Рішення № 139305053, 28.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/10662/26

№ провадження 2-о/646/209/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з вимогою встановити факт смерті його сина ОСОБА_1 : дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, Донецька область, Куйбишевський район, місто Донецьк, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Україна, Запорізька область, місто Бердянськ; причина смерті - «гостра легенево-серцева недостатність. І27.8», «гостре отруєння чадним газом. Т58», «Вплив неконтрольованого вогню в будинку. Х00.0», «Посмертне обгарання тіла. Т29.1.».

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що факт родинних відносин із померлим підтверджується свідоцтвом про народження, а факт смерті - свідоцтвом та довідкою про смерть, виданими на тимчасово окупованій території, а також документом щодо виникнення пожежі. Смерть сина настала внаслідок пожежі у квартирі за місцем його проживання, причиною смерті відповідно до наданих документів є гостра легенево-серцева недостатність, гостре отруєння чадним газом та вплив неконтрольованого вогню.

Заявник посилається на неможливість проведення державної реєстрації смерті на підставі документів, виданих окупаційними органами, у зв`язку з чим встановлення факту смерті в судовому порядку є необхідним для державної реєстрації смерті в Україні та подальшої реалізації спадкових прав.

У судове засідання, призначене на 28 серпня 2026 року, заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явились, заяв/клопотань на адресу суду не надходило. Заявником ОСОБА_1 до матеріалів заяви долучено заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини другої статті 317 Цивільного процесуального кодексу України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Ураховуючи встановлений законом скорочений строк розгляду даної категорії справ, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та представника заінтересованої особи.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали заяви, повно та всебічно оцінивши надані докази, дійшов такого висновку.

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31 січня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку; та актовим записом про народження № 103, складеним 31 січня 2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

Як встановлено із «свидетельства о смерти» серії НОМЕР_2 , виданого 22 січня 2025 року «Территориальным отделом ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области», « ОСОБА_1 , дата рождения ІНФОРМАЦІЯ_4 , место рождения Украина, Донецкая область, г. Донецк, умер ІНФОРМАЦІЯ_5 , место смерти Российская Федерация, Запорожская область, г. Бердянск, о чем 2025 года января месяца 22 числа составлена актовая запись о смерти № 170259900000200132006, место государственной регистрации НОМЕР_3 Территориальный отдел ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области».

Із змісту «справки о смерти № С-00211», виданої 22 січня 2025 року «Территориальным отделом ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области», встановлено, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дата и время смерти ІНФОРМАЦІЯ_7 , место смерти Российская Федерация, Запорожская область, г. Бердянск. Причина смерти І.а) Острая легочно-сердечная недостаточность. І27.8 б) Острое отравление угарным газом. Т58 в) г) Воздействие контролированного огня, в доме. Х00.0 ІІ. Посмертное обгорание тела. Т29.1».

Відповідно до «Справки № 218094 от 11.02.2025, подтверждающей факт возникновения пожара в отношении определенного вида объекта пожара» «сведенья о пожаре: наименование объекта комната в квартире жилого дома, адрес объекта АДРЕСА_1 , дата пожара 01.01.2025».

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5) частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із частиною третьою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно із пунктом 8) частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Приписами частини першої статті 317 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

З указаної вище правової норми убачається, що законодавець обмежив коло заявників, які можуть звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті.

У Постанові Верховного Суду України № 265/6342/17 від 25.04.2019 зазначено, що обмеження права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України лише колом родичів померлого або їхніми представниками встановлені з метою недопущення внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян недостовірних відомостей за зверненнями сторонніх осіб. Тому, у разі відсутності родинних зв`язків з померлою особою, заявник, для набуття права звернутися із відповідною заявою, повинен підтвердити у визначеному законом порядку факт проживання з померлою особою однією сім`єю, зокрема, шляхом встановлення цього факту у судовому порядку.

Судом встановлено, що факт родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_1 підтверджується належними та достатніми доказами.

Як зазначено у заяві, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у місті Бердянськ Запорізької області.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 380/43786, із змінами та доповненнями, місто Бердянськ Запорізької області з 27 лютого 2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_1 надано «свидетельство о смерти» серії НОМЕР_2 , видане 22 січня 2025 року «Территориальным отделом ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области», «справку о смерти № С-00211», видану 22 січня 2025 року «Территориальным отделом ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области».

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, вирішується судом з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів, передбачених статтями 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, згідно із пунктом 13. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року суд встановлює факт смерті за умовами підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Оцінюючи допустимість доказів у виді документів, виданих органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Статтею 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом на тимчасово окупованій території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи громадянина України.

Положеннями статей 3, 8 та 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо оцінки доказів у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, згідно із висновками ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. MoldovaandRussia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, суд уважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки копії свідоцтва про смерть та медичних документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Зазначені вище правові норми узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 12.05.2021 у справі № 220/1582/20, де наголошено, що встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням інформації яка міститься у документах, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до частини другої статті 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах держаної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 987/0/208-21, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації такого факту.

Оцінивши надані заявником докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що надані заявником докази у своїй сукупності дають суду достатні підстави для висновку, що смерть ОСОБА_1 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бердянську Запорізької області.

Водночас, суд не убачає правових підстав для встановлення у судовому рішенні причини смерті ОСОБА_1 .

Згідно із пунктом 8) частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Разом з тим, предметом встановлення судом у такій категорії справ є саме юридичний факт смерті особи, тобто факт припинення її життя у певний час та за певних обставин.

Відомості про причину смерті є складовою медичної документації та встановлюються відповідним закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою у порядку, визначеному законодавством.

Суд у межах справи про встановлення факту смерті не здійснює судово-медичного дослідження причин смерті та не наділений повноваженнями підміняти відповідні органи чи спеціалістів при визначенні медичної причини смерті.

Надані заявником документи, видані на тимчасово окупованій території України, можуть бути оцінені судом як докази обставин смерті особи у сукупності з іншими матеріалами справи, однак самі по собі не є підставою для покладення зазначених у них медичних відомостей про причину смерті до судового рішення як встановленого судом юридичного факту.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для одержання відповідних документів, однак не замінює собою документи, що видаються такими органами.

Отже, судове рішення у цій справі має містити встановлений судом факт смерті особи із зазначенням необхідних для державної реєстрації відомостей - особи померлого, дати та місця смерті, без встановлення судом медичної причини смерті.

Ураховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне задовольнити заяву в частині встановлення факту смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бердянську Запорізької області, а в частині встановлення причини смерті останнього - відмовити, оскільки встановлення судом медичної причини смерті не належить до предмета доказування у даній категорії справ та не входить до повноважень суду при встановленні факту смерті.

Рішення підлягає негайному виконанню відповідно до частини четвертої статті 317, пункту 8) частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 21) частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Отже, заявник звільнений законодавством від сплати судового збору. Інформація про наявність інших судових витрат відсутня. Тому, питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 317, 319 та 430 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті задовольнити частково.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Донецька область, Куйбишевський район, місто Донецьк, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бердянськ Запорізької області, Україна.

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовити.

Зобов`язати Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 41403982, місцезнаходження: вулиця Георгія Тарасенка, будинок 11, місто Харків Харківської області, внести доДержавного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті відомості про смерть громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Донецька область, Куйбишевський район, місто Донецьк, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бердянськ Запорізької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 41403982, місцезнаходження: вулиця Георгія Тарасенка, будинок 11, місто Харків Харківської області.

Суддя О. В. Іщенко