Рішення № 139303985, 28.08.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/849/26

Провадження 2/193/609/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О. В.,

за участі: секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки та піклування Демченко А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, Міністерство оборони України в особі 3 го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини,

В С ТА Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

01.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника - адвоката Дербіна Д.О. з вищевказаним позовом до відповідачки ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначив, що у шлюбі сторін народилась дитина, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30 червня 2023 року відповідачка вступила до лав ЗСУ, у зв`язку з чим їхній син ОСОБА_4 став проживати разом з позивачем та перебувати на його повному утриманні. Позивач зазначив, що має постійне місце проживання (у будинку брата разом зі своїми батьками), регулярний та стабільний заробіток, самостійно займається вихованням і утриманням дитини з мобілізації його матері, має можливість належним чином доглядати за нею, виховувати, розвивати та піклуватися про неї. Також він має достатній рівень доходів, який дозволяє забезпечити дитині належні умови проживання, догляду та виховання. Водночас мати, відповідачка у справі, у зв`язку з військовою службою припинила виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини та здійснення інших батьківських обов`язків, передбачених Сімейним кодексом України, не бере жодної участі у вихованні та у матеріальному забезпеченні сина. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

З ініціативи саме матері дитини, відповідачки у справі ОСОБА_3 , їхній шлюб було розірвано за рішенням суду 24.02.2026.

Пояснив, що встановлення факту того, що дитина перебуває на утриманні та вихованні позивача, необхідний задля виникнення його прав та обов`язків, визначених Сімейним кодексом України, отримання відстрочки від мобілізації, а також можливість представляти інтереси неповнолітньої дитини у державних та комунальних закладах, бути представником під час оформлення медичних документів у закладах охорони здоров`я, органах влади для отримання соціальної допомоги. Також, юридична фіксація факту самостійного виховання та утримання дитини дуже нагальне питання, позаяк матір проживає окремо від дитини, а в Україні з 24 лютого 2022 року триває масштабна агресія РФ проти України та небезпечна ситуація спостерігається по всій території України, не виключенням є Дніпропетровська область, яка періодично обстрілюються військами держави-агресора, тому нагальним є вирішення питання стосовно переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері. Крім цього, виникла потреба подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним батьком, в інтересах дитини.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

02.06.2026 за ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с.34);

За цією ухвалою також, у порядку підготовки справи до судового розгляду, за клопотанням представника позивача, витребувано від органу опіки та піклування при виконкомі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області висновок про доцільність встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 свого малолітнього сина ОСОБА_5 , 2021 р.н., без будь-якої сторонньої допомоги інших осіб та без участі матері ОСОБА_3 (а.с.50-53);

01.07.2026 згідно протокольної ухвали суду, задоволено клопотання представника позивача про виклик і допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

01.07.2026 за ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що відповідачка на постійній основі допомоги в утриманні дитини не надає, відвідує дитину лише раз на рік. Востаннє вона була у березні цього року, коли вони продавали спільний будинок. Зазначив, що відповідачка має від першого шлюбу ще одну дитину, яку також залишила вже на свою матір, яка проживає у м. Кривому Розі. ОСОБА_3 добровільно вступила до лав ЗСУ ще 30.06.2023 і до цього часу проходить військову службу на посаді головного медика. Наразі їхній шлюб розірвано. Йому відомо, що вона вже підтримує стосунки з іншим чоловіком.

Представник позивача адвокат Дербін Д.О. в судовому засіданні, посилаючись на обставини та доводи зазначені у позовній заяві, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, проте направила до суду письмові заяви про можливість розгляду справи за її відсутності у зв`язку з проходженням нею військової служби у лавах ЗСУ. Не заперечує проти позову ОСОБА_1 (а.с.47,48).

Представник третьої особи, органу опіки та піклування при виконкомі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, Демченко А.Є., у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 свого малолітнього сина ОСОБА_5 , 2021 р.н., без будь-якої сторонньої допомоги інших осіб та без участі матері ОСОБА_3 , а тому не заперечувала проти задоволення відповідних позовних вимог, посилаючись на достатність для цього підстав.

Представник третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_3 , Куксенко Є., в судове засідання не з`явився, проте надав письмову заяву про можливість розгляду справи без його участі. Заперечень проти позову не надав (а.с.45-46).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З 06 жовтня 2020 року сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі сторін народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 дитина, син ОСОБА_4 (а.с.20).

Між тим, подружнє життя у сторін не склалося, у зв`язку з чим за позовом ОСОБА_3 , згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року, їхній шлюб було розірвано (а.с.23-24).

Як видно зі змісту вказаного позову, шлюбні відносини сторін фактично припинилися з травня 2025 року. Спір про визначення місця проживання дитини у межах вказаної справи судом не вирішувався. Дані про досягнення згоди між подружжям про те, з ким із них залишиться проживати дитина після розірвання шлюбу, у рішенні суду не зазначено.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026, відповідачка ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 25 грудня 2025 року (а.с.22).

Судом встановлено, що сторони, а також їхній малолітній син, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 371 про склад сім`ї, виданою 04.05.2026 виконком Софіївської селищної ради (а.с.1,26)

Однак, незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_4 , зареєстровані за вищевказаною адресою, останні фактично постійно проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується показаннями допитаних під час розгляду справи свідків, а також актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного фахівцями Служби у справах дітей Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області від 12.05.2026 року № 150 (а.с.25).

Зокрема, згідно цього акту у вищевказаному житловому будинку, який належить рідному братові позивача - ОСОБА_8 (а.с.30-32), окрім малолітнього ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_1 , також фактично проживають батьки позивача, ОСОБА_9 , 1968 р.н. та ОСОБА_10 , 1970 р.н.

Будинок забезпечений усіма необхідними меблями та побутовою технікою. Для дитини облаштоване окреме спальне місце для занять та проведення дозвілля. ОСОБА_11 забезпечений сезонним одягом, взуттям, речами повсякденного вжитку. В користуванні має сучасний мобільний телефон, персональний комп`ютер, планшет. Проведено мережу інтернет. Для дитини створені безпечні та належні умови для проживання, навчання та розвитку. Дитина отримує здорове харчування; якісні освітні (дошкільна освіта) та медичні послуги.

Позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований. Працює у ФОП ОСОБА_12 , водієм автотранспортних засобів, його заробітна плата з листопада 2025 року по квітень 2026 року складає 50 200,00 грн (а.с.19).

Також, відповідно до відомостей з інформаційно аналітичної системи, станом на 08.05.2026 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, непогашеної чи незнятої судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.18).

За місцем фактичного проживання позивач характеризується винятково позитивно. Зокрема ОСОБА_1 є врівноваженим, розсудливим та комунікабельним чоловіком. Цілеспрямований, надає допомогу тому, хто її потребує. Веде здоровий спосіб життя, спиртними напоями та тютюнопалінням не зловживає. На даний час, дитина проживає разом з батьком. Скарг та нарікань на поведінку ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради не надходило (а.с.28).

Малолітній ОСОБА_4 з 06.09.2024 по теперішній час відвідує Софіївський заклад дошкільної освіти Берізка Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.27).

За даними характеристики дитини ОСОБА_4 , наданою 05.05.2026 з цього дошкільного закладу, хлопчик ОСОБА_13 любить свого батька та бабусю, радісно їх зустрічає, емоційно ділиться враженнями. ОСОБА_1 завжди цікавиться справами дитини, приймає активну участь у вихованні сина, відвідує заходи та свята, слідкує за сайтом закладу. Спілкується з вихователями, забезпечує сина усім необхідним для навчання та виховання (а.с.29).

Згідно висновку органу опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням виконкому цієї селищної ради від 23.06.2026 за № 135, відповідачка ОСОБА_3 30.06.2023 була призвана на військову службу медичним працівником у військову частину НОМЕР_2 . З того часу дитина, ОСОБА_4 , проживає разом з батьком, ОСОБА_1 .

Під час підготовки цього висновку органом опіки окрім іншого, що вже встановлено судом, було також з`ясовано, що:

- факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності ОСОБА_1 не реєструвалось (довідка ГУНП в Дніпропетровській області 267313-2026 від 11.06.2026);

- відповідно до медичного висновку від 09.06.2026, виданого ФОП ОСОБА_14 , ОСОБА_1 захворювань не має. На обліку лікаря- нарколога та лікаря-психіатра не перебуває;

- з дитиною укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з ФОП ОСОБА_14 (декларація № 0001-ЗР2Р-А010 від 10.09.2024). У довідці, що надана ОСОБА_14 від 16.06.2026, батько дитини, ОСОБА_1 , регулярно звертається з приводу захворювань дитини, профілактичних щеплень та сумлінно виконує розпорядження лікаря;

- мати дитини, ОСОБА_3 , написала пояснення та заяву, що вона не заперечує щодо здійснення виховання, догляду та утримання батьком дитини у зв`язку з проходженням нею військової служби та не має можливості у повному обсязі здійснювати догляд, виховання та утримання свого сина.

Таким чином, оскільки малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком, ОСОБА_1 і саме останній самостійно забезпечує належні умови для проживання дитини, здійснює матеріальне утримання дитини (харчування, одяг, лікування, навчання тощо), бере активну участь у вихованні хлопця, забезпечує належний рівень догляду, розвитку та навчання. Мати дитини ОСОБА_3 проходить військову службу у Збройних Сплат України у зв`язку з чим фактично не має можливості постійно проживати разам з дитиною та здійснювати за нею догляд та виховання, орган опіки та піклування виснував про доцільність встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_1 свого сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 повідомила, що вона є сусідкою сім`ї ОСОБА_1 , які проживають навпроти неї. Вона часто бачить ОСОБА_1 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_13 удвох. Вони практично все роблять разом. Позивач самостійно опікується сином та виховує його, приділяє йому достатньо уваги, всім його забезпечує та намагається дати все необхідне. На подвір`ї будинку батько встановив для сина батут, гойдалку, придбав купу різноманітних іграшок. Хлопчик завжди охайний та вихований. Також зазначила, що вона працює вчителем логопедом ДЗО «Березіка», який відвідує хлопчик ОСОБА_13 . Батько сам його завжди приводить та забирає з садочка. Дитина має певне мовленнєве відставання, тому вона займається з ним у межах садочка, при цьому постійно дає відповідні завдання батькові ОСОБА_1 для заняття з сином вдома. І вони їх сумлінно виконують. Позивач завжди цікавиться успіхами свого сина, відвідує дитячі свята, де бере участь його син. Матір дитини вона жодного разу не бачила у садочку. Їй відомо, що мати ОСОБА_3 проходить військову службу у лавах ЗСУ, востаннє її бачила близько року тому.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він також є сусідом сім`ї ОСОБА_15 . Наголосив, що це гарна сім`я. Він більше спілкується з батьком позивача, з яким вони приблизно одного віку, але при цьому він достатньо бачив як ОСОБА_1 піклується про свого сина ОСОБА_4 . Позивач зі своїм сином переїхали до батьків близько трьох років тому. Вони постійно вдвох граються. Позивач завжди бере з собою сина на автомобілі покататися чи в магазин. Часто гуляють пішки. Хлопчик охайний. Ніколи не чув щоб позивач сварив за щось свого малолітнього сина. Він завжди з ним розмовляє, про щось розповідає та роз`яснює. У дворі всі іграшки розкладені на місцях, нічого не розкидане. Також бачить як позивач щоранку відвозить на авто чи відводить пішки малолітнього сина до дитячого садка. Вони дуже прив`язані один до одного. Батько позивача ветеран російсько-української війни, після порання він отримав інвалідність ІІІ групи та був демобілізований з лав ЗСУ.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені судом з метою захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

У справі, яка є предметом даного судового провадження, позивач просить встановити факт самостійного утримання та виховання дитини, оскільки встановлення даного факту пов`язане з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати певні матеріальні блага (соціальна допомога) або можливість реалізувати інші передбачені законом права або обов`язки (зареєструвати місце проживання дитини, звільнитися з військової служби, отримати відстрочку тощо).

Також слід враховувати, що встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, може мати наслідком отримання відстрочки від мобілізації.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Отже, визначальними для вирішення цього спору є встановлення факту саме самостійного виховання та утримання військовозобов`язаним дитини до 18 років, оскільки лише за вказаних обставин особа може реалізувати своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Суд зазначає, що факт самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , підтвердили допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Про це свідчать також досліджені судом акт обстеження умов проживання дитини з батьком та характеристика на дитину з дошкільного закладу освіти.

Про самостійне забезпечення позивачем належних умов для проживання, виховання, розвитку та навчання сина, здійснення ним самостійного матеріального утримання дитини (харчування, одяг, лікування, навчання тощо), вказує і відповідний висновок органу опіки та піклування, який суд приймає з огляду на його обґрунтованість, повноту та узгодженість з іншими матеріалами судової справи.

Таким чином суд вважає доведеним та встановленим той факт, що з липня 2023 року відповідачка вихованням та утриманням спільної з позивачем дитини не займається, і позивач самостійно виховує та утримує сина, з яким вони разом проживають у сел.. Софіївка.

У постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22 ВП ВС вказала, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, «оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини».

При цьому слід зазначити, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Наприклад, особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях. Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Враховуючи наведене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_4 , 2021 р.н. без будь-якої сторонньої допомоги, у тому числі без участі матері ОСОБА_3 а тому відповідний позов представника позивача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_1 задоволено повністю, між тим, вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, у тому числі на правничу допомогу, останній не заявляв, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги інших осіб, у тому числі без участі матері дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання по АДРЕСА_3 ;

Дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ: 41053148, місцезнаходження: бульвар Шевченка, буд. 19, сел. Софіївка Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, 53100;

Третя особа: Міністерство оборони України в особі 3 го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя О. В. Томинець