Вирок № 13930198, 23.02.2011, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 1 - 21/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі: Пугач В.І.

з участю прокурора: Бебешка М.М., Звірянського А.В.

потерпілого: ОСОБА_1

представника неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_2

підсудного: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1). 12.07.1996 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. 2 КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді 2-х років виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням в прибуток держави 10% із його зарплати щомісячно;2). 04.06.1998 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. З КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді позбавлення волі 3 роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;3). 21.01.2000 року Мнастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. З КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді позбавлення волі 4 роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;4). 27.03.2006 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 164 ч. 1 КК України з призначенням покарання у виді 1 року обмеження волі; 5). 05.08.2009 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 125 ч. 2 КК України з призначенням покарання у виді 2-х років обмеження волі, 02.07.2010 року постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області звільненого від відбуття покарання умовно - достроково на 11 місяців 06 днів;

за ч. 2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, будучи раніше судимим: 1). 12.07.1996 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. 2 КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді 2-х років виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням в прибуток держави 10% із його зарплати щомісячно; 2). 04.06.1998 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. З КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді позбавлення волі 3 роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю; 3). 21.01.2000 року Мнастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 140 ч. З КК України (1960 р.) з призначенням покарання у виді позбавлення волі 4 роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю; 4). 27.03.2006 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 164 ч. 1 КК України з призначенням покарання у виді 1 року обмеження волі, 5). 05.08.2009 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ст. 125 ч. 2 КК України з призначенням покарання у виді 2-х років обмеження волі, 02.07.2010 року постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області звільненого від відбуття покарання умовно - достроково на 11 місяців 06 днів, на шлях виправлення не став, а знову вчинив злочин. Так, він 01 листопада 2010 року о 18 год. 00 хв., знаходячись на подвір'ї свого домоволодіння, що по вул. Братка, 26, в с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в порушення ст. 52 Конституції України, якою передбачено, що будь - яке насильство над дитиною переслідується за законом, ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено захист дитини від усіх форм фізичного насильства, жорстокого поводження з нею, під час сварки з неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, умисно наніс один удар дерев'яною палицею по лівій нозі останньому, спричинивши тим самим потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді: забою та гематоми лівої гомілки, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Підсудний ОСОБА_3 на стадії досудового та судового слідства свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, показавши при цьому, що 01.11.2010 року о 17 год. він прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння. Син - ОСОБА_1 лежав на дивані в одній з кімнат будинку та дивився телевізор. Побачивши його, він попросив ОСОБА_1 піти до місцевого магазину, що в центрі с. Коритня, та купити йому пачку цигарок. Але на його прохання ОСОБА_1 відмовився та сказав, що він позбавлений батьківських прав, тому немає права вказувати йому щось робити і він його слухати не буде. Після чого вони почали виражатись нецензурно один до одного. Віктор почав від нього тікати з будинку на вулицю, а він за ним. Вибігши на вулицю, він, взявши дерев'яну палицю, яка стояла біля кута веранди, та наздогнавши, ОСОБА_1 біля криниці, яка знаходилася на подвір'ї його домоволодіння, вдарив останнього по лівій нозі, та сказав при цьому, що вдарив за висловлювання в його сторону нецензурними словами. Після того, як він вдарив ОСОБА_1 палицею по нозі, пішов в будинок та ліг відпочивати. Наступного дня дану палицю, якою він наніс удар по нозі його сину, він порубав та спалив в грубі. Просить не позбавляти його волі, належні висновки для себе зробив. Цивільний позов потерпілого та прокурора визнає повністю.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 01.11.2010 року о 17 год. додому прийшов його батько ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Прийшовши додому, батько почав змушувати його до того, щоб він пішов в центр с. Коритня до магазину, та придбав йому цигарки. Він відмовився. Почувши його відмову, батько почав на нього кричати та погрожувати застосуванням фізичної сили, при цьому почав наближатися до нього, після чого він вибіг на вулицю, а за ним вибіг і батько, який, взявши дерев'яну палицю, яка стояла біля кута веранди, та наздогнавши його біля криниці, яка знаходилася на подвір'ї їхнього домоволодіння, вдарив його по лівій нозі. Від даного удару він закричав, але батько на це уваги не звернув, після чого розвернувшись, пішов до хати, де ліг спати. Про даний випадок він матері не розповідав, так як гадав, що біль пройде самостійно. Але минав час і біль в його нозі не проходив, після чого він 04.11.2010 року повідомив про це своїй матері ОСОБА_4, яка почала його лікувати в домашніх умовах, прикладавши при цьому різноманітні компреси та давала пити пігулки. Під час даного лікування біль в нозі не проходив і 10.11.2010 року його мати відвезла його до Монастирищеської ЦРЛ, де йому зробили рентгенівський знімок ноги та поклали в травматологічне відділення, де він лікувався на протязі 9 днів. Просить стягнуии на його користь у відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень.

У судовому засіданні представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 цивільний позов підтримала повністю, щодо міри покарання підтримала позицію прокурора.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що 04.11.2011 року о 16 год. вона перебувала зі своїми дітьми в своєму домоволодінні, де переглядали по телевізору різні телепередачі, сидячи на дивані. По праву сторону від неї лежав її старший син, ОСОБА_1. Під час перегляду телевізора, вона вставала з дивану і зачепила його ногу. Коли вона торкнулася його ноги, то останній зойкнув, після чого вона запитала ОСОБА_1, що трапилося з ногою. На її запитання він відповів, що 01.11.2010 року ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взявши дерев'яну палицю, яка стояла біля кута веранди, та наздогнавши його біля криниці, вдарив його по лівій нозі. На її запитання, чому ОСОБА_1 про дану подію не розповів відразу, він їй відповів, що думав що біль згодом пройде сам. Після чого вона розпочала лікувати ОСОБА_1 самостійно, а коли домашнє лікування сину не допомогло, вона вирішила відвезти його до Монастирищенської ЦРЛ, де ОСОБА_1 поклали до травматологічного відділення.

Крім визнання вини підсудним під час судового слідства його вина у вчиненні злочину доведена доказами добутими в установленому законом порядку в ході досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні, а саме: висновком судово медичної експертизи № 253 мд/30 від 20 січня 2011 року, згідно якого у ОСОБА_1, мали місце легкі тілесні ушкодження, у вигляді: забою та гематоми лівої гомілки, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (а. с. 34, 35).

Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всебічного та об"єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає, пред"явлене обвинувачення доведеним.

Дії ОСОБА_3 за фактом заподіянна легкого тілесного ушкодження 01.11.2010 року ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я.

Призначаючи підсудному покарання, суд виходить з характеру та ступеня суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, характеристики підсудного, яка за місцем проживання є негативною.

Обставинами, що помякшують призначення покарання підсудного згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують призначення покарання підсудного, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп»яніння, та рецидив злочинів.

Суд вважає, що в діях підсудного є обтяжуюча призначення покарання обставина "вчинення злочину щодо малолітнього", але оскільки, ні прокурор, ні інші учасники судового розгляду, не заявили клопотання про збільшення обсягу обвинувачення, суд розглядає справу в межах пред"явленого обвинувачення відповідно до ст.275 КПК України.

Враховуючи те, що хоча підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості, але він неодноразово судимий, вчинив злочин під час умовно дострокового звільнення, судимість не знята і не погашена, у встановленому законом порядку, суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, і находить за необхідне призначити йому покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі. Суд, підстав для застосування відносно нього іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України та ст. 69, 69 1 КК України, не вбачає.

Цивільний позов потерпілого та прокурора в інтересах ЦРЛ, задоволити повністю в зв"язку з визнанням його підсудним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Монастирищенського районного суду від 05.08.2009 року у виді обмеження волі строком 6 (шість) місяців та остаточно призначити до відбування 2 (два) роки обмеження волі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Монастирищенської центральної районної лікарні : р/р 35421006003071, МФО 854018, код 02005390 ГУДКУ в Черкаській області, витрати за лікування в сумі 2 795 (дві тисячі сімсот дев»яносто п»ять) гривень 00 коп.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня проголошення через Монастирищенський районний суд.

Суддя: Д. С. Ротаєнко