Рішення № 139304309, 28.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1412/26

Провадження № 2-а/348/26/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретарі судового засідання Кушнірчук М.Д., Дмитрук С.І.,

за участю представника позивача Романишина Д.М.,

представника відповідача Повха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романишин Д.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Івано-Франківській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає,що 12.05.2026 року поліцейським Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Гладієм Романом Васильовичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7184203, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 гривень 00 копійок.

Згідно з постановою, підставою для накладення адміністративного стягнення є нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП. Пункт Правил дорожнього руху України, який порушено, 2.1 та 2.1.a, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, поліса страхування.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7184203 від 12 травня 2026 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач не визнає вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, мотивуючи це тим, що 12.05.2026 року не керував транспортним засобом марки Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 . Цього дня в період з 14:10 до 14:20 год., більш точного часу позивач зазначити не може, у транспортному засобі марки Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , лопнуло колесо, внаслідок чого транспортний засіб став некерованим, водій не впорався з керуванням, а автомобіль з`їхав у кювет. Подія мала місце в селі Добротів Надвірнянського району. Позивач ОСОБА_1 був пасажиром автомобіля. Позивач є діючим військовослужбовцем і в період з 09 травня 2026 року по 6 червня 2026 року перебуває у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою внаслідок отриманих поранень під час виконання службових обов`язків та захисту Батьківщини, а саме: 28.04.2026 року одержав ВТ. ВУСП у ділянці правої лопатки, множинні ВУСП обох нижніх кінцівок, забійні садна правого плеча, непроникаючі дрібні ВУСП передньої черевної стінки. Внаслідок отриманих поранень має явні обмеження руху.

Оскільки ОСОБА_1 важко рухатися через отримані поранення, він залишився в автомобілі, а водій ОСОБА_2 пішов у село по допомогу, щоб витягнути автомобіль із кювету. Через певний час екіпаж працівників поліції, який проїжджав дорогою, зупинився для з`ясування причин дорожньої пригоди, а в результаті склав оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , який не керував автомобілем під час дорожньої події.

Притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково має передувати належне встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення на підставі належних, допустимих та достатніх доказів. Однак у даному випадку працівниками поліції не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В оскаржуваній постанові поліцейський Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Гладій Р.В. зазначає, що до постанови додається відеофіксація порушення правил дорожнього руху. Водночас така відеофіксація до матеріалів справи не долучена та не містить жодних відомостей, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Більше того, подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце близько 14:10 14:20 год., тоді як в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом о 17:42 год. Вказані обставини є взаємовиключними, оскільки після ДТП автомобіль було евакуйовано з місця події, що унеможливлює факт його подальшого керування у зазначений працівниками поліції час.

Таким чином, наведені у постанові відомості не узгоджуються з фактичними обставинами справи та викликають обґрунтований сумнів у достовірності викладених у ній даних.

Фактично єдиним документом, який містить твердження про нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова. Однак постанова не може вважатися належним та достатнім доказом вини особи за відсутності інших об`єктивних доказів, які підтверджують обставини, викладені у ній. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим під час винесення оскаржуваної постанови працівником поліції не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, під час розгляду справи було порушено право позивача на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП, ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати пояснення та скористатися правовою допомогою адвоката. Сам по собі підпис у постанові про нібито роз`яснення прав не свідчить про належне виконання працівником поліції вимог ст. 268 КУпАП та не підтверджує фактичного забезпечення права особи на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Kobets v. Ukraine зазначив, що доказування має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, а винуватість особи повинна бути доведена «поза розумним сумнівом». У даному випадку наявні істотні суперечності у матеріалах справи, а належні та допустимі докази вини позивача відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. Отже, відповідач зобов`язаний довести законність винесеної постанови та надати належні й допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, постанова про накладення адміністративного стягнення ЕНА №7184203 від 12 травня 2026 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю належних доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Посилаючись на викладене, позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 7184203 від 12 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрити.

У відзиві на позовну заяву представник ГУНП в Івано-Франківській області зазначила, що категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

З матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що 12.05.2026 в ході виконання службових обов`язків поліцейським сектору реагування патрульної поліції (далі СРПП) Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області (далі Надвірнянський РВП), рядовим поліції Гладійєм Р.В. було встановлено, що водій транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , а саме як було встановлено гр. ОСОБА_1 , 12.05.2026 о 17:42 на дорозі Т-0905, с. Добротів керував вищевказаним ТЗ при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ, а також не мав при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1 «А», «Ґ» ПДР, у зв`язку із чим скоїв чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У свою чергу встановлення факту керування та вчиненого адміністративного правопорушення відбувалось за подій що передували встановленню учасника ДТП, яка мала місце 12.05.2026 на дорозі Т-0905 с. Добротів Надвірнянського району Івано-Франківської області за повідомленням зі служби 102 з органів охорони здоров`я, а саме від Грицюк про те, в с. Добротів, біля атракціонів відбулося ДТП, т/з перекинувся, є травмований чоловік, відмовляється від госпіталізації, військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 . Виїздом працівників поліції встановлено, що 12.05.2026 близько 14:42 в с. Добротів на автодорозі Т-0905, водій транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою не впорався з керуванням в результаті чого допустив з`їзд з подорожньої частини дороги в право. В результаті, транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками (фотозображення ТЗ додається).

Після чого, з метою встановлення учасника ДТП, а також складання адміністративних матеріалів, поліцейські просили водія ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних ТЗ. При цьому під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 пред`явив працівникам поліції військовий квиток для встановлення особи, а також реєстраційний документ Королівства Іспанії на ТЗ, що свідчить про наявність у нього фактичної можливості пред`являти документи на вимогу поліцейських. Водночас посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документ або інформацію щодо чинного полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ним пред`явлено не було, що й стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, під час перевірки документів ОСОБА_1 не пред`явив для перевірки посвідчення водія, та документ або інформацію щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови у якій відображено відомості про документ, на підставі якого було встановлено особу позивача (п. 4 даної постанови) та відеофіксацією подій, на якій зафіксовано пояснення позивача щодо відсутності страхового поліса (договору).

Встановивши факт керування ТЗ, а також встановивши факт порушення п. 2.1 «А», «Ґ» ПДР, поліцейським було роз`яснено позивачеві його права, що передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268, 289 КУпАП (про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 у п. 8 Постанови), також позивачу було запропоновано надати пояснення по суті виявленого правопорушення, однак він від їх надання відмовився на підставі статті 63 Конституції України та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП розглянуто та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7184203 від 12.05.2026 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Після складання постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №7184203 від 12.05.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП зміст було оголошено позивачу та вручено під підпис у п. 9 Постанови «Копію постанови мною отримано», про що свідчить його ж підпис.

Таким чином, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними доказами, а саме відео фіксацією, поясненнями свідків. У свою чергу, поліцейський СРПП Надвірнянського РВП, рядовий поліції ОСОБА_3 з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він не пред`явив для перевірки посвідчення водія та документ або інформацію щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Під час оформлення адміністративних матеріалів позивач пред`явив працівникам поліції військовий квиток серії НОМЕР_2 , на підставі якого було встановлено його особу, що також підтверджується змістом постанови серії ЕНА №7184203 від 12.05.2026 про накладення адміністративного стягнення. Більше того, до позовної заяви позивачем не долучено жодного страхового поліса, договору страхування, електронного поліса чи будь-якого іншого документа, який би підтверджував наявність у нього чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 12.05.2026. Так, позивачем було пред`явлено документ про реєстрацію транспортного засобу Королівства Іспанія, який містить відомості про транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 та VIN-код НОМЕР_3 . Відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки через офіційну централізовану базу даних Моторного (транспортного) страхового бюро України «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» (https://policy.mtsbu.ua/) за VIN-кодом вказаного транспортного засобу, станом на 12.05.2026 відомості про чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у відповідній базі даних відсутні. Крім того, доводи щодо відсутності у позивача чинного страхового поліса узгоджуються із зафіксованими на відеозаписі поясненнями самого позивача. На відео (DZ00000_00000020260512154952_0005B) видно наступне: 1:37 (час відеозапису) Поліцейський: «А вона хоть застрахована ? Чи нема страхівки ?» 1:40 Поліцейський: «Нє, я серйозно питаю» 1:41 Позивач махнув рукою, покивав головою і говорить: «А який баран на війні страхує машину ?» 1:43 Поліцейський: «Нє ну та я» 1:44 Позивач: «Ні одна страхова не хоче наші машини страхувати» 1:47 Поліцейський: «Ну та логічно» Також в цей момент інша особа, по словам Позивача який є його «Швагром» (що підтверджено цим же відео, час відеофайла 1:06 хв.) зазначає: 1:48 інша особа (Швагро): «Та вна без обліку, без нічого, тож тільки на іспанських номерах (нерозбірливо)». Наведений діалог зафіксований засобами відеофіксації та свідчить про те, що позивач під час розгляду справи не пред`являв відповідних документів або інформації про страхування транспортного засобу, а його власні пояснення, навпаки, вказували на відсутність такого страхування. Таким чином, факт непред`явлення документа або інформації щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підтверджується не лише матеріалами справи, а й безпосередньо поясненнями самого позивача, наданими під час спілкування з працівниками поліції та зафіксованими на відеозаписі. Крім того, додатково підтверджується результатами перевірки відомостей у базі МТСБУ. З огляду на викладене, доводи позивача не спростовують встановленого поліцейським факту порушення вимог пп. «А» та «Ґ» п. 2.1. Правил дорожнього руху України та не свідчать про протиправність винесеної постанови.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 заперечує та оспорює факт свого керування ТЗ марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 . Позиція позивача є хибною та помилковою, такою щоб ввести суд в оману, уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП. Факт керування 12.05.2026 ОСОБА_1 ТЗ марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 та вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступним.

На відео з портативних відеореєстраторів наряду СРПП Надвірнянського РВП, які обслуговували 12.05.2026 дорожньо-транспортну пригоду с. Добротів Надвірнянського району Івано-Франківської області, відображено та чути як позивач відмовляється від проходження огляду на приладі «Драгер» заявивши, що був пасажиром, а не водієм (0:07 по 0:50 хв.). На запитання працівників поліції, чи буде проходити огляд у медичному закладі, відповідає, «А навіщо мені?» (0:55 хв.) та зазначає «Мене медики оглянули» (0:58 хв.). На відео (DZ00000_00000020260512154626_0004B) видно наступне: 0:44 (час відеозапису) Позивач: «Ало Ігорович здоров... Короче я Туарега перевернув» 2:05 Позивач: «Нє, заїхав на обочину взяв тай перевернувся, колесо стрілило (нецензурна лайка). Лишень нові колеса купив, хотів міняти (нерозбірливо)» ... 2:18 Позивач: «Та я десь їхав (нецензурна лайка) під двісті» Згодом на запитання працівника поліції, чи буде проходити огляд відповідає, що нічого проходити не буде (2:48 хв.), категорично відмовившись від проходження огляду. Більше того, пояснення Позивача, які зазначені в позові щодо так-званого «водія», який «пішов у село по допомогу, щоб витягнути автомобіль із кювету.» йде в розріз із твердженнями позивача, які зафіксовані на даному відео (DZ00000_00000020260512154626_0004B) де позивач говорить по телефону із особою, яку можна ідентифікувати як ОСОБА_4 , а саме 1:36 Невідома особа зі слухавки ( ОСОБА_4 ): «Ви точно пасажиром були ?» 1:37 Позивач: «Йо» 1:40 Невідома особа зі слухавки ( ОСОБА_4 ): «А водій ?» 1:43 Позивач: сміється «Він цей ухилянт, втік» Отже, безпосередньо після події позивач повідомляв зовсім інші обставини щодо особи, яку зараз називає водієм транспортного засобу. При цьому, на відеозаписі відсутні будь-які згадки про те, що така особа пішла шукати допомогу для евакуації транспортного засобу. Більше того, зафіксовані на відеозаписі висловлювання самого позивача містять неодноразові вказівки на те, що саме він керував транспортним засобом до моменту дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: «Короче я Туарега перевернув»; «Нє, заїхав на обочину взяв тай перевернувся...»; «Та я десь їхав ... під двісті». Якщо він дійсно був лише пасажиром, то природною реакцією було б сказати по телефону: «водій перевернув авто», «нас перевернуло», «у водія лопнуло колесо». Натомість він каже «я Туарега перевернув», «я їхав ...», «заїхав на обочину і перевернувся», тобто описує подію від імені водія, а не пасажира. Тому, зазначені висловлювання сформульовані від першої особи та стосуються безпосередньо механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про обізнаність позивача з деталями керування транспортним засобом у момент її виникнення та узгоджується з висновком працівників поліції про те, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, пояснення позивача, наведені у позовній заяві, не лише не підтверджуються належними доказами, а й прямо спростовуються його власними висловлюваннями, зафіксованими засобами відеофіксації безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди.

Саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду 12.05.2026. Цей факт підтверджується записами з відеореєстраторів, на яких зафіксовані його суперечливі пояснення. Поведінка ОСОБА_1 на місці події, включно з відмовою проходити огляд на стан сп`яніння, ухилянням від надання документів, вказує на його спробу уникнути відповідальності. При цьому твердження позивача про те, що транспортним засобом нібито керував ОСОБА_2 , а сам позивач був лише пасажиром, ґрунтуються виключно на його власних припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Натомість такі доводи спростовуються поясненнями самого позивача, зафіксованими на відеозаписах, долучених до матеріалів справи. А тому позиція ОСОБА_1 щодо непричетності є безпідставною та спрямованою на уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також у своєму поясненні від 12.05.2026 свідок події ОСОБА_5 вказала (коротко про основне), що «... На запитання чи він був в автомобілі один він повідомив що так він в автомобілі був один, на запитання чи є ще якісь потерпілі повідомив, що не має, також він вів себе відсторонено та на контакт не йшов. ...».

У своєму поясненні від 12.05.2026 ОСОБА_6 вказала (коротко про основне), що «... побачила факт ДТП, після чого підійшла до машини яка була причетна у ДТП, а саме Вольцваген Таурег, де номерні знаки на іноземній реєстрації. Як стало відомо водій транспортного засобу гр. ОСОБА_1 1967 року народження ... . Особа керуюча даним ТЗ поводила себе агресивно і нікого до себе не підпускала».

Таким чином, на підставі зібраних доказів, включаючи записи відеореєстраторів, пояснення свідків, а також поведінку ОСОБА_1 на місці події, достовірно встановлено, що саме він керував автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 12.05.2026. Його відмова від проходження медичного огляду, ухиляння від надання документів і суперечливі свідчення є спробою уникнути відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позиція позивача щодо непричетності до керування транспортним засобом є безпідставною та спростовується зібраними доказами, а також є такою щоб уникнути адміністративної відповідальності шляхом введення суду в оману. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Більше того, незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'HalloranandFrancis v. theUnitedKingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися па певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 126 КУпАП. Главою 19 КУпАП передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого ст. 126 КУпАП, посадова особа органу Національної поліції має право розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та за результатами такого розгляду винести постанову у справі про адміністративне правопорушення. Ст. 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Частиною 3 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VІІІ було внесено зміни до статті 258 КУпАП, які почали діяти з 07 листопада 2015 року, тобто були чинні на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно вказаної норми ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не автоматичному режимі. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.1ст. 126 КУпАП. Виходячи із змістовного аналізу положень діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства приходимо до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. До аналогічних або подібних висновків дійшли апеляційні адміністративні суди у справах №490/525/16-а, №523/18525/15-а, №2- а/489/36/2016, №640/2903/16-а. передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції поліцейським, як уповноваженою особою Національної поліції, на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.ст.278, 279, 283 КУпАП. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Тобто, розглядаючи дану справу, поліцейський з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами Поліцейський, як уповноважена особа Національної поліції України, в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху керується Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015р. Згідно ст. ст. 222, 258 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС №1395 від 07.11.2015 р., поліцейський вправі розглянути справу про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху та винести за результатами розгляду постанову без складання відповідного протоколу. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 2.1. ПДР. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного : реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, то відповідно до п. 2.4. ПДР водій транспортного засобу повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. цих Правил, зокрема, посвідчення водія із відповідною категорією. Відповідно із даного пункту випливає, що Відповідач, як посадова особа органу Національної поліції зобов`язана була здійснити перевірку наявності посвідчення водія та наявності у ньому категорії, що дає право позивачу керувати даним транспортним засобом.

Позивач, в свою чергу, повинен був пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс. Оскільки, позивач не пред`явив вищевказаних документів, відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії права керування таким транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами, як і реєстраційний документ на транспортний засіб. У зв`язку із вище наведеним, керуючись положеннями нормами КУпАП, Закону України «Про Національну поліції», Інструкції № 1395 від 07.11.2015р. та іншими нормативно-правовими документами, поліцейським було оцінено докази та розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7184203 від 12.05.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 425 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, визнати незаконною оскаржувану постанову та скасувати її, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Додатково зазначив, що оскаржувану постанову винесено без присутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.05.2026 поліцейським Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області рядовим поліції Гладієм Р.В. винесено постанову серії ЕНА №7184203, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 , 12.05.2026 о 17:42 на дорозі Т-0905, с. Добротів здійснював рух на ТЗ при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ, а також не мав при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1 «А», «Ґ» ПДР.

Позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_4 , учасником бойових дій, по місцю служби характеризується позитивно, в період з 09 травня 2026 року по 6 червня 2026 року перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою внаслідок отриманих поранень під час виконання службових обов`язків, а саме: 28.04.2026 року одержав ВТ. ВУСП у ділянці правої лопатки, множинні ВУСП обох нижніх кінцівок, забійні садна правого плеча, непроникаючі дрібні ВУСП передньої черевної стінки, що підтверджується копіями військового квитка, посвідчення серія НОМЕР_5 , довідкою про обставини поранення від 02 травня 2026 року, відпускного квитка від 09 травня 2026 року №328 та службової характеристики від 19 травня 2026 року.

Згідно копії «форми вивода щодо зведення за номером 102 від 12.05.2026» відповідно до якої 12.05.2026 о 15:09 надійшло повідомленням зі служби 102 з органів охорони здоров`я, Грицюк про те, в с. Добротів, біля атракціонів відбулося ДТП, т/з перекинувся, є травмований чоловік, відмовляється від госпіталізації, військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії рапорта поліцейського Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Гладія Р.В. 12.05.2026 о 15:08 було здійснено виїзд на повідомлення по факту ДТП, що має місце в с. Добротів на автодорозі Т-0905. В ході проведених було встановлено, що ОСОБА_1 допустив з`їзд проїжджої частини вправо, керуючи автомобілем марки Фольксваген Туарег, номерний зннак НОМЕР_1 . Відмовився від проходження відповідного огляду, вести спілкування по факту ДТП відмовлявся, плутався у фактах, посвідчення водія відмовився надати для повного ознайомлення, в зв`язку з чим на нього складено адміністративні протоколи за ст.. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено адміністративну постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до фотозображень транспортний засіб чорного кольору транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться на відкритій місцевості в перевернутому стані на даху.

Згідно копії документів про реєстрацію транспортного засобу Королівства Іспанія містяться відомості про транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_1 та VIN-код НОМЕР_3 , який ввезений на територію України 24.07.2025.

Відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки через офіційну централізовану базу даних Моторного (транспортного) страхового бюро України «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» (https://policy.mtsbu.ua/) за VIN-кодом НОМЕР_3 вказаного транспортного засобу, станом на 12.05.2026 відомості про чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у відповідній базі даних відсутні.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копії письмових пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відеозаписи з місця вчинення правопорушення.

На відеозаписі з камери відео спостереження зафіксовано рух транспортного засобу, момент ДТП (транспортний засіб з`їхав на узбіччя та перекинувся) та те, що до автомобіля підійшли люди, як перебувають біля автомобіля зі сторони пасажирського сидіння. На відеозаписах з боді камери працівників поліції на яких зафіксовано відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, яку позивач пояснює тим, що як пасажир не повинен такий проходити, далі поліцейський роз`яснює йому його права, заповнює пояснення. Також на відеозаписі зафіксовано пояснення позивача щодо того, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу не застрахована, що вони рухалися з великою швидкістю та він сказав водію, щоб той пригальмовував, а також розмову позивача по телефону з іншою особою, під час якої він каже, що він Туарега перевернув, що він був пасажиром, що водій утік. Відеозаписи не містять даних щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.3, 1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством..

Згідно п. 2.1 «А», «Ґ» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Вчинення таких порушень тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який ухвалює відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Позовом підтверджується, що позивач не погоджується з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням.

Частиною 2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

На досліджених відеозаписах з нагрудної камери працівника поліції не зафіксована процесуальна послідовність винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, розгляду справи, отримання пояснень свідків та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомлення останньої з матеріалами справи щодо притягнення її до адміністративної відповідальності.

Стороною відповідача не надано докази дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначеного ст. 279, 280 КУпАП, розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395; зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.

При цьому, порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає про те, що факт здійснення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких ОСОБА_6 , перебуваючи на роботі у с.Добротів, урочище Жбир, побачила ДТП, після чого підійшла до машини, яка була причетна до ДТП, номерні знаки на іноземній реєстрації, як стало відомо водій транспортного засобу ОСОБА_1 , 1967 року народження, після приїзду швидкої допомоги від госпіталізації відмовився, поводився агресивно, нікого до себе не підпускав та ОСОБА_5 в письмових поясненнях зазначила, що 12.05.2026 приблизно о 14.53 прибула на виклик в с.Добротів, де на автодорозі Т-0905 відбулась ДТП. Підійшовши до авто в ньому нікого не було. Через деякий час до них підійшов чоловік, ОСОБА_1 , та сказав, що він є потерпілим і медичної допомоги не потребує, після багаторазових вмовлянь дозволив йому замотати лікоть. На запитання чи був він один в автомобілі, повідомив, що так. Вів себе відсторонено, на контакт не йшов. Від подальшої госпіталізації відмовився.

При цьому, у постанові серії ЕНА №7184203 в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, не вказано, що факт вчинення правопорушення підтверджується вказаними поясненнями, в графі 7 постанови «До постанови додаються» зазначено виключно «відеофіксація». Також представник відповідача не заявляв клопотань про виклик до суду та допит вказаних осіб як свідків, тому відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17, такі письмові пояснення свідків є неналежними доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 07.02.2019 у справі №161/11151/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 12.06.2020 у справі №805/3899/17-а, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення.

Також пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У такій постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог Правил дорожнього руху, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 25 червня 2020 року в справі № 607/1068/17.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 17:42 год., при цьому відповідно до пояснень відповідача подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце близько 14:42 год.

Всупереч вказаним приписам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи позов, не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Посилання відповідача на те, що на відеозаписах позивач у розмові з іншою особою зазначає, що він перевернув автомобіль, не вказують на правомірність оскаржуваної постанови. Крім того, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, від 08 липня 2020 року у справа № 177/525/17(2-а/177/23/17), від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 286 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України).

Європейський суд з прав людини у справі Серявін та інші проти України (п. 58 рішення) зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач задокументував правопорушення та виніс оскаржувану постанову таким чином, що унеможливлює встановлення судом об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, не спростував доводів позивача про відсутність факту порушення ним ПДР, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена «поза розумним сумнівом».

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7184203 від 12.05.2026 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 надала роз`яснення щодо використання вже існуючої норми права, яка регулює питання сплати судового збору при оскарженні постанови про адміністративну відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала, що до справ, які розглядаються судом в порядку позовного провадження, в тому числі і щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення передбачених ст. 287, 288 КУпАП, слід застосовувати норми ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», якими не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду з метою однакого підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, вказала, що за подання позовної заяви він складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати позивача у вигляді судового збору в розмірі 665,60 грн слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області.

Керуючись ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 139, 162, 241-247, 255, 257, 262, 269, 271, 272, 286 КАС України,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серія ЕНА №7184203,винесену 12.05.2026 поліцейським Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області рядовим поліції Гладієм Романом Васильовичем у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Івано-Франківській областіна користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 40108798, місцезнаходження: вул. Академіка Сахарова, буд. 15, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, 76018.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя Гундяк Т.Д.