Рішення № 139301964, 27.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1454/26

Провадження №2-а/145/13/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тиврів Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до

Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: м. Вінниця, вулиця Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108672,

Третя особа: інспектор відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Українець Володимир Петрович, вул. Вінницьке шосе, 3, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серія ЕНА №7715899 від 13.08.2026 року

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа інспектор відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Українець Володимир Петрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному серія ЕНА №7715899 від 13.08.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 серпня 2026 року інспектором відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Українцем Володимиром Петровичем було винесено постанову серії ЕНА № 7715899 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн.

Згідно з текстом постанови, він нібито 13.08.2026 о 22:46 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Грушевського (Ломоносова), 22 у с-щі Тиврів, у якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак (п.п. 2.9 «в» ПДР), а також під час зупинки нібито не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію (п.п. 9.9 «б» ПДР,ст. 125 КУпАП).

Вважає зазначену постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

1. Фактичне усунення несправності на місці та дотримання вимог ст. 125 КУпАП

Під час зупинки транспортного засобу з`ясувалося, що підсвітка номерного знака тимчасово припинила функціонувати внаслідок відходження контакту лампи під час руху. Одразу на місці зупинки, до моменту винесення оскаржуваної постанови, він усунув зазначену дрібну несправність (легеньким постукуванням по плафону). В результаті підсвітка повністю запрацювала, а номерний знак НОМЕР_2 став чітко читатися з відстані понад 20 метрів, що повністю відповідає вимогам п. 2.9 (в) та п. 30.2 ПДР України.

Відповідно до ст. 125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху (у тому числі дрібні несправності, усунені в дорозі) тягнуть за собою попередження. Поліцейський був повідомлений про усунення несправності безпосередньо на місці, проте безпідставно проігнорував положення ст. 125 КУпАП та не застосував захід профілактичного впливу у вигляді усного попередження.

2. Упередженість поліцейського та безпідставність претензій щодо аварійної сигналізації

Після усунення несправності інспектор поліції виявив сарказм та зверхнє ставлення, зазначаючи: «Може вам треба було ще стати зараз зробити його?». На його зауваження про те, що несправність усунута на місці і він має право їхати далі, поліцейський з метою психологічного тиску почав висувати некоректні претензії щодо аварійної сигналізації.

Наголошує, що зупинка була здійснена на вимогу поліцейського у дозволеному для зупинки місці (біля узбіччя), що не вимагало вмикання аварійної сигналізації відповідно до п. 9.9 ПДР. Посилання в постанові на п.п. 9.9 «б» ПДР та ст. 125 КУпАП використано інспектором виключно для виправдання своїх протиправних дій.

3. Відсутність належних доказів вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. На момент винесення постанови факт порушення був відсутній, оскільки номерний знак освітлювався належним чином, а факт усунення несправності зафіксовано на його відеозаписі.

Просить прийняти позовну заяву до розгляду. Скасувати постанову серії ЕНА №7715899 від 13.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1190 грн., а провадження у справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Водночас, зазначеною ухвалою суду було витребувано в ГУНП у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при розгляді якої винесена оскаржувана постанова серії ЕНА №7715899 від 13.08.2026.

21.01.2026 на адресу суду надійшли витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського.

26.08.2026 на адресу суду від представника відповідача Герман І.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив залишити постанову серії ЕНА № 7715899 від 13.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення без задоволення.

Відзив на позовну заяву обґрунтовує тим, що відповідно до Порядку дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух».

Згідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух": «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин».

Згідно п. 2.9.в ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20м.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про дорожній рух": "Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Отже, на законодавчому рівні встановлено заборону як керування, так і експлуатацію в цілому транспортних засобів з номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Щодо не увімкнення аварійної сигналізації після зупинки ТЗ на вимогу працівника поліції, то згідно ПДР розділу "Попереджувальні сигнали", який визначає порядок використання попереджувальних сигналів, п.9.9.б передбачено аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки ТЗ на вимогу поліцейського. Це являється обов`язковою нормою, тобто це обов`язок, а не право. За недотримання даної норми передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідальність за керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Вважаючи оскаржувану постанову такою, що відповідає вимогам щодо її складання та фактичним обставинам справи, відповідач просить залишити цю постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, про про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку.В позовній заяві просив позов розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами та відеодоказами.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку (в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС), що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Разом з відзивом на позовну заяву подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення, судові дебати не проводяться.

Порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ встановлено § 2 глави 11 КАС України.

Так, відповідно до положень ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч.1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши заяви по суті справи та докази, які містяться у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

13.08.2026 інспектором відділення поліції № 2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Українцем В.П. винесено постанову серії ЕНА № 7715899 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови вбачається, що 13.08.2026 о 22:46 годині в с-ще Тиврів по вул. Грушевського (Ломоносова), 22, керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» (д.н.з. НОМЕР_2 ) у якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, чим порушив правила дорожнього руху України (п.п. 2.9 «в» ПДР) ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а також під час зупинки нібито не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив правила дорожнього руху п.п. 9.9 «б» ПДР ст. 125 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень (а.с. 6).

В матеріалах справи наявний відеозапис із портативного відеореєстратора поліцейського №798521, із якого вбачається, що працівник поліції підходить до автомобіля, в якому знаходиться ОСОБА_1 , представився та повідомив, що ведеться відеозапис. Також повідомив, що в транспортному засобі не освітлюється номерний знак. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, повідомив, що коли виїжджав з дому, то підсвітка працювала, напевне замкнуло. Після відкриття водієм кришки багажника видно, що одна лампа має тускле свічіння, а інша не світить. Працівник поліції сказав, щоб водій виключив світло і перевірять, чи читається номерний знак з відстані 20 метрів. Працівник поліції виключив фари в службовому автомобілі і повідомив, що на відстані від 2 метрів, не видно який номерний знак. Після вимкнення світла вбачається, що номерний знак частково освітлений однією лампою. Далі працівник поліції попросив пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію, страховий поліс на транспортний засіб. ОСОБА_1 повідомив, що покаже в ДІЇ. Пізніше працівник поліції повідомив, що під час зупинки потрібно включати аварійку. Працівник поліції запитує ОСОБА_1 , чи знає він, яка сума штрафу, та повідомив, що 1190 грн. Через деякий час, після постукування водія по плафонам підсвітки номерного знаку, підсвітка запрацювала в повному обсязі. Під час винесення постанови ОСОБА_1 повідомив, що коли водій виправив поломку на місці зупинки, то протокол не складається. На що, працівником поліції було повідомлено, що ним було повідомлено про не включення аварійки, яку він так і не увімкнув. Інспектор поліції Українець В.П. виніс постанову та вручив її ОСОБА_1 . Крім того, роз`яснив, що перед тим, як сісти за кермо, водій має перевірити справність транспортного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» визначено підстави для заборони експлуатації транспортних засобів. Зокрема, забороняється експлуатація транспортних засобів з номерними знаками, які не освітлені.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. "а" п. 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Приписами пп. «в» п. 2.9 ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У спірному випадку, на підтвердження доводів правомірності постанови відповідач надав доказ вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яким є відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Наданий відповідачем відеозапис містить фіксацію того, що позивач повідомив про те, що перед його виїздом освітлення номерного знаку працювало належним чином, крім цього на відеозаписі зафіксовано, що номерний знак частково освітлюється, а не повністю неосвітлений, а також відновлення повноцінного освітлення номерного знаку після простукування плафонів, що підтвержує доводи позивача про відходження контактів під час руху автомобіля. Таким чином, відеозапис не містить доказів того, що позивач вчиняв дії, спрямовані на умисне приховування номерного знака, тобто умисне керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком. Більше того, наданий відеозапис не містить руху автомобіля з неосвітленим номерним знаком та, відповідно, керування ним позивачем, тобто наданим відеозаписом не підтверджується ні суб`єктивна, ні об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Крім відеозапису з нагрудного відеореєстратору поліцейського інших доказів відповідачем до оскаржуваної постанови не додано.

У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, суд за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а відтак вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, за результатами оцінки зібраних у справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, яким не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА №7715899 від 13.08.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн, який сплачено ним при поданні позовної заяви до суду відповідно до квитанції № від 17.08.2026 (а.с. 5).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 8, 9, 247, 251,252, 280, 283, 284, 287, 288, 293, 294 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Українця Володимира Петровича серії ЕНА №7715899 від 13.08.2026 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого ним судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Тиврів Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: м. Вінниця, вулиця Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108672.

Третя особа: інспектор відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Українець Володимир Петрович, вул. Вінницьке шосе, 3, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області

Суддя:І. І. Патраманський