Рішення № 139305145, 24.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7038/26

Провадження № 2/727/2490/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «Інститут клітинної терапії» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 72 457,03 грн. Так, позивач просить: стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 72 457,03 грн, у тому числі: 44 516,47 грн заборгованість за договором про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16; 22 965,31 грн інфляційні втрати, 4 975,25 грн 3 % річних; та судові витрати в рівних частинах.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачам наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідачів не надійшло.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому остання заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача адвокатки Семенюк О.Г. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Доказів участі в іншому судовому процесі представницею надано не було.

Від представниці відповідачки адвокатки Венерської Г.І. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідачки ОСОБА_1 .

У відповідності до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що учасники справи неодноразово повідомлялися про розгляд справи, позивачем не надані докази поважності не з`явлення в судове засідання, від представниці відповідачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, суд дійшов висновку щодо можливого розгляду справи без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позиції учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21 березня 2016 року сторонами укладено договір про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16, відповідно до якого позивач зобов`язався надати послугу з переробки, тестування та зберігання біологічного матеріалу стовбурових клітин пуповинної (кордової) крові відповідно до умов даного договору, а відповідачі зобов`язалися оплатити послуги позивача на умовах, визначених у розділі 10 Договору.

На виконання умов договору № 224/03-16 відповідачам були надані послуги з переробки, тестування біологічного матеріалу, взятих після пологів у ОСОБА_1 . У подальшому позивач, на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, прийняв на зберігання біологічний матеріал.

Згідно з п. 10.1.4. Договору, починаючи з 2017 року і до моменту припинення зберігання виконавцем біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, замовник (батько або мати) зобов`язані вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

Незважаючи на те, що позивачем були виконані всі зобов`язання та надані послуги відповідно до умов Договору, відповідачами було сплачено основний платіж та були прийняті послуги, що підтверджується Сертифікатом № 224/03-16 (штрих-код АК 10471) від 31 жовтня 2016 року на ім?я ОСОБА_1 . При цьому відповідачами в 2016 році був проведений один платіж: 22.03.2016 - на суму 2 000,00 грн. В 2017 році було проведено 2 оплати: 15.05.2017 - на суму 4800,00 грн та на суму 4027, 00 грн.

Біологічний матеріал відповідачів продовжує перебувати у кріобанку позивача та зберігається в умовах, передбачених договором і спеціальними вимогами законодавства. Позивач не припинив надання послуг зі зберігання та несе постійні витрати, пов`язані із забезпеченням належного температурного режиму, технічного обслуговування кріобанку та підтримання функціонування систем зберігання.

Разом з тим, відповідачі взяті на себе зобов`язання за Договором № 224/03-16 не виконують, в результаті чого у них виникла заборгованість перед позивачем за період з січня 2018 по січень 2026 в розмірі 44 516,47 грн.

Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань та виникненням заборгованості, позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 01.02.2018 по 31.03.2026 в розмірі 22 965,31 грн та 3 % річних, що становлять 4 975,25 грн.

У поданому відзиві представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокатка Венерська Г.І. зазначила, що позивач звернувся до суд із пропуском строку на подання позовної заяви, оскільки, доводи позивача щодо безумовного застосування продовження строків позовної давності до всіх заявлених вимог є передчасними, необґрунтованими та такими, що підлягають критичній оцінці судом.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного надання послуг зі зберігання біологічних зразків протягом усього заявленого періоду, за який здійснено нарахування платежів.

Далі представниця відповідачки зазначає, що з поданого до суду розрахунку вбачається, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за періоди, які значно перевищують встановлене Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року трирічне обмеження.

Також представниця відповідачки вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували стан взаєморозрахунків між сторонами за спірним договором.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ТОВ «Інститут клітинної терапії», як суб`єкт господарювання, здійснює медичну практику відповідно до виданої Міністерством охорони здоров`я України ліцензії серія АГ № 570573 від 25 березня 2011 року, на підставі рішення від 10 березня 2011 року № 7 (а.с. 19).

21.03.2016 ОСОБА_1 (Мати), ОСОБА_2 (Батько) (далі Замовник) та ТОВ «Інститут клітинної терапії» (далі Виконавець) уклали договір № 224/03-16 про зберігання біологічного матеріалу (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язався надати послуги такі, як: переробка, тестування та зберігання біологічного матеріалу стовбурових клітин пуповинної (кордової) крові і плаценти а Замовник зобов`язався вчасно вносити платежі, передбачені умовами Договору (а.с. 20 - 28).

Згідно з пунктом 1.3. Договору строк зберігання біологічного матеріалу (плацента та / або пуповина (кордова) кров, яку взято з пуповини та плаценти безпосередньо після народження дитини та / або виділені із них клітини та компоненти) становить 21 рік від дати народження дитини. За згодою сторін строк зберігання може бути продовжено, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.

Відповідно до п. 2.2., 3.1. Договору біологічний матеріал буде взятий медичним персоналом у місці народження дитини - Міський клінічний пологовий будинок № 1, м. Чернівці.

Відповідно до п. 4.1. Договору біологічний матеріал підлягає дослідженням, метою яких є встановлення якості біологічного матеріалу, який після приготування буде заморожено та розміщено на зберігання.

Згідно з п. 5.1. Договору місцем зберігання біологічного матеріалу визначається кріобанк (банк пуповинної крові, інших тканин і клітин людини - окремо створений суб`єктом господарювання заклад або структурний підрозділ закладу охорони здоров`я, який здійснює переробку (процесінг), маркування (кодування), кріоконсервацію, тестування (перевірку), зберігання пуповинної крові, інших тканий і клітин людини та виготовлених з них продуктів та/або препаратів), що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Кучера 7.

Відповідно до п. 5.2 Договору прийняття Виконавцем на зберігання біологічного матеіралу буде підтверджено спеціальним Сертифікатом (документ, який разом з цим Договором підтверджує право власності Замовника або Дитини на Біологічний матеріал, який прийнято Виконавцем на довгострокове зберігання, та містить основні відомості про якісні та кількісні характеристики біологічного матеріалу), який видається Замовнику протягом 30 календарних днів з моменту внесення основної плати, зазначеної в п. 10.1.2 Договору.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що Замовник зобов`язаний оплатити послугу Виконавця на умовах, викладених у Розділі 10 Договору.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Замовник (Батько або Мати) зобов`язується внести плату за переробку Біологічного матеріалу та його зберігання на рахунок Виконавця в такому порядку:

10.1.1. Авансовий платіж у розмірі, передбаченому в Додатку № 2 до Договору, Замовник (Батько або Мати) здійснює на момент підписання Договору. Якщо результати вірусологічних або бактеріологічних досліджень будуть позитивні або ж якщо вміст ядровмісних клітин або їх життєздатність буде надто низька, що може свідчити про неможливість подальшого зберігання Біологічного матеріалу, внесені кошти у вигляді авансового платежу не повертаються.

10.1.2. Основний платіж, Замовник (Батько або Мати) здійснює у розмірі та на умовах передбачених у Додатку № 2 до даного Договору.

10.1.3. Передоплату за зберігання, зазначену в п.10.2. Договору (у разі якщо ця послуга обрана), Замовник (Батько або Мати) здійснює протягом 7 календарних днів від дати повідомлення Виконавцем Замовника про готовність Виконавця видати Сертифікат Замовнику.

10.1.4. Починаючи з 2017 року і до моменту припинення зберігання Виконавцем Біологічного матеріалу, згідно з умовами даного Договору, Замовник (Батько або Мати) зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання Біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 доларів СПА по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16 від 21.03.2016, Сторони погодили, що вартість послуги, що надається Замовнику відповідно до даного Договору складає: Послуга переробка, тестування та зберігання біологічного матеріалу стовбурових клітин пуповинної (кордової) крові і плаценти: авансовий платіж 2 000,00 грн; основний платіж 8 115,00 грн. Основний платіж Замовник (Батько або Мати) здійснює протягом 7 календарних днів від дати повідомлення Виконавцем Замовника про готовність Виконавця видати Сертифікат Замовнику (а.с. 28).

Відповідно до звіту по рахунку з 22.03.2016 по 22.03.2016, наданого ТОВ «Інститут клітинної терапії», 22.03.2016 ОСОБА_2 здійснив проплату в розмірі 2 000,00 грн, як оплату за переробку та зберігання біологічного матеріалу згідно з договором № 224/03-16 від 21.03.2016.

Відповідно до звіту по рахунку з 15.05.2017 по 18.05.2017, наданого ТОВ «Інститут клітинної терапії», 15.05.2017 ОСОБА_1 здійснила проплату в розмірі 8 927,00 грн відповідно до рахунку СФ-224/03-16 від 19.04.2017.

31 жовтня 2016 року ТОВ «Інститут клітинної терапії» видав Сертифікат № 224/03-16 (шифр АК10471) відповідно до якого підтверджується, що у кріобанку позивача знаходяться компоненти крові, які передані на зберігання у межах договору № 224/03-16 від 21.03.2016 (а.с. 32).

Відповідно до Довідки про перебування біологічного матеріалу на зберіганні від 19 червня 2026 року судом встановлено, що відповідно до Договору № 224/03-16 від 21.03.2016 про зберігання біологічного матеріалу, укладеного із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у ТОВ «Інститут клітинної терапії» обліковується та перебуває на зберіганні біологічний матеріал: пуповинна кров - 15 мл, 10 шт. по 1.5 мл, шифр АК10471. Зазначений біологічний матеріал зберігається у кровосховищі ТОВ «Інститут клітинної терапії» за адресою: м. Київ, вул. Кучера, 7, у низькотемпературному режимі кріозберігання із використанням рідкого азоту.

Відповідно до довідки про стан розрахунків та розмір заборгованості за договором № 224/03-16 від 21.03.2016 про зберігання компонентів крові, укладеного між ТОВ «Інститут клітинної терапії» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за останніми обліковується заборгованість із сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові у кріобанку Товариства за період з січня 2018 по січень 2026 роки у розмірі 44 516,47 грн (а.с. 31).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Договором про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16, розмір інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по березень 2026 року становить 22 965,31 грн та розмір 3 % річних становить 4 975,25 грн.

З урахуванням наведених позицій сторін та встановлених обставин справи, судом встановлено, що предметом даного позову є солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інститут клітинної терапії» заборгованості за Договором про зберігання біологічного матеріалу та нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання зобов`язання по сплаті отриманих послуг по зберіганню.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (Мати), ОСОБА_2 (Батько) (далі Замовник) та ТОВ «Інститут клітинної терапії» (далі Виконавець) уклали договір № 224/03-16 про зберігання біологічного матеріалу (далі Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язався надати послуги такі, як: переробка, тестування та зберігання біологічного матеріалу, стовбурових клітин пуповинної (кордової) крові і плаценти, а Замовник зобов`язався вчасно вносити платежі, передбачені умовами Договору.

Позивач (кріобанк) на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором прийняв на зберігання біологічний матеріал, що підтверджується Сертифікатом № 224/03-16 (шифр АК10471) відповідно до якого у кріобанку позивача знаходяться компоненти крові, які передані на зберігання у межах договору № 224/03-16 від 21.03.2016, та довідкою про перебування біологічного матеріалу на зберіганні від 19 червня 2026 року, відповідно до якої на підставі Договору № 224/03-16 від 21.03.2016 у ТОВ «Інститут клітинної терапії» обліковується та перебуває на зберіганні біологічний матеріал: пуповинна кров - 15 мл, 10 шт. по 1.5 мл, шифр АК10471.

При цьому суд не бере до уваги заперечення позивачки ОСОБА_1 щодо того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного надання послуг зі зберігання біологічних зразків протягом усього заявленого періоду, за який здійснено нарахування платежів, оскільки судом було встановлено, що відповідно до умов Договору № 224/03-16 від 21.03.2016, Замовники в момент підписання Договору сплачують авансовий внесок в розмірі 2 000,00 грн, а пізніше, після відібрання зразків крові та проведення відповідного дослідження, після сплати основного платежу, Замовники отримують Сертифікат, який підтверджує факт поміщення біологічного матеріалу до кріобанку.

Судом встановлено, що 22.03.2016 ОСОБА_2 здійснив проплату в розмірі 2 000,00 грн, як оплату за переробку та зберігання біологічного матеріалу згідно з договором № 224/03-16 від 21.03.2016, а 15.05.2017 ОСОБА_1 здійснила проплату в розмірі 8 927,00 грн відповідно до рахунку СФ-224/03-16 від 19.04.2017, тобто погодилася із результатами дослідження та поміщенням біологічного матеріалу до кріобанку похивача.

Також судом встановлено, що 31 жовтня 2016 року ТОВ «Інститут клітинної терапії» видав Сертифікат № 224/03-16 (шифр АК10471) відповідно до якого підтверджується, що у кріобанку позивача знаходяться компоненти крові, які передані на зберігання у межах договору № 224/03-16 від 21.03.2016.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до пункту 1.3. Договору строк зберігання біологічного матеріалу становить 21 рік від дати народження дитини, яка станом на момент звернення з позовом до суду не закінчився.

Наведене спростовує доводи відповідачки ОСОБА_1 щодо відсутності доказів фактичного надання послуг зі зберігання біологічних зразків протягом усього заявленого періоду.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальними правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що з 2018 року відповідачі допустили з свого боку невиконання договору № 224/03-16 від 21.03.2016, не здійснивши черговий платіж за зберігання компонентів крові у національній валюті, що еквівалентна 150,00 доларів США, як це визначено умовами договору. Відповідно до довідки про стан розрахунків та розмір заборгованості за договором № 224/03-16 від 21.03.2016 про зберігання компонентів крові, укладеного між ТОВ «Інститут клітинної терапії» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за останніми обліковується заборгованість із сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові у кріобанку Товариства за період з січня 2018 по січень 2026 роки у розмірі 44 516,47 грн.

Відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували факт отримання послуги зі зберігання біологічних матеріалів.

Доказів сплати за надані позивачем послуги відповідачами суду також не надано.

Щодо застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом встановлено, що згідно з підпунктом 10.1.4 Договору, починаючи з 2017 року і до моменту припинення зберігання Виконавцем Біологічного матеріалу, згідно з умовами даного Договору, Замовник (Батько або Мати) зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання Біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 доларів СПА по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості позивачі допустили прострочення оплати, передбаченої підпунктом 10.1.4, з 01 лютого 2018 року, не сплативши до 31 січня 2018 року включно за послуги зберігання компонентів крові за 2018 рік та не сплачуючи і по 31 січня 2026 року включно такі послуги протягом періоду з 2018 року по 2026 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Так, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктами 12-14 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (26 березня 2025 року).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У подальшому відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на цей час.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, що тривало до 04 вересня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року (набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX), то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року) на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року (набрання чинності Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX) перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану до 03 вересня 2025 року.

Після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.

Таким чином, позовна давність щодо заявлених позовних вимог внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеною.

За таких обставин звернення ТОВ «Інститут клітинної терапії» до суду з цим позовом про стягнення заборгованості, нарахованої за період з 01 лютого 2018 року по лютий 2025 року з оплати послуг зберігання компонентів крові, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Отже строки позовної давності були продовжені, зупинені й поновлені, і звернення позивача із вказаним позовом 13 травня 2026 року вчинено у межах строку позовної давності.

Таким чином заява представниці відповідачки ОСОБА_1 адвокатки Венерської Г.І. про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат

Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на стягнення індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, нараховані на суму заборгованості за послугу зберігання компонентів крові, згідно з договором № 224/032-16 від 21.03.2016.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Договором про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16, розмір інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по березень 2026 року становить 22 965,31 грн та розмір 3 % річних становить 4 975,25 грн.

За наведених підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідачів та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» заборгованість за договором про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16 від 21.03.2016 в розмірі 44 516,47 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 965,31 грн та 3 % річних в розмірі 4 975,25 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені повністю, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 3 328,00 грн, а саме: по 1 664,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 255, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3 % річних.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» заборгованість за договором про зберігання біологічного матеріалу № 224/03-16 від 21.03.2016 в розмірі 44 516,47 грн (сорок чотири тисячі п`ятсот шістнадцять грн 47 коп.), інфляційні втрати в розмірі 22 965,31 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять грн 31 коп.) та 3 % річних в розмірі 4 975,25 грн (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять грн 25 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» судовий збір у розмірі 1 664,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» судовий збір у розмірі 1 664,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії», юридична адреса: м. Київ, вул. С. Скляренка буд. 4 літ. А, код ЄДРПОУ 32379957.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення 28 серпня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.