Рішення № 139305879, 28.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4704/26 2/335/2840/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ВОЗ.13022.006383644 від 17.02.2020 у розмірі 73740,08 грн. В обґрунтування позову посилалися на те, що 17.02.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВОЗ.13022.006383644. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 37912,00 грн. строком на 12 місяців. Відповідно до договору факторингу №11-12/25 від 11.12.2025 АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс». Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 73740,08 грн, з яких: 23206,55 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12075,36 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 38458,17 грн. заборгованість за комісіями. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

Відповідач 26.05.2026 подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач не довів належного переходу права вимоги та повідомлення боржника. Позивач має довести факт укладення договору, отримання коштів та умови споживчого кредитування. Розрахунок заборгованості є спірним і потребує перевірки. Заявив про застосування позовної давності. Заперечує проти витрат на правничу допомогу, оскільки позовна заява має типовий характер, ґрунтується на шаблонних правових аргументах. Ціна позову становить 73 740,08 грн., тому сума витрат на правничу допомогу є непропорційною.

Представник позивача 02.06.2026 подав відповідь на відзив в якій зазначив, що договір кредиту та страхування 17.02.2020 укладений у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України. Наявність на документі власноручного підпису сторін свідчить про повне дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору. До матеріалів справи додані копії паспорта з реєстраційним номером облікової картки платника податків (ІПН) та довідки про реєстрацію місця проживання Відповідача. Вказані документи містять власноручний підпис боржника та відмітку про засвідчення, які є ідентичними підпису, накладеному ним у Кредитні договорі. Надання Відповідачем особистих документів безпосередньо при укладенні правочину та їх власноручне підписання вказує на свідому участь останнього у процесі отримання кредиту, спрямованого на встановлення цивільних прав та обов`язків. У вищезазначеному Договорі передбачені всі істотні умови, а саме: предмет договору вказаний у п.1.2 кредит у сумі 37 912, 00 три.; строк кредиту у п. 1.4 Договору 12 місяців; дата повернення кредиту у п.1.6 Договору 17.02.2021; процентна ставка у п.1.3 Договору 15.5%. 11.12.2025 було укладено договір факторингу № 11-12/25 відповідно до якого Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договорами кредиту та страхування № В03.13022.006383644 від 17.02.2020. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №В03.13022.006383644. Позивачем до матеріалів позовної заяви було належним чином долучено документи, які підтверджують обсяг, характер наданих юридичних послуг, а також їхню вартість.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає на підставах, викладених в ньому та у відповіді на відзив.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволенні позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на позов.

11.08.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 28.08.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.02.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВОЗ.13022.006383644. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 37912,00 грн., строком на 12 місяців.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 37912, 00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору, процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 15,5 % річних.

Відповідно до п. 1.4 договору, строк кредитування становить 12 місяців, а кінцевий строк повернення кредиту визначено 17.02.2021.

Згідно з долученої до позовної заяви копії меморіального ордеру № 6875640 від 17.021.2020 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти розміром НОМЕР_1 , 00 грн.

ОСОБА_1 ознайомився із графіком платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, які власноруч підписав.

З виписки по рахунку відповідача за період з 17.02.2000 по 11.12.2025 випливає, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором до жовтня 2025 року.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості станом на 11.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 передАТ «Ідея Банк» склала 73740,08 грн, з яких: 23206,55 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12075,36 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 38458,17 грн. заборгованість за комісіями.

Згідно з довідкою від 26.05.2026 № 2303-5004055000зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

11.12.2025 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 11-12/25, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно з п. 2.1 договору факторингу, клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 по договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №ВОЗ.13022.006383644 від 17.02.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі заборгованості 73740,08 грн, з яких: 23206,55 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12075,36 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 38458,17 грн. заборгованість за комісіями.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором №ВОЗ.13022.006383644 від 17.02.2020, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач їх не надав.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, свого розрахунку не надано.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення загальної суми заборгованості 35 281,91 грн, з яких: 23206,55 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12075,36 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями в розмірі 38458,17 грн. суд дійшов висновку про необґрунтованість такої вимоги з огляду на наступне.

В розумінні ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16) викладено правовий висновок, в якому зазначено, що положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Суд звертає увагу, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Водночас, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Умови договору не містять деталізації, за які саме послуги з управління кредитом встановлена сплата комісії.

Щомісячна сплата комісії за погашення суми кредиту та процентів не може вважатись послугою за управління кредитом, за надання якої можливе нарахування комісії

За наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», а саме, 04.09.2025 (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.

З позовом до суду ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося 30.04.2026, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 273,95 грн (47,85% від 2 662,40 грн).

Вирішуючи питання щодо стягнення витратна професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс», заявку на надання юридичної допомоги № 1612 від 02.03.2026, Витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, з яких вбачається, що витрати на правову допомогу склали 25 000,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечує проти витрат на правничу допомогу, оскільки позовна заява має типовий характер, ґрунтується на шаблонних правових аргументах, а ціна позову становить 73 740,08 грн., тому заявлена сума витрат на правничу допомогу є непропорційною.

З огляду на складність справи та виконані роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання б яких було витрачено значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 5 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 390 грн.(47,85% від 5000 грн).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263 265, 274, 279, 280, 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №ВОЗ.13022.006383644 від 17.02.2020 у розмірі 35 281,91 грн, судові витрати по сплаті судового збору розміром 1 273,95 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу розміром 2 390,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складено 28.08.2026.

Суддя І. П. Соболєва