову, були встановлені факти і обставини, що мають преюдиційне значення, та з яких вбачається, що стосовно Відповідача двічі приймалось рішення про примусове видворення з України: 23.05.2024 року та 31.08.2025 року.

Обставини прийняття першого рішення від 23.05.2024 про видворення Відповідача з території України такі.

17.04.2024 о 14:30 год. згідно з протоколом №МЛВ 000079 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівниками ГУ ДМС у Львівській області Відповідач був виявлений та затриманий у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, складання протоколу про адміністративне правопорушення.

17.04.2024 працівниками ГУ ДМС у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002465 за ч. 1 ст. 203 КупАП, оскільки Відповідач перевищив дозволений строк перебування на території України.

17.04.2024 працівниками Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відносно Відповідача прийнято рішення №4601130100015423 про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 20.04.2024.

18.04.2024 прийнято рішення №4601110100013871, яким заборонено Відповідачу в`їзд в Україну строком на 3 роки.

23.05.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби у Львівській області прийнято рішення про примусове видворення з України Відповідача, оскільки останній у встановлений строк не виконав рішення про примусове повернення та продовжив перебувати на території України.

24.05.2024 Відповідача було видворено за межі України та заборонено в`їзд в Україну в строк до 23.05.2032 року.

У серпні 2024 року Відповідач умисно здійснив повторне незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску без документів та прибув незаконно на територію України і продовжив проживати в Україні.

Обставини прийняття другого рішення від 31.08.2025 про видворення Відповідача з території України такі.

31.08.2025 року о 11 год. 30 хв. згідно з протоколом №МІФ 000064 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП працівниками Тисменицького відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Відповідач був виявлений та затриманий у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченог ст. 203-1 КупАП, з метою припинення правопорушення.

31.08.2025 року головним спеціалістом Тисменецького відділу ЗМУ ДМС складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 203-1 КупАП, згідно якого виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , якому заборонено в`їзд на територію України.

31.08.2025 року головним спеціалістом Тисменецького відділу ЗМУ ДМС прийнято рішення №2626100100000535 про примусове видворення з України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , оскільки останній у серпні 2024 року здійснив незаконне повторне перетинання державного кордону України і продовжив проживати в Україні.

Рішення про видворення від 31.08.2025 року Відповідач оскаржував до Ківерцівського районного суду Волинської області. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2026 у справі №158/368/25 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Відповідача до ЗМУ ДМС про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України.

Отже рішення про видворення Відповідача з України є чинним, таким що пройшло судовий контроль, проте воно не виконане.

Суд звертає увагу, що питання правомірності видворення Відповідача з України не є предметом цього судового розгляду та вже було перевірено Ківерцівським районним судом Волинської області під час розгляду справи №158/368/25. Тому доводи представника Відповідача, викладенеі у відзиві на адміністративний позов, про те, що примусове видворення особи, яка має сім`ю в Україні порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини, якщо втручання держави не є пропорційним меті, суд не може взяти до уваги.

В цій справі суд має вирішити питання продовження строку тимчасового затримання Відповідача в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, та аналізуватиме його відповідно до стандартів ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме щодо втручання в право на свободу.

Оцінюючи підстави для продовження строку тимчасового затримання Відповідача в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, суд зазаначає таке.

Рiшенням Галицького районного суду міста Львова від 01 вересня 2025 року у справі №461/7165/25 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, останнього було затримано з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рiшенням Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2026 року у справі №461/1442/26 за адміністративним позовом ЗМУ ДМС до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання іноземця у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, останньому було продовжено строк затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №461/1442/26 суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишив її без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року в адміністративній справі №461/1442/26 за позовом ЗМУ ДМС громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 про продовження строку затримання без змін.

Частиною 1 ст. 289 КАС України визначено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Частиною 11 статті 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч. 12 статті 289 КАС України).

Частина 13 статті 289 КАС України визначає умови, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Необхідно звернути увагу, що процедура ідентифікації іноземця в розумінні ч. 13 статті 289 КАС України вимагає одержання інформації з країни громадянської належності іноземця з метою подальшого видворення за межі території України на підставі документів, які дають право особі легально перетнути кордон України в напрямку виїзду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з метою забезпечення примусового видворення Відповідача, ЗМУ ДМС листом за №4601.18.4-11693/46.2-26 від 27.07.2026 звернулося до Посольства Азербайджанської Республіки із проханням щодо ідентифікації та видачі свідоцтва на повернення (звільнивши від консульського збору) громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був документований паспортним документом НОМЕР_1 від 09.01.2024 дійсним до 08.01.2034.

Станом на час звернення з адміністративним позовом та розгляду справи в суді відповідь на зазначений запит до Посольства Азербайджанської Республіки не надано. Представник Позивача в судовому засідання пояснила, що запитуване свідоцтво на повернення є останнім необхідним документом для завершення процедури видворення.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону № 3773- VI, паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

У частині 3 статті 3 розділу І Закону № 3773- VI зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773- VI, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до п. 2, 5 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідач втратив підстави для подальшого перебування на території України, незаконно перебуває на території України та ухиляється від виїзду з України. Не вжив заходів щодо оформлення легального статусу перебування на території України, із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не звертався.

Згідно частини 4 статті 30 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Таким чином, громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має законних підстав для перебування на території України, відносно нього 31.08.2025 року прийнято повторне рішення про видворення, яке станом на момент розгляду справи в суді не виконане, тобто процедура видворення триває. На даний час наявні умови, за яких неможливо ідентифікувати відповідача в розумінні частини 13 ст. 289 КАС України та забезпечити примусове видворення особи у встановленому порядку.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та зазначає, що право на свободу не є абсолютним і може бути обмежено відповідно до процедури, встановленої законом, але у чітко передбачених випадках, передбачених пунктами a-f частини 1 ст. 5 Конвенції, перелік яких є вичерпний. До таких випадків, зокрема, відноситься законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції (п. f частини 1 ст. 5 Конвенції).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, за умови наявності щодо Відповідача чинного рішення про видворення з України, виконання якого триває з дотриманням вимог національного законодавства, суд робить висновок, що продовження строку затримання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, відповідатиме стандартам дотримання прав людини, передбаченим ст. 5 Конвенції Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України.

Виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Разом з тим, реагуючи на пояснення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , висловленні в судовому засіданні, суд звертає увагу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на необхідність активізації дій щодо встановлення особи Відповідача, зокрема скерування повторних запитів відповідним особам, які представляють його країну походження, а також пришвидшення вирішення питань про які він клопоче.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 6, 14, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 371 КАС України,

ухвалив:

Адміністративний позов Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити строк затримання в Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Котельва К.О.