Ухвала суду № 139305367, 28.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2400/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 серпня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І. І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на майновий пай,

В С Т А Н О В И В:

До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 до Виконавчого комітету Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 04348993, про визнання права власності на майновий пай.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на майновий пайзалишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

Копію ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2026 року було надіслано представнику позивача ОСОБА_2 та отримано ним 26 серпня 2026 року о 19 годині 04 хвилин, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Разом з тим, 27 серпня 2026 року представник позивачки ОСОБА_2 подав заяву про усунення недоліків і позовну заяву в новій редакції. У ній відповідачем визначено Косоньську сільську раду Берегівського району Закарпатської області, наведено додаткові пояснення щодо відсутності кадастрових номерів та додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 532,48 грн.

Водночас представник позивачки не виконав вимог ухвали щодо зазначення ціни позову, подання доказів вартості земельних ділянок і сплати належного судового збору.

Натомість він висловив незгоду з висновком суду про майновий характер заявленої вимоги, зазначивши, що позов не містить вимог майнового характеру, а судовий збір повинен сплачуватися за ставкою, встановленою для заяви фізичної особи в окремому провадженні.

Перевіривши подані документи, суд прийшов до наступного виснову.

За змістом частин першої та третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Пунктом 9 частини першої цієї статті встановлено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, яке належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Майновим є позов, вимога за яким спрямована на захист права або інтересу, об`єктом якого виступає благо, що має грошову оцінку. Наявність вартісного вираження матеріально-правової вимоги зумовлює її майновий характер і необхідність відображення вартості такого блага у ціні позову. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.

Предметом поданого позову є визнання за позивачкою права приватної власності на дві земельні ділянки загальною площею 3,105 га. Земельні ділянки є об`єктами нерухомого майна, мають економічну та грошову вартість, а визнання права власності на них безпосередньо впливає на склад майна позивачки. Тому така вимога є вимогою майнового характеру незалежно від того, що підставою звернення до суду зазначено втрату правовстановлюючого документа та що відповідач нібито не оспорює право позивачки.

Посилання представника позивачки на статті 293318 ЦПК України та положення законодавства про окреме провадження цього висновку не спростовують. У прохальній частині заявлено вимогу саме про визнання права власності на нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України. Така вимога розглядається за правилами позовного, а не окремого провадження, з участю позивача та відповідача. Окреме провадження призначене для підтвердження юридичних фактів або неоспорюваних прав у випадках, визначених законом, і не є процесуальною формою розгляду позову про визнання права власності.

Оскільки позивачка не зазначила ціну позову і не подала жодного документа щодо дійсної вартості спірних земельних ділянок, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку судового збору та встановити конкретну суму, яка підлягає сплаті. Клопотання про попереднє визначення судом розміру судового збору відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, відстрочення чи розстрочення його сплати, зменшення розміру або звільнення від сплати позивачкою не заявлялося; обставин, які об`єктивно унеможливлюють визначення вартості майна, не наведено.

Крім того, у виправленій позовній заяві одночасно використано взаємовиключні процесуальні конструкції: заяву названо позовом, зазначено позивача і відповідача та заявлено вимогу про визнання права власності, однак на обґрунтування порядку розгляду і розміру збору наведено положення окремого провадження та зазначено про відсутність спору про право. Посилання на частину другу статті 256 ЦПК України є застарілим, а статтю 392 помилково віднесено до ЦПК України, хоча вона є нормою ЦК України. Вказані суперечності після залишення заяви без руху не усунуто.

Положення пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» про те, що земельні ділянки, право на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера, не звільняє позивачку від обов`язку достатньо індивідуалізувати кожний об`єкт, право на який вона просить визнати.

Водночас визначальним для вирішення питання про прийняття позовної заяви є те, що позивачка, незважаючи на чіткі вимоги ухвали від 26 серпня 2026 року, свідомо не зазначила ціну позову, не подала доказів дійсної вартості нерухомого майна та не сплатила судовий збір за ставкою, встановленою для позовної заяви майнового характеру. Подання заяви про усунення недоліків із запереченнями проти висновків суду без фактичного виконання вимог ухвали не є належним усуненням недоліків.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконав вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Повернення позовної заяви в цьому випадку є наслідком невиконання установлених законом процесуальних вимог, не становить вирішення спору по суті та не позбавляє позивачку права на судовий захист після належного оформлення позову. Частина сьома статті 185 ЦПК України прямо передбачає, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Таким чином, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачці.

Таким чином, оскільки позивачем не були виправлені недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2026 року, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на майновий пай- повернути позивачу.

Ухвалу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО