Ухвала суду № 139301161, 28.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21532/26 2-з/760/254/26

У Х В А Л А

28 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Фіцай О.Л.

розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мухи Сергія Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", третя особа: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року до провадження судді Солом`янського районного суду міста Києва одночасно з позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 (далі - Позивач) - адвоката Мухи Сергія Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", третя особа: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви представник Позивача зазначає, що 01 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3798, про стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" заборгованості за кредитним договором № 345947 від 05.01.2018 року у сумі 76 787,50 грн. На примусове виконання зазначеного виконавчого напису Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Заявник вказує, що постановою державного виконавця від 18.11.2022 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 оголошено в розшук майно боржника - автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, 2021 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою від 14.06.2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", проте, як зазначає Заявник, повернення виконавчого документа стягувачу за цією підставою не є підставою для зняття раніше оголошеного розшуку майна, у зв`язку з чим автомобіль Позивача досі перебуває у розшуку та може бути тимчасово затриманий працівниками поліції.

З огляду на наведене представник Позивача, посилаючись на положення статей 149, 150 ЦПК України, просить суд заборонити працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України та іншим силовим структурам вчиняти будь-які дії щодо тимчасового затримання та зберігання на спеціальних майданчиках і стоянках транспортного засобу ОСОБА_1 - автомобіля марки NISSAN, модель QASHQAI, 2021 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , оголошеного в розшук постановою державного виконавця від 18.11.2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, до закінчення розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї та до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 149 ЦПК України).

Види забезпечення позову визначені частиною 1 статті 150 ЦПК України, за змістом якої позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а також наявність зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

При цьому обраний позивачем захід забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаний із предметом позову та співвідноситися з тим способом захисту права, за реалізацією якого позивач звернувся до суду. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на гарантування виконання майбутнього рішення суду, а тому може стосуватися лише тих правовідносин та тих вимог, які становлять предмет відповідного позову.

Застосовуючи наведені приписи закону та висновки Верховного Суду до обставин, викладених у заяві, суд виходить із такого.

Предметом поданого Позивачем позову є вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, вчиненого 01.03.2021 року та зареєстрованого у реєстрі за № 3798, про стягнення з Позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" грошових коштів у сумі 76 787,50 грн.

Отже, спір у справі стосується правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису та наявності підстав для примусового стягнення за ним грошових коштів. Саме виконавчий напис як виконавчий документ, на підставі якого здійснюється стягнення, є тим документом, дію якого спрямований оспорити Позивач.

Водночас обраний Заявником захід забезпечення позову - заборона працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України та іншим силовим структурам вчиняти дії щодо тимчасового затримання та зберігання транспортного засобу Позивача - за своїм змістом не пов`язаний із предметом позову та не спрямований на гарантування виконання можливого рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заявлений захід стосується виконавчих дій із розшуку та можливого затримання майна боржника, тобто дій, що вчиняються (можуть вчинятися) у процесі примусового виконання виконавчого напису. Проте забезпечення позову у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має досягатися шляхом застосування заходу, який безпосередньо унеможливлює або зупиняє примусове стягнення за оспорюваним виконавчим документом на час розгляду справи, а не шляхом обмеження повноважень органів поліції щодо окремих виконавчих дій.

Такий захід прямо передбачений пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України, згідно з яким позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Виконавчий напис нотаріуса відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а тому саме зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом є заходом забезпечення позову, співмірним із заявленою позовною вимогою та безпосередньо пов`язаним із предметом спору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-40гс21), згідно з якою у разі, коли позивач оспорює виконавчий напис нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним із позовною вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки в такому разі до вирішення спору по суті лише зупиняється процедура виконання виконавчого напису з метою надання позивачу можливості захистити або поновити свої права в межах цього ж судового провадження, без нових звернень до суду.

Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову є правом суду за умови їх співмірності із заявленими вимогами та наявності зв`язку з предметом спору. Обрання заявником неналежного, не пов`язаного з предметом позову заходу забезпечення виключає можливість його застосування, оскільки суд не вправі вийти за межі заявленого клопотання та з власної ініціативи застосувати інший, не заявлений захід забезпечення позову.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), у якій за обставин примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, накладення арешту на транспортний засіб боржника та його розшуку Верховний Суд погодився з висновком про те, що заборона працівникам поліції та іншим особам, які здійснюють огляд, тимчасове затримання та зберігання такого транспортного засобу на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", вчиняти будь-які дії щодо цього транспортного засобу фактично призводить до зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, а тому обрання такого заходу забезпечення позову замість передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України зупинення стягнення за виконавчим написом є неналежним способом забезпечення позову.

Крім того, суд враховує, що заявлена заборона адресована органам Національної поліції України та невизначеному колу "інших силових структур", які не є учасниками цієї справи, та фактично спрямована на втручання у порядок виконання постанови державного виконавця, ухваленої у виконавчому провадженні, що також не узгоджується з предметом позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний Заявником захід забезпечення позову не є належним та співмірним способом забезпечення заявленої позовної вимоги, не пов`язаний із предметом позову і не спрямований на гарантування виконання можливого рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Суд також зазначає, що відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє Позивача права звернутися із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, обґрунтувавши співмірність обраного заходу забезпечення позову заявленим вимогам та його зв`язок із предметом спору.

За змістом частини 6 статті 153 ЦПК України про розгляд заяви про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мухи Сергія Сергійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", третя особа: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Фіцай О.Л.