Рішення № 139301943, 18.08.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Левченко М. О.,

розглянувши в м. Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту належності особи до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та встановлення факту перебування на утриманні,

встановив:

У квітні 2026 року заявниця через свого представника адвоката Білозора О. Л. звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що:

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області під час виконання ним обов`язків військової служби;

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області, з 01.01.2015 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області загинув онук заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Фактично з дитинства ОСОБА_3 проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 та виховувався нею, оскільки його мати та батько померли, у зв`язку з чим у віці 14 років він залишився сиротою.

Рішенням виконавчого комітету Плисківської сільської ради від 21.02.2005 ОСОБА_1 було призначено опікуном її онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З того часу заявниця та її онук були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, спільно користувалися предметами домашнього вжитку, проводили ремонт будинку та обробляли земельну ділянку.

Після досягнення повноліття та з того часу, як ОСОБА_3 почав самостійно заробляти кошти, а саме з 2015 року, заявниця перебувала на його утриманні, оскільки через похилий вік не могла працювати. Заявниця отримувала незначну пенсію та без матеріальної допомоги онука не могла самостійно забезпечувати своє утримання. ОСОБА_3 працював на будівництві, мав постійний заробіток та матеріальну можливість утримувати свою бабусю.

05.05.2023 ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації та отримував грошове забезпечення, за рахунок якого утримував себе та свою бабусю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Бахмут Донецької області онук заявниці військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 зник безвісти та перебував у такому статусі протягом 20242025 років.

Постановою про встановлення особи трупа від 05.01.2026 встановлено, що труп невстановленої особи чоловічої статі № 097/652, унікальний номер 20251001120000097, доставлений відповідно до порядку передачі та репатріації тіл (останків), ідентифіковано як труп військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період, протягом якого онук заявниці вважався безвісти зниклим, заявниця продовжувала перебувати на його утриманні, отримуючи від військової частини його грошове забезпечення.

Кошти та матеріальна допомога, які заявниця отримувала від онука, на утриманні якого перебувала, мали постійний характер та були основним джерелом засобів її існування.

Факт належності заявниці до членів сім`ї її онука та перебування на його утриманні підтверджується також тим, що вони спільно проживали за однією адресою, за якою заявниця продовжує проживати й на цей час.

У зв`язку з наведеним заявниця звернулася до суду із вказаною заявою з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю загиблого військовослужбовця.

Ухвалою судді 21.04.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 26.05.2026 у задоволенні заяви представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про закриття провадження у справі відмовлено та задоволено клопотання представника заявниці про виклик свідків.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Білозор О. Л. у судове засідання не з`явилися. Водночас 18.08.2026 від представника заявниці через канцелярію суду надійшла заява, у якій він просив провести судове засідання за їх відсутності, заяву задовольнити, зазначивши, що заявлені вимоги підтримують у повному обсязі. Також просив приєднати до матеріалів справи подані ним додаткові докази.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився. Водночас 17.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України Балтака Д. О. надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду, в якому він просив залишити без розгляду заявлені вимоги в частині встановлення факту належності заявниці до членів сім`ї загиблого Захисника України, посилаючись на те, що законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок вирішення цього питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 17.06.2026 свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_3 є її рідним братом, з яким вона проживала в с. Плисків до досягнення повноліття. Після цього вона поїхала на навчання до іншого міста, а згодом вийшла заміж.

Також свідок пояснила, що після смерті матері вона разом із братом перейшла проживати до бабусі, яка їх утримувала та виховувала як рідних дітей. Після смерті батька вони відремонтували його будинок та разом із бабусею переїхали до нього на постійне проживання.

Після досягнення повноліття брат почав працювати, зокрема в м. Києві, та матеріально забезпечувати бабусю. Приблизно один раз на два тижні він приїздив додому, допомагав бабусі по господарству та купував їй продукти харчування. У випадках, коли брат не мав можливості приїхати особисто, він надсилав їй кошти, за які вона купувала для бабусі все необхідне.

З 2021 року брат проживав разом із бабусею у с. Плисків, а в 2023 році його було мобілізовано.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 17.06.2026 пояснила, що є сусідкою заявниці. Онук заявниці ОСОБА_3 проживав разом із бабусею однією сім`єю, між ними склалися теплі родинні стосунки. ОСОБА_7 піклувався про бабусю та матеріально її утримував, оскільки заявниця отримувала незначну пенсію, інших доходів не мала. Також свідок пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 працював на різних роботах, зокрема неофіційно у м. Києві. Приблизно один раз на два тижні він приїздив із м. Києва до бабусі, надавав їй матеріальну допомогу та допомагав по господарству.

У судовому засіданні 17.06.2026 свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою заявниці та добре знає її сім`ю. Заявниця піклувалася про своїх онуків із малолітнього віку, оскільки вони залишилися сиротами. Зі слів свідка, окрім онуків, інших рідних у заявниці немає. Заявниця та її онук ОСОБА_3 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. Після досягнення повноліття ОСОБА_3 почав працювати, піклувався про бабусю, матеріально її утримував та допомагав їй по господарству. Після загибелі онука стан здоров`я заявниці погіршився, оскільки він був для неї опорою та підтримкою, матеріально її утримував і надавав необхідну допомогу по господарству.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У зазначеному положенні закріплено право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними вимогами, які становлять єдине ціле (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

За загальним правилом, закріпленим у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, встановленим договором чи законом.

Чинним ЦПК України передбачено можливість захисту цивільного права чи інтересу шляхом встановлення фактів, що мають юридичне значення, а також визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо такі факти мають юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії чи інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування для заявника була допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Європейський суд з прав людини, розкриваючи зміст поняття «сімейне життя», виходить із того, що існування сімейного життя не обмежується виключно наявністю формально визначених юридичних зв`язків між особами, а залежить також від фактичного існування тісних особистих зв`язків між ними.

Обов`язок доказування та подання доказів визначено ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18.12.2009 № 11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бахмут Бахмутського району Донецької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 14.01.2026 Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а. с. 11).

Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть від 05.01.2026 № 3-Р, виданого ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Бахмут Бахмутського району Донецької області в зоні проведення бойових дій від мінно-вибухової травми (а. с. 18).

Відповідно до постанови про встановлення особи трупа від 05.01.2026, винесеної старшим слідчим в ОВС СУ підполковником поліції Денисом Табачнюком, труп невстановленої особи чоловічої статі № 097/652, унікальний номер 20251001120000097 доставлений відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), визнано як труп військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 21, 22).

Згідно з копією повідомлення про смерть № 112, адресованого 06.01.2026 за вих. № 4/17 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 , її брат навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході ведення бойових дій з метою захисту Батьківщини, під час активних бойових дій поблизу н.п. Бахмут Бахмутського району Донецької області (а. с. 19).

Факт родинних відносин між заявницею та її онуком ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_4 від 15.11.1990, копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 від 19.05.1966, копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 серії НОМЕР_6 від 05.06.1983 (а. с. 13-15).

Батьки ОСОБА_3 померли, що підтверджується долученими до матеріалами справи копією свідоцтва про смерть ОСОБА_12 серії НОМЕР_7 від 04.03.1999 та копією довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.01.2024 № 952/9/18/55 (а. с. 16, 17).

Відповідно до копії витягу з протоколу № 2 засідання виконкому Плисківської сільської ради від 21.02.2005 ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 31).

Також до матеріалів справи долучено Подяку, винесену 21.06.2008 директором Плисківської СЗШ ІІІІ ступенів Баландюк Л. О. ОСОБА_1 за виховання онука ОСОБА_13 , щиру турботу про нього та материнську ласку (а. с. 104).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Погребищенської міської ради від 13.01.2026 № 18-2 ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю зі своїм онуком ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та була на його утриманні (а. с. 12).

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_8 ОСОБА_3 у період з 24.08.2014 по 14.11.2016 останній працював фільтрувальником у ТОВ «Іллінецький цукровий завод» (а. с. 94-98).

Відповідно до копії виписки про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_5 її брат ОСОБА_3 періодично здійснював переказ коштів на її рахунок у період з 18.04.2020 по 17.07.2023 (а. с. 70).

Із копії довідки про доходи № 5481 0545 0744 5423, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , вбачається, що остання перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.01.2020 по 31.12.2025 склала 257 281 грн 44 коп. (а. с. 23-25).

Згідно з інформацією від 10.02.2026 № 463598433 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізичної особи ОСОБА_1 за вказаними параметрами відомості відсутні (а. с. 30).

Відповідно до копії довідки командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_14 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_1 прийнято рішення про виплату їй всіх належних виплат за зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 (а. с. 20).

Згідно з випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 у період з 12.07.2024 по 20.02.2025 останній перераховувалася зарплата від військової частини НОМЕР_1 (а. с. 26-28).

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України, він триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

На підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Вказані вище норми дають підстави стверджувати, що ані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», ані положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не дають визначення поняття сім`ї та члена сім`ї військовослужбовця.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ у випадках, зазначених у п.п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 266 СК України).

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є рідною бабусею загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , а до досягнення ним повноліття була його опікуном та фактично замінила йому батьків після їх смерті. Заявниця була єдиним членом сім`ї загиблого, з яким він постійно проживав однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки. За вказаною адресою заявниця проживає й дотепер.

Зазначені обставини беззаперечно встановлені під час судового розгляду. Зокрема, судом з`ясовано, що заявниця та її онук тривалий час проживали разом однією сім`єю та вели спільний побут. Після смерті батьків онука бабуся опікувалася ним до досягнення повноліття, забезпечувала його виховання, догляд та утримання, фактично виконуючи щодо нього батьківські обов`язки. У подальшому, з огляду на похилий вік заявниці, саме онук почав піклуватися про неї та матеріально її утримувати. Проживаючи разом із бабусею, він вів із нею спільне господарство, виконував господарські роботи, купував продукти харчування та лікарські засоби, оплачував комунальні послуги, забезпечував її повсякденні потреби та дбав про належне утримання будинку.

Встановлені під час судового розгляду обставини та досліджені докази у своїй сукупності достовірно підтверджують факт постійного проживання заявниці із загиблим онуком однією сім`єю, ведення ними спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, а також факт перебування заявниці на його утриманні.

Встановити зазначені юридичні факти в позасудовому порядку заявниця не має можливості. Водночас їх встановлення має для неї юридичне значення та є необхідним для реалізації й належного оформлення передбачених законом соціально-економічних прав, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви та встановлення відповідних юридичних фактів.

Керуючись статтями 2-7, 10, 247, 258, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, з 01.01.2015 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя