Ухвала суду № 139305985, 26.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/5676/24

Пр.1-кп/336/518/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки судового засідання: ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залу суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000001021 від 02.07.2024, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Широкий Яр Чернігівського району Запорізької області, який отримав вищу освіту, одруженого, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання до затримання: АДРЕСА_2 ,

а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с. Широкий Яр Чернігівського району Запорізької області, який отримав вищу освіту, розлученого, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання до затримання: АДРЕСА_3 ,

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,-

за участі: з боку обвинувачення прокурора ОСОБА_7 , з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2024 прокурор Запорізької обласної прокуратури звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18.11.2024 подання Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про направлення кримінального провадження на розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, задоволено.

05.12.2024 справа надійшла до суду. Відповідно до протокола автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 у справі визначено головуючого суддю ОСОБА_10 , та склад колегії суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16.12.2024 постановлено призначити судовий розгляд кримінального провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.04.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю ОСОБА_10 та 14.04.2025 матеріали кримінального провадження передано визначеному головуючому судді ОСОБА_11 на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 16.04.2025 постановлено прийняти кримінальне провадження до свого провадження та призначити судовий розгляд кримінального провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.08.2025 №295 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю ОСОБА_11 та 25.08.2025 матеріали провадження передано визначеному головуючому судді ОСОБА_1 на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025.

24.08.2026 прокурором ОСОБА_7 за допомогою системи "Електронний суд"подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно кожного з обвинувачених, що своєчасно вручені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та визнається стороною захисту, підтверджено письмовими доказами, долученими прокурором.

За змістом клопотань ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти держави, а саме у державній зраді, відповідно, у разі доведеності їх провини, санкція статті передбачає виключно покарання у виді позбавлення волі. Враховуючи зміст п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, наразі існує ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Сторона обвинувачення стверджує, що обвинувачені можуть залишити своє місце проживання, переткнувши лінію зіткнення. Крім того, з урахуванням вказаних приписів, існує ризик незаконного впливу на свідків, які в судовому засіданні не допитувались; а також ризик того, що обвинувачені продовжать свою злочинну діяльність і, з огляду на проросійські погляди, можуть продовжити збирати інформацію про пересування та дислокації військовослужбовців та передавати представникам держави-агресора.

Прокурор в судовому засіданні, проголосивши клопотання, підтримав викладені у них доводи, наполягав, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу запобігання вказаним ризикам неможливе.

Також на запитання суду прокурор підтвердив помилковість вказівки за змістом клопотань на ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачені просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисники просили суд змінити запобіжний захід, застосований до їх підзахисних, на домашній арешт, адже вказані прокурором ризики не є підтвердженими, знизити розмір застави, зауваживши на мотивуванні рішення Конституційного Суду № 9-р(II)/2026 від 21.07.2026, яким абзац п`ятий частини п`ятої статті 182 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) та відсутності сталого доходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти клопотання, підтримав думку захисника.

Відповідно до ст. 201, 331 КПК України, розглянувши наявні клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі №331/949/22, пр.1-кс/331/1111/2024, від 04.06.2024, яка набрала законної сили 11.06.2024, клопотання старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_12 , погоджене із прокурором групи прокурорів, який здійснює процесуальну керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022080000000075 від 19.03.2022 за ознаками скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Широкий Яр Бердянського району Запорізької області, українця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у межах строків досудового розслідування, тобто до 01 серпня 2024 року включно. Строк запобіжного заходу постановлено рахувати з часу фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме з 15 години 21 хвилин 03 червня 2024 року.

Згідно з ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі №331/949/22, пр.1-кс/331/1110/2024, від 04.06.2024, яка набрала законної сили 24.06.2024, клопотання слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області капітана юстиції ОСОБА_15 , погоджене із прокурором групи прокурорів, який здійснює процесуальну керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022080000000075 від 19.03.2022 за ознаками скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Широкий Яр Бердянського району Запорізької області, українця, працевлаштованого на посаді наладчика верстатів ЧПУ цеху №43 ПАТ «Мотор січ», одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , має статус тимчасово переміщеної особи, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у межах строків досудового розслідування, тобто до 01 серпня 2024 року включно. Строк запобіжного заходу постановлено рахувати з часу фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_6 , а саме з 15 години 42 хвилин 03 червня 2024 року.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у даній справі від 08.10.2025 у складі колегії суддів постановлено клопотання прокурора задовольнити; продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», строком на 60 днів з 08 жовтня 2025 року до 06 грудня 2025 включно; продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» строком на 60 днів з 08 жовтня 2025 року до 06 грудня 2025 включно; строк дії ухвали визначено до 06 грудня 2025 року включно.

Одночасно визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному окремо, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Так, судом визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному окремо, заставу у розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 725 200,00 гривень (два мільйони сімсот двадцять п`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 зобов`язані виконувати покладені судом обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Судом також покладено на обвинувачених у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому вони перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити ва місяці з моменту її внесення. Роз`яснено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

За змістом ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Суд враховує, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (ч.6 ст.176 КПК України).

Згідно з приписами ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як унормовано ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Так, розглядаючи питання щодо застосування та/ або продовження запобіжних заходів, судом враховуються приписи ст.178 КПК України, а саме: при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми. При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обох обвинувачених у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України.

Суд зауважує, що наразі триває дослідження письмових доказів із аудіо- та відеододатками. Допит свідків, відповідно, й обвинувачених, не розпочато.

Як вже зазначалось судом, 08.10.2025 постановлено ухвалу відповідно до ч.2 ст.319 КПК України, а саме прийнято рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, оскільки, на переконання суду, таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд. Крім того, відповідні клопотання не надходили.

Суд за результатами розгляду клопотань учасників справи, дійшов висновку про те, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, - у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потребою у проведенні судом всіх необхідних процесуальних дій, що спрямовані на встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Колегія суддів також наголошує, що обраний відносно зазначених осіб запобіжний захід відповідає особі обвинувачених.

Щодо строку застосування запобіжного заходу, слід зазначити, що відомості про кримінальне правопорушення у даному провадженні внесено 02.07.2024, первісно запобіжний захід застосований до обвинувачених 04.06.2024.

Так, судом вчиняються всі можливі дії задля забезпечення ефективного та своєчасного розгляду.

Наявність стійких соціальних зв`язків обвинувачених наразі не підтверджено наявними доказами, що свідчить на користь можливості вчинення нових кримінальних правопорушень, а суворість можливого покарання (за умови доведеності вини) - про підвищену соціальну небезпеку особи.

Стороною захисту не долучено доказів на користь майнового стану обвинувачених, що захисники зазначили на запитання суду.

Суд бере до уваги, що свідки, обвинувачені на даному етапі розгляду кримінального провадження не допитані.

За загальним правилом (ч.2 ст.94 КПК України) жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висновки суду мають базуватись саме на показах, які безпосередньо отримані під час судового розгляду (або, в окремих випадках - отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України).

Тому, на переконання суду, перебуваючи на волі, обвинувачені з метою викривлення фактичних обставин справи, можуть вдатися до дій задля впливу на свідків, чиї покази мають істотне значення для встановлення істини у справі, однак судом ще не отримані.

Проте, не здійснивши допит свідків, суд наразі не може дійти однозначного висновку щодо їх знайомства із ОСОБА_5 , враховуючи місце останнього працевлаштування обвинувачених (до затримання). Крім того, суд не зможе дати оцінку показам свідків і до ухвалення рішення суду, протилежне суперечитиме засадам кримінального судочинства.

Суд наголошує, що, будучи обізнаними про суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання особи винуватою, опинившись на волі, кожний з обвинувачених, дійсно може ухилитися від суду шляхом переховування для уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.

Перетин Державного кордону України в законодавчій площині, за загальним правилом, не є можливим, проте переховування може бути ймовірним й на території України, зокрема, її окупованій частині. Зазначена обставина свідчить на користь тверджень сторони обвинувачення та наявних ризиків (п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України).

Відповідно, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинувачених від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

За станом здоров`я обвинувачені можуть утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного стороною захисту під час провадження справи в суді не надано.

За приписами ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

Також у п.51 справи «Летельє проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу.

При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, стороною обвинувачення достатньо доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Так, застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.

Зазначення про існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України у клопотаннях, з урахуванням їх змісту, має суто технічний характер, про що повідомив прокурор на запитання суду.

Відповідно, клопотання прокурора про продовження строку тримання кожного обвинуваченого під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В даному випадку продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить, серед іншого, й розумність строків провадження, як одну із засад кримінального судочинства, й можливість особистої участі обвинувачених під час судових засідань. Тому застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Проаналізувавши висловлені доводи, суд дійшов висновку про те, що застосування домашнього арешту, як і інших, більш м`яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.

Доводи сторони захисту враховані судом, ретельно проаналізовані, проте не змінюють висновків за результатами розгляду даного клопотання.

Враховуючи стадію судового розгляду, оскільки докази під час розгляду кримінального провадження в силу вимог ст.23 КПК України мають бути досліджені безпосередньо, застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу не є обґрунтованим, на підставі чого суд доходить висновку про необхідність продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів від дня розгляду питання.

Суд також наголошує, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

Разом з цим, відповідно до ухвали суду від 08.10.2025, як вже зазначено вище по тексту даного судового рішення, визначено обом обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді застави (900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому, абзац п`ятий частини п`ятої статті 182 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 9-р(II)/2026 від 21.07.2026}

Згідно з мотивуальною частиноою даного рішення КСУ, Конституційний Суд України вказує, що для реального досягнення мети альтернативності застави запобіжному заходу у виді тримання під вартою відповідно до усталених позицій Європейського суду з прав людини, визначаючи розмір застави у виключних випадках, слідчий суддя, суд у судовому рішенні зобов`язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами, визначеними оспорюваними приписами Кодексу [див.: рішення у справі Istomina v. Ukraine / Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), § 31].

Конституційний Суд України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження [див.: рішення у справах Toshev v. Bulgaria від 10 серпня 2006 року (заява № 56308/00), § 73; Hristova v. Bulgaria від 7 грудня 2006 року (заява № 60859/00), §§ 109111; Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04), § 78; Gafa v. Malta від 22 травня 2018 року (заява № 54335/14), § 70; Plachkov v. Ukraine / Плачков проти України від 15 квітня 2021 року (заява № 76250/13), § 114; Istomina v. Ukraine / Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), § 26].

Із урахуванням позицій Європейського суду з прав людини Конституційний Суд України виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, окремо наголошує на обов`язку слідчого судді, суду ретельно мотивувати розмір застави, зокрема, з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв`язки (сім`ю, інші особисті комунікації), а також зв`язки за кордоном [див.: рішення у справах Iwanczuk v. Poland від 15 листопада 2001 року (заява № 25196/94), § 66; Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04), § 80; Istomina v. Ukraine / Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), § 32].

З огляду на викладене Конституційний Суд України наголошує, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави триманню під вартою забезпечує таке застосування абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами частини другої статті 29 Конституції України.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України), на чому раніше наголошувалось судом.

Попередня ухвала суду стала предметом апеляційного розгляду (в частині запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 ), залишена без змін згідно з ухвалою Запорізького апеляцйного суду від 22.07.2026. В даній ухвалі апеляційний суд вказав, що "фактично суд першої інстанції реалізував встановлені законом гарантії надання особі можливості внесення застави як альтернативу такому запобіжному заходу, як тримання під вартою. При цьому апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції щодо встановлення застави у більшому розмірі, ніж максимальний розмір, встановлений для особливо тяжкого злочину відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, оскільки обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , належно оцінені судом першої інстанції в контексті визначення розміру застави".

Так, визначаючи розмір застави, суд бере до уваги приписи ст.178, 182 КПК України, зокрема, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, що повинно належним чином забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

Поряд з цим, суд в контексті вказаного вище РІшення КСУ приймає аргументи сторони захисту з приводу того, що докази фінансової спроможності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 або наявності активів, що дозволяють внести заставу у раніше визначеному розмірі, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведені вище нормативні приписи, зокрема, ч.4,5 ст.182 КПК України, встановлені судом обставини, а також висловлені стороною захисту доводи, судом визнається за доцільне змінити розмір застави, що визначений судом раніше - відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у даному кримінальному провадженні від 08.10.2025, визначивши кожному з обвинувачених окремо, заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень. Вказаний розмір відповідає кваліфікації кримінальних правопорушень та приписам п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

При цьому, раніше визначені порядок внесення застави, перелік обов`язків в разі її внесення та строк їх дії необхідно залишити без змін, уточнивши реквізити для внесення застави.

За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз`яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Керуючись ст. 23, 94, 115, 177-178, 182-183, 197, 199, 201, 205, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», строком на 60 днів з 26 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» строком на 60 днів - з 26 серпня 2026 року до 24 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали визначити до 24 жовтня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, визначений відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у даному кримінальному провадженні від 08.10.2025, визначивши кожному з обвинувачених окремо, заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень 00 копійок) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний р/р: Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, Код банку отримувача (МФО) - 820172; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26316700; Рахунок отримувача: UA928201720355289002015001205, призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за кожного окремо, кримінальне провадження №331/5676/25, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (веб-посилання на реквізити: https://sh.zp.court.gov.ua/sud0827/gromadyanam/depozit_182_kpk/).

Порядок внесення застави, перелік обов`язків обвинувачених в разі її внесення та строк їх дії залишити без змін.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченим, захисникам обвинувачених та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали суду складений та проголошений 28.08.2026 о 08-10 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3