Ухвала суду № 139303194, 28.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 226/690/24

Провадження № 1-кп/932/557/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),

захисника ОСОБА_4 (ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_5 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Дніпра клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв`язку із наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість злочину за яким обвинувачується ОСОБА_5 , обставини кримінального правопорушення, дані про його особу, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, розмір застави просить залишити без змін.

Захисник просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, за місцем мешкання колишньої дружини або зменшити розмір застави до мінімального у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначив, що ризики є припущенням. Під вартою обвинувачений перебуває більше двох років. Обвинувачений має близьких родичів, а саме дитину та колишню дружину, які не заперечують, щоб він мешкав разом з ними в орендованій квартирі в м.Дніпро. Просить врахувати, що обвинувачений має поганий стан здоров`я.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання колишньої дружини.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, посилаючись на наведені ним ризики у клопотанні. Також звернув увагу, що обвинувачений вчинив новий корисливий злочин під час іспитового строку.

Вислухавши думки сторін та надавши оцінку обставин, з якими закон пов`язує застосування та продовження запобіжних заходів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Разом з цим, враховуючи притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності (вирок Димитровського міського суду Донецької області від 29.11.2023), яким ОСОБА_5 було засуджено за ст. 309 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, суд дійшов висновку про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо доводів обвинуваченого суд зазначає, що об`єктивних, належних та допустимих доказів волевиявлення безпосередньо колишньої дружини ОСОБА_5 суду надано не було, докази представництва адвокатом ОСОБА_6 інтересів ОСОБА_7 (колишньої дружини обвинуваченого) відсутні. У зв`язку із чим, суд не може виважено оцінювати клопотання щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 висловлювала бажання щодо визначення обвинуваченому домашнього арешту за адресою її проживання та їх спільної дитини.

Обставин, які б свідчили про те, що обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не встановлено.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організується і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Покликання сторони захисту на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого та наявність у нього певних захворювань не є підставою для обрання обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-яких медичних документів, які підтверджували б неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора стороною захисту не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, з урахуванням наведених судом ризиків, а також інкримінованого обвинуваченому злочину, які, крім іншого, мали на меті особисте збагачення, альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є такою, що у разі її внесення буде достатнім стримуючим фактором для дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Доводи сторони захисту про недоведеність ризиків та можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, суд вважає непереконливими. Будь-яких даних, які б свідчили про зменшення чи зникнення ризиків протиправної поведінки обвинуваченого, стороною захисту суду не наведено. Отже, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який суд не вбачає і вважає, що більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 жовтня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста гривень) 00 коп.

Установити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою, застави у розмірі 151 400 грн (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста гривень) 00 коп. ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 будуть покладені такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі нез`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту або зменшення розміру застави до мінімально можливого відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.

Суддя ОСОБА_1