Рішення № 139302379, 28.08.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/876/26

Провадження №2/471/638/26

Номер рядка звіту 82

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Бондарчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/876/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),треті особи,які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з земельних ділянок. Після смерті ОСОБА_4 , у визначений законодавством термін позивач звернувся до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиної Н.В., з заявою про прийняття спадщини. Однак, під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, при перевірці відсутності заборони відчуження за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, було виявлено інформацію про наявний арешт майна. В зв`язку з цим позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Дана заборона арешт, накладений постановою, серія номер: 7043206, виданою 21.11.2017 року Братським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38241503 від 21.11.2017 року. Станом на сьогодні відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження в яких боржником був би ОСОБА_4 . Тому позивач вимушений звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки немає змоги розпоряджатись належною йому спадщиною. В позасудовому порядку вирішити дане питання немає можливості.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надав відзив на позовну заяву в якій повідомив, що виконавче провадження відносно померлого закрито, проте наявний борг в сумі 77 599,71 грн. станом на 23.09.2019 року. Справу просив розглядати без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з земельних ділянок.

Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька, та прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса.

Постановою, серія номер: 7043206, виданною 21.11.2017 року Братським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38241503 від 21.11.2017 року на майно ОСОБА_4 накладено арешт.

Судом встановлено, що станом на момент відкриття спадщини відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження в яких боржником був ОСОБА_4 .

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

На час звернення з позовом до суду за наявності арешту накладеного на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд. Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилаються в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.

Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов`язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),треті особи,які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна- задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою, серія номер: 7043206, виданою 21.11.2017 року Братським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38241503 від 21.11.2017 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місце знаходження: бульвар Квітковий, 4, корпус 4, Вознесенський район Миколаївської області, код ЄДРПОУ 45112306.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду в порядку, передбаченому ст.. 354 ЦПК України.

Суддя Гукова І. Б.,