Рішення № 139305847, 17.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/412/26 2/335/1074/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Головченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 29.08.2016, вона отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З 2019 почала сплачувати податки. Податки сплачувала вчасно та наперед. Але, після того як почала відмовлятися сплачувати наперед податки, працівниками податкової служби вигадана штучна заборгованість. Враховуючи відсутність заборгованості по жодним податкам та збором, у 2020 році, була вимушена звернутися до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дії, скасування суми боргу та скасування вимоги, відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про спалу боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60. Визнано протиправною та скасовано вимогу ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 943 грн.

Станом на 12.01.2026 постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 відповідачем в повному обсязі не виконана. В вересні та в грудні 2021 року представником відповідача подавалась касаційна скарга, але у відкритті касаційного провадження відмовлено. Отже, станом на 12.01.2026 постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 є чинною та підлягає виконанню.

В подальшому, позивачкою направлялися адвокатські запити до Запорізького окружного адміністративного суду, до Третього апеляційного адміністративного суду, до Касаційного адміністративного суду та до ГУ ДПС у Запорізькій області для з`ясування факту здійсненні контролю судами за виконанням рішень суду та за виконання рішень суду, на які вона отримала відповіді. Але, відповідачем у наданих двох відповідях була надана неоднозначна інформація про існування чи не існування заборгованості. Вважає, що працівниками відповідача вже вдруге вчиняють відносно неї незаконні дії.

Так як незаконність дій відповідача доведено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 шляхом визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60, враховуючи, що саме він є тим державним органом, який має право отримати податки та збори, та вимусив звернутися до суду, тому саме ГУ ДПС у Запорізькій області повинно компенсувати спричинену моральну шкоду.

Вказує, що заподіяна моральна шкода полягає: у неможливості спокійно засинати по ночам по декілька днів підряд на протязі строку розгляду спору в суді 1 рік та 7 місяців; у постійних роздумах щодо знущання; самостійному заспокоюванні; витраченні часу та грошей для поїдок до м. Дніпро. Крім цього, станом на 13.01.2026 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 943, відповідачем не відшкодовано, тобто рішення суду Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 не виконано.

Посилаючись на те, що дії працівників відповідача зачепили ділову репутацію, честь та гідність позивача, які є безцінними, вважає що має на отримання від ГУ ДПС у Запорізької області моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2026 провадження у даній цивільній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області, не погоджуючись з позовними вимогами, через систему «Електронний суд» надала відзив на позов, у якому зазначила, що в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за кодом бюджетної класифікації 71040000 протягом 2018-2025 років проводилось відображення розрахунків по єдиному внеску та нарахування відповідно вимог чинного законодавства, а саме: за 2017 рік відповідно по терміну 02.05.2018 8448,00 грн., (мінімальна заробітна плата з січня 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704,0 грн./міс.). Платником надано 02.05.2018 додаток 5 табл.3 за № 6639 самостійно нараховано єдиного внеску у розмірі 8461,20 грн. За 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 9828,72 грн., або 2457,18 грн. за кожний квартал. (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс.). Платником надано 02.05.2019 додаток 5 табл.1 за № 6605 самостійно нараховано єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн. За 2019 рік по строку 19.04.2019 р., 19.07.2019р., 21.10.2019 р., 20.01.2020 р. 11016,72 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06грн. в місяць). Платником надано 06.05.2020 додаток 5 табл.1 за № 6286 самостійно нараховано єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн. За 2020 рік автоматичні нарахування на центральному рівні у сумі 9595,30 грн., у тому числі по терміну: 21.04.2020 у сумі 2078,12грн. (за січень-лютий 2020 мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн./міс), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн. (за червень 2020), 19.10.2020 у сумі 3178,12грн. (за липень серпень 2020 по 1039,06 грн./міс, за вересень 1100,00 грн. - мінімальна заробітна плата з вересня 2020 5000,0 грн.), 19.01.2021 у сумі 3300,00 грн. (за жовтень- грудень 2020 року по 1100,00 грн./ міс). Платником надано 19.04.2021 додаток 5 табл.1 за № 4245 самостійно нараховано єдиного внеску у розмірі 9593,30 грн.

Нарахування за березень травень 2020 року не проведені в автоматичному режимі на центральному рівні відповідно до внесених змін до розд. VIII Закону № 2464, Законами України від 17 березня 2020 року № 533-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» із змінами та доповненнями та від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За 2021 подано Податкову декларацію про майновий стан за 2021 рік (від 15.02.2022№ 9431813332) та Додаток 1 Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток ЄСВ 1) (від 9431813344 вiд 15.02.2022), яким самостійно нарахованою суму єдиного внеску до сплати у розмірі 15 950,00 грн.

За 2022 подано Податкову декларацію про майновий стан за 2022 рік (від 12.04.2023№ 9310439448) та Додаток 1 Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток ЄСВ 1) (від 9310439452 вiд 12.04.2023), яким самостійно нарахованою суму єдиного внеску до сплати у розмірі 17292,00 грн.

За 2023 подано Податкову декларацію про майновий стан за 2023 рік ( від 22.01.2024 №9376994075) та Додаток 1 Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток ЄСВ 1) (від 9376994085 вiд 22.01.2024), яким самостійно нарахованою суму єдиного внеску до сплати у розмірі 17688,00 грн.

За 2024 подано Податкову декларацію про майновий стан за 2024 рік ( від 20.01.2025 № 9418773897) та Додаток 1 Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток ЄСВ 1) (від 9418779830 вiд 20.01.2025), яким самостійно нарахованою суму єдиного внеску до сплати у розмірі 20526,00 грн.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом N 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

Окрім того, згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 та ч. 13 ст. 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 25 Закону № 2464, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Поряд з цим, згідно з п. 16. ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За порушення ч. 8 ст. 9 Закону №2464 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено: Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0125005907 від 23.07.2019 в загальній сумі 1226,06 грн. (штрафна санкція 992,54 грн. та пеня 233,52 грн. Узгоджено в ІКП 19.08.2019.

- Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №13182/24-16 від 15.09.2021 в загальній сумі 1101,67 грн. (штрафна санкція 1101,67 грн.) Узгоджено в ІКП 19.10.2021.

- Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0098992411 від 24.06.2025 в загальній сумі 3997,43 грн. (штрафна санкція 3537,55 грн., та пеня у сумі 459,88 грн) Узгоджено в ІКП 04.08.2025.

Згідно статті 14 Закону № 2464, суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Зазначене рішення контролюючого органу у визначені статтею 14 Закону № 2464 строки оскаржене платником не було.

Відповідач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Рішення не оскаржувалось та є узгодженим - 04.08.2025. Нарахування відображені в ІКП платника. Підстави винесення зазначеного вище рішення та обґрунтованості донарахованих штрафних санкцій та пені не є предметом розгляду даної справи так як рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені не оскаржується платником.

Відповідно до п. 6 ст. 25 Закону № 2464, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, з урахуванням календарної черговості погашення заборгованості по єдиному внеску сума боргу у позивача обліковується у зв`язку з несплатою нарахованих штрафних санкцій та пені по ЄСВ згідно Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0098992411 від 24.06.2025. Дана обставина підтверджується сформованою історією заборгованості , що надається до заперечень.

Факт несвоєчасних сплат єдиного внеску вбачається з інтегрованої картки платника.

Розмір боргу за періодами виникнення ( у т.ч. і новостворений), підстави, розмір та періоди його виникнення чітко вбачаються із інтегрованої карки платника, яка ведеться у встановленому порядку та доступна Позивачу в Електронному кабінеті платника. Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборі, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі Порядок №5).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку № 5 передбачено, що платникам відкриваються інтегровані картки платника (далі - ІКП) за кожним платежем. ІКП містять інформацію про облікову інформацію та показники , які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно - територіальною одиницею.

Належним інформаційним доказом підстав виникнення та наявності боргу є дані інтегрованої картки платника. З урахуванням вказаного, зазначення у рішенні інформації про перелік документів за якими виник борг, є фактичним повторенням інформації з електронного кабінету платника щодо наявного новоствореного боргу.

Інтегрована картка платника ( далі ІКП) підтверджує наявність боргу у позивача з попередніх періодів, підстави його виникнення та черговість у якій борг виникав та погашався. Отже, ІКП платника є належним доказом щодо структури та історії виникнення та погашення податкового боргу у т.ч. і виникнення новоствореного боргу за яким винесено спірне рішення.

У графі 3 ІКП «Опис операції» чітко вбачається історія виникнення, погашення зобов`язань , виникнення та погашення боргу.

Щодо посилань на наявність рішень суду, то постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 №280/852/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60У та від 17.02.2020 №Ф-404-60 визнано протиправними та скасовано, а у задоволенні вимог щодо скасування суми боргу за даними вимогами та визнанні неправомірними дій ГУ ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми боргу, яка визначена в оскаржуваних вимогах відмовлено.

Таким чином, правомірність дій та обґрунтованість нарахованих сум боргу по єдиному внеску підтверджена у судовому порядку постановою апеляційної інстанції у справі № 280/852/20.

Згідно до вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно пункту 16 вказаної статті, строк давності щодо застосування нарахування, та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до частин 7 та 8 ст. 25 Закону№ 2464 передбачено, що сума недоїмки не підлягає списанню.

У подальшому, з метою забезпечення стягнення суми заборгованості по єдиному внеску було сформовано нову вимогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464, Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, порядок вручення, направлення, оскарження вимог з ЄСВ регулюється ПКУ.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2025 № Ф-5672-0801 була сформована відповідно до вимог чинного законодавства та надіслана позивачу засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) за адресою податкової реєстрації.

З огляду на наявність чинного боргу у відношенні платника винесено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки), як того вимагає чинне законодавство.

Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 № 280/8577/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо нарахування боргу з єдиного внеску, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2025 № Ф-5672-0801 на суму 3 997,43 грн. з єдиного соціального внеску та зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672-0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп.

Щодо завданої моральної шкоди, то рішення судів на які посилається позивачка не встановлюють факт протиправних дій контролюючого органу (постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 № 280/852/20 у задоволенні вимог щодо скасування суми боргу за вимогами про стягнення боргу (недоїмки) та визнанні неправомірними дій ГУ ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми боргу, яка визначена в оскаржуваних вимогах відмовлено).

Таким чином, жодним рішенням суду та наданими до позову обґрунтуваннями не встановлено порушення прав та інтересів ОСОБА_1 з боку ГУ ДПС у Запорізькій області.

Борг є обґрунтовано нарахованим та як наслідок всі можливі «моральні страждання» позивачки викликані виключно через невиконання нею вимог податкового законодавства щодо своєчасної сплати єдиного соціального внеску.

Жодним наданим позивачкою документом до позову (рішення судів та відповіді на запити) не встановлено факту порушення з боку контролюючого органу щодо порушень, які б могли спричинити можливі моральні страждання ОСОБА_1 через невиконання нею вимог діючого законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску. Доведення наявності моральної шкоди покладається на позивача, а наданими обґрунтуваннями до позову жодним чином не доведено факт завдання ОСОБА_2 моральної шкоди. З огляду на зазначене вище, відсутні підстави для визнання дій контролюючого органу протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 19.09.2025 № Ф-5672-0801

22.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, а 11.05.2026 додаткові пояснення позивача.

26.05.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила суду, що в даному випадку діями відповідача зачеплена її репутація як адвоката. Рішення суду не виконуються. Моральна шкода полягає саме за невиконання рішення суду. Розмір шкоди розрахованих з власних міркувань Вважає, що особи не повинні звертатися повторно до суду. Щодо невиконання рішення суду до виконавчої служби не зверталася, з підстав їх недієвості.

Представник відповідача просила у позові відмовити, посилаючись на те, що жодними обґрунтування позивачки не доведено порушення з боку контролюючого органу, як і не встановлено факту порушень контролюючих органів. Вимога скасована по формальним підставам, при цьому розмір суми не скасовано, судом не зобов`язано виключити цю суму. Скасування вимог не скасовує суму боргу. Крім того, дії контролюючого органу не визнавалися незаконними. Виконання ДПС своїх повноважень не може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.06.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючому органі, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та є платником єдиного внеску.

18.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60У про необхідність сплати ОСОБА_1 3927,88 грн. заборгованості з єдиного внеску.

17.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60 про необхідність сплати ОСОБА_1 3577,06 грн. заборгованості з єдиного внеску.

Не погоджуюсь із діями та винесеними вимогами, ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила: - визнати дії Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі в розмірі 3927 грн 88 коп. неправомірними; - скасувати суму податкового боргу в розмірі 3927 грн 88 коп., яка визначена в податковій вимозі ГУ ДПС у Запорізькій області (нині Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року №Ф-404-60 У; - скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року №Ф-404-60.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/852/20 від 01.06.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2026 (справа № 280/852/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 - скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2943 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі №280/852/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування суми боргу та скасування вимоги.

Згідно наданої відповіді Запорізького окружного адміністративного суду від09.10.2025, на запит адвоката Погосян М.А., останній повідомлено, що заява про встановлення судового контролю за виконання постанови суду по справі № 280/852/20 до суду не надходила та заходи судового контролю, передбачені вищенаведеними положеннями КАС України Запорізьким окружним адміністративним судом та Третім апеляційним адміністративним судом не вживались.

Згідно наданої відповіді Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025, на адвокатський запит, щодо адміністративної справи № 280/852/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування суми боргу та скасування вимоги, повідомили, що Третім апеляційним адміністративним судом судовий контроль за виконанням рішення не встановлювався. Матеріали адміністративної справи № 280//852/20 після апеляційного розгляду були повернути до Запорізького окружного адміністративного суду 23.11.2021.

Згідно відповіді Верховного Суду № 41/0/71-25 від 09.10.2025, наданої на запит від 01.10.2025 № 88/2025 про надання інформації щодо повернення матеріалів справи № 280/852/20 до суду першої інстанції і матеріалів касаційної скарги скаржникові, а також іншої наявної в автоматизованій системі суду інформації в цій справі, адвокату Погосян М.А. повідомлено, що Верховний Суд ухвалами від 09.11.2021 та від 23.12.2021 відмовив у відкритті касаційних проваджень за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (провадження № К/9901/40419/21 і № К/9901/46107/21) на судові рішення в справі № 280/852/20. Копії ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження разом із касаційними скаргами та доданими до скарг матеріалами скаржникові надіслано супровідними листами суду від 12.11.2021 та від 24.12.2021. За даними реєстраційних карток поштових відправлень, надіслану кореспонденцію адресат отримав 17.11.2021 та 05.10.2022. Відповідно до приписів частини третьої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України питання про витребування матеріалів справи вирішується в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Верховний Суд не постановляв ухвали про відкриття касаційного провадження в справі № 280/852/20 і не вирішував питання про витребування цієї справи.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області № 43140/6/08-01-13-03-05 від 07.10.2025, на адвокатський запит від 01.10.2025, адвокату Погосян М.А. повідомили, що згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 280/852/20 визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60У та від 17.02.2020 № Ф-404-60. На виконання даної постанови суду вищевказані вимоги відкликані в ІКС «Податковий блок» 06.10.2021. Також повідомлено, що резолютивною частиною постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі № 280/852/20 в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Згідно даних ІКС «Податковий блок» в ІКС ОСОБА_1 станом на 06.10.2025 обліковується заборгованість за сплати єдиного внеску у сумі 3997,43 грн, дата виникнення 04.08.2025 (штрафні санкції та пеня відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 24.04.2026 № 0098992411 за період з 11.05.2024 до 05.06.2024).

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53670/6/08-01-13-03-05 від 25.12.2025, на адвокатський запит від 17.11.2025 б/н, адвокату Погосян М.А. повідомили також, що за порушення ч. 8 ст. 9 закону № 2464 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено: Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0125005907 від 23.07.2019 в загальній сумі 1226,06 грн (штрафна санкція 992,54 грн та пеня 233,52 грн). Узгоджено в ІКП 19.08.2019. Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.09.2021 № 13182/24-16 в загальній сумі 1101,67 грн (штрафна санкція 1101,67 грн.). Узгоджено в ІКП 19.10.2021. Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.06.2025 № 0098992411 в загальній сумі 3997,43 грн (штрафна санкція 3537,55 грн, та пеня у сумі 459,88 грн), за період з 11.05.2024 по 05.06.2024. Узгоджено в ІКП 04.08.2025. Таким чином, за період з 2018 по 2024 нараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 115 989,70 грн, сплачено єдиного соціального внеску у сумі 111 822,94 грн. Станом на 25.12.2025 в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 (у рахуванням переплати переданого ПФУ станом на 13.10.2013 у сумі 169,33 грн) у сумі 3997,43 грн.

Також, у 2025 році ОСОБА_1 зверталась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила суд визнати дії відповідача відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672-0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп. неправомірними; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Запорізькій області від 19 вересня 2025 року № Ф-5672-0801; зобов`язати Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672-0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 в адміністративній справі № 280/8577/25 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 в адміністративній справі №280/8577/25 скасовано. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано дії відповідача відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672-0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп. неправомірними. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Запорізькій області від 19 вересня 2025 року № Ф-5672-0801. Зобов`язати Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672-0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 202/10602/22 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначено, що «адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання».

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначила, що через неправомірні дії та вимоги відповідача, як були предметом оскарження у судах, вона зазнала моральної шкоди. На її думку, такі дії та рішення порушили її права, завдали порушення сну, необхідність витрачання свого часу, коштів, та вплинули на її ділову репутацію, честь та гідність, як адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що як підставу для відшкодування моральної шкоди позивач посилалась на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 № 280/852/20, якою визнані протиправними та скасовані податкова вимога ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 та вимога ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 943 грн. А також посилається на відповіді, які були надані ГУ ДПС у Запорізькій області на її адвокатські запити, які вважає, що відрізняються одна від одної. Позивач вказує, що такі дії завдали їй моральної шкоди, оскільки порушили її права та законні інтереси.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3, 4 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У п.53, п.54 постанови ВС від 27.11.2019 р. у справі №750/6330/17 вказано, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

У постанові ВС від 26.02.2020 р. у справі № 372/4399/15-ц вказано, що визначення розміру відшкодування, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень. З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас, усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У п. 6.21 постанови ВП ВС від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 вказано, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновки, що визначення факту заподіяння моральної шкоди, а також суми відшкодування здійснюється судом, виходячи із обставин справи, та керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості. У свою чергу, спростування факту завдання моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем, покладається на державний орган, що припустився неправомірних дій.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За змістом частини 4 статті 23 ЦК України, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Як зазначено у п.43, п.44 постанови ВП ВС від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц (ЄДРСР № 87640679), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Органом державної влади, діями посадових осіб якого на думку позивача їй завдано моральну шкоду, у даному випадку було Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

На підтвердження своїх вимог позивач послалась на обставини заподіяння їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій Головним управлінням ДПС у Запорізькій області з нарахування їй інтегрованій картці платника податків сум задекларованого, нарахованого та сплачено єдиного соціального внеску. При цьому всі сплати по ЄСВ проведені протягом 2018-2025 років та правомірність і повнота їх відображення в інтегрованій картці платника були предметом розгляду Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/852/20 та № 280/8577/25. При розгляді вказаних судом не вказано на протиправність дій контролюючого органо щодо повноти та правильності відображених сум ЄСВ у інтегрованій картці платника.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 №280/852/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2943 грн.

При цьому, як вбачається з вказаного рішення у задоволенні вимог щодо скасування суми боргу за даними вимогами та визнанні неправомірними дій ГУ ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми боргу, яка визначена в оскаржуваних вимогах відмовлено. Також рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 №280/8577/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо нарахування боргу з єдиного внеску, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2025 № Ф-5672-0801 на суму 3 997,43 грн. з єдиного соціального внеску та зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 5672 0801 від 19 вересня 2025 року в розмірі 3 997 грн. 43 коп. У вказаному рішенні з врахуванням обставин встановлених по справі № 280/852/20 досліджено своєчасність відображення в інтегрованій картці платника сум сплаченого єдиного соціального внеску та зазначено, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску. При цьому сплачені платником суми зараховуються в порядку календарної черговості для погашення недоїмки, штрафів та пені.

Що стосується посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 280/8599/25, то вона не стосується предмету спору так як стосується різних обставин справи, які не тотожні з позовними вимогами ОСОБА_1 та обставинами виникнення у неї борг.

Наявність судового рішення про визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У та вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60 не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.

Неправильне нарахування відповідачем заборгованості за несвоєчасну сплату єдиного внеску, який було повно оплачено ОСОБА_1 , не може розцінюватись як умисні протиправні дії відповідача, що потягли за собою негативні наслідки для позивача. Права позивача при розгляді судом справи про визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У та вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60 були захищені шляхом визнання протиправними та скасування вищезазначених вимог.

Посилання позивача щодо подання декларацій по ЄСВ, сплати зобов`язань по ЄСВ, посилання на неправомірність дій податкового органу, не відображення сум в інтегрованих картках мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства згідно підсудності. Щодо розрахунків сплат наведених позивачем та їх своєчасності також є предметом відсутності адміністративного суду.

Щодо посилання позивача про невиконання рішення адміністративного суду у даній справі, то слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається та покладається на державну виконавчу службу у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статті 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України).

З системного аналізу наведених норм вбачається виокремлення в окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що діями відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вона повинна звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння їй моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою.

Наявність моральної шкоди має доводитись потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Крім того, позивач зазначає, що своїми незаконними діями відповідач спричинив їй моральну шкоду яку вона оцінює в розмірі 100 000 грн., проте розрахунку чому саме до відшкодування підлягає саме така сума ОСОБА_1 не надала.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100 000 грн., як і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди. Доказів того, що позивач зазнала моральних втрат у вигляді моральних страждань та у чому вони полягали суду не надано, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Виходячи із вимог статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено у повному обсязі, підстави присудження на користь позивача судових витрат, понесених нею у зв`язку із розглядом справи, відсутні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення 20.08.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головну управління ДПС у Запорізькій області, ЄДРПОУ ВП 44118663, місцезнаходження: 69017, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166.

Суддя В.О. Макаров