Рішення № 139304827, 28.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2607/2026 Справа № 641/2906/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулось до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, абонентської плати, постачання гарячої води, станом на 01.01.2026 в сумі 41 545 грн 52 коп., сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, витрат пов`язаних з відправкою відповідачам копії позовної заяви разом з додатками та витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

В обґрунтування вимог позову посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «ХТМ» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року. Відповідач перебуває на реєстраційному обліку в житловому будинку з єдиною централізованою системою опалення, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, а також абонентської плати. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідача утворилась заборгованість станом на 01.01.2026 в загальному розмірі 41 545,52 грн, з яких: 21379,97 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 21.12.2025; 205,80 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2025 по 31.12.2025; 19812,03 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2025; 147,72 грн заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2025 по 31.12.2025.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , разом із своєю неповнолітньою дитиною. Зазначене житлове приміщення є службовим житлом (Харківської обласної прокуратури), у якому вона фактично не проживає та не користується ним. Житлове приміщення фактично є новобудовою та не обладнане для повноцінного проживання. У квартирі відсутні необхідні елементи житлово-побутової інфраструктури, зокрема відсутнє водопостачання у придатному для користування вигляді (немає встановлених кранів), а також інші базові умови для проживання. Фактично приміщення не забезпечує можливості нормального побутового використання як житла, у зв`язку з чим проживання та користування житлово комунальними послугами є неможливим. У квартирі наявні опломбовані лічильники, що підтверджує відсутність втручання в облік та відсутність фактичного споживання послуг у значному обсязі. Крім того, 03.03.2022 відповідач разом із своєю неповнолітньою дитиною у зав`язку з військовими діями вимушено виїхала з території України. З того моменту та по теперішній час вона постійно перебуває за межами України та фізично не мала можливості проживати у зазначеному житлі та користуватися комунальними послугами. Відповідач вважає, що позивачем не визначено період виникнення заборгованості - відсутній помісячний розрахунок, не розкрито структуру боргу, невідомо, чи включені пеня або штрафні санкції. Таким чином, заявлена сума є необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами. Оскільки позивачем не визначено період нарахувань, неможлива встановити, чи не включені до позову вимоги, що виходять за межі трирічного строку позовної давності. У разі встановлення таких обставин просить суд застосувати строк позовної давності.

Крім того, 03.08.2026 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких вона зазначає, що у квартирі встановлено індивідуальний прилад обліку гарячої води, на якому зафіксовані показання (00000988 ). Також, у квартирі встановлено відповідний прилад обліку теплової енергії. На фотофіксації приладу, відображається показання 00000172. З 03.03.2022 відповідач перебуває за межами України, фактично не проживає у квартирі та не користується нею.

15.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що відповідач не надала суду жодних доказів того, що за спірний період послуги з теплопостачання та постачання гарячої води надавались іншим виконавцем, а не позивачем. При цьому нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що управитель або виконавець повинен надавати споживачу акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг. В доданій до позовної заяви відомості нарахування, зазначені тарифи, види послуг, та розмір нарахування послуг щомісячно. Повірка приладів обліку холодного і гарячого водопостачання обов`язкова процедура, яку повинні проходити всі пристрої без винятку кожні 4 роки. Відповідну вимогу закріплено на законодавчому рівні і прописано в 17 статті Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». У відповідача встановлений лічильник 28.11.2018, останні показники лічильника були передані в жовтні 2019 року, після чого жодного разу не передавалися, 08.10.2022 повинна була бути зроблена повірка лічильника, але її не було здійснено у зв`язку з чим нарахування йдуть на 2 осіб. Водночас відповідач від наданих послуг у встановленому законом порядку не відмовлялася, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надала.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справа розподілена судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 03.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

16.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому вона просить суд відкласти судове засідання у справі та витребувати у позивача КП «ХТМ» детальний помісячний розрахунок заборгованості за весь період заборгованості із зазначенням конкретних місяців, діючих тарифів та об`ємів споживання. Розгляд клопотання просила провести за її відсутністю.

Ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи міститься відомість про нарахування та оплату послуг з теплопостачання з та постачання гарячої води, в якій вказано помісячний розрахунок заборгованості та оплат за період з червня 2022 року по грудень 2025 року, а також відомість про нарахування та оплату за абонентське обслуговування, в якій так само вказані помісячні нарахування оплати послуг із зазначенням періодів, тарифів та оплат, які позивач надав до суду разом із позовною заявою, оцінку яким буде надавати суд в процесі розгляду справи. А відтак, відповідач не довела доцільності витребування судом доказу який вже міститься в матеріалах справи.

Крім того, в письмових поясненнях від 03.08.2026 відповідач просила витребувати у КП «Харківські теплові мережі» відомості щодо вихідних показань приладів обліку, визначених обсягів послуг та методики проведення нарахувань. Проте, суд проаналізувавши надані позивачем розрахунки заборгованості, з урахуванням наданих представником позивача письмових пояснень, щодо нарахувань заборгованості, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки інформація яку просить витребувати відповідач міститься в розрахунках заборгованості. Витребування вказаних доказів призведе до затягування розгляду справи, оскільки всі необхідні докази для правильного вирішення справи були надані представником позивача разом із позовною заявою, оцінку яким буде надавати суд в процесі розгляду справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судові засідання відповідач не з`явилась, в письмових поясненнях просила розглядати справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов такого.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20.03.2017, що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 02.04.2026 (а.с.18).

Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 КП «Харківські теплові мережі» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

КП «Харківські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 , відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідача, що вже вказує на узгодження між сторонами правовідносин щодо надання / отримання послуг з теплопостачання та гарячої води.

Відповідно до відомостей про нарахування та оплату послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 у відповідача утворилась заборгованість станом 01.01.2026 в загальному розмірі 41 545,52 грн, з яких: 21379,97 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 21.12.2025; 205,80 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2025 по 31.12.2025; 19812,03 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2025; 147,72 грн заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2025 по 31.12.2025 (а.с.8-9).

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що 30.10.2024 відповідачем було здійснено оплату наданих послуг за 6.2018-2.2022 у сумі 33291,40 грн, що також вказує на узгодження між сторонами правовідносин щодо надання / отримання послуг.

У зв`язку з подальшою несплатою заборгованості, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. (ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Положення ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов`язують наймача (орендаря) та власника житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Отже, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім`я за вказаною адресою було відкрито особовий рахунок.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок, щодо оплати наданих КП «ХТМ» житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно з п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 13 Правил № 830 послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2018 у справі № 915/89/16, від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, які, в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31 жовтня 2021 року індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Відповідно до п. 51, 52 Індивідуального договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Суд ураховує, що КП «Харківські теплові мережі» відкрило відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, як зазначалось раніше, під час аналізу наданих позивачем розрахунків заборгованості суд встановив наявність оплати за спожиту теплову енергію, яка була здійснена відповідачем 30.10.2024 в сумі 33291,40 грн, що вказує на надання відповідачу послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, а також абонентського обслуговування. Відповідач не відмовилася від послуг, які надавало їй комунальне підприємство, а тому у відповідача виник обов`язок сплатити отримані послуги.

Крім того, в письмових поясненнях відповідач сама зазначає, що вона усвідомлює, що сам факт відсутності особи у квартирі не означає автоматичного звільнення від усіх можливих складових плати за теплову енергію, зокрема тих, які відповідно до законодавства можуть бути пов`язані із загальнобудинковим споживанням та функціонуванням внутрішньобудинкових систем.

Відповідно до розрахунку позивача у відповідача утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання, постачання гарячої води та абонентської плати станом на 01.01.2026 у загальному розмірі 41 545,52 грн.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, суд погоджується з наданими представником позивача розрахунками заборгованості щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, щодо абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії та приймає їх з огляду на те, що відповідачем вказані розрахунки належними та допустимими доказами не спростовані.

Щодо стягнення посилання відповідача на фотографії приладів обліку теплової енергії та гарячої води, в яких відображені показники споживання наданих послуг (00000988- гаряча вода та 00000172- теплова енергія), то суд не може прийняти їх до уваги з огляду на те, що з наданих відповідачем фото не можливо встановити, в який саме час вони були зроблені та в якому приміщені вони встановлені.

Отже, доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що вона не користувалася наданими послугами і потреби в таких послугах не мала, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Водночас, суд не погоджується з наданими розрахунками позивача в частині наявності у відповідача заборгованості за послугу постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2025 та абонентської плати за Індивідуальним договором постачання гарячої води за період з 01.06.2025 по 31.12.2025.

Оскільки, як вбачається з копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідач ОСОБА_1 03.03.2022 виїхала за межі країни, що підтверджується візою про перетин кордону.

Таким чином, відповідач з 03.03.2022 фізично не могла користуватись наданою послугою з постачання гарячої води та абонентської плати за постачання гарячої води.

Крім того, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріальноправовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово продовжено до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У пункті 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії воєнного, надзвичайного стану.

Отже позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності.

Враховуючи наведене та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем та відповідачем доказів, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги у загальній сумі 21 585,77 грн, з яких: 21379,97 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 21.12.2025; 205,80 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2025 по 31.12.2025.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2025 в сумі 19812,03 грн та заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2025 по 31.12.2025 в сумі 147,72 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: за відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у сумі 146,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат у сумі 146,00 грн суду надано накладну АТ «Укрпошта» №6110003214500, в якій, в графі «одержувач» вказано прізвище ОСОБА_2 (а.с.14- зворотній бік).

Згідно з описом вкладення відповідачу за зареєстрованим місцем проживання була направлена позовна заява разом з додатками на 9 аркушах (а.с.14).

На підтвердження цього, суду надано платіжне доручення АТ «Укрпошта» від 28.02.2026 на суму 146,00 грн, які позивач просить стягнути, (а.с. 14- зворотній бік).

Відтак вимога позивача про стягнення судових витрат в сумі 146,00 грн обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2662,40 грн та витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: за відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у сумі 146,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська 11) в особі філії «Харківзбут» (місцезнаходження: 61038, м. Харків, пр. Ювілейний 28-А), р/р НОМЕР_3 АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 45929670) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентської плати станом на 01.01.2026 у сумі 21 585 (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська 11) в особі філії «Харківзбут» (місцезнаходження: 61038, м. Харків, пр. Ювілейний 28-А), р/р НОМЕР_3 АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 45929670) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 146 (сто сорок шість) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення складено 28.08.2026 об 15:00 год.

Суддя О.Я.Василенко