Рішення № 139299469, 28.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2529/26

Провадження № 2/621/2183/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Шевчук В. О.,

відповідач Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача Заможська К. В.,

третя особа - Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

в с т а н о в и в:

10.07.2026 адвокат Шевчук В. О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд", звернувся до суду з позовом до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, в якому просить встановити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на момент смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є сином померлого ОСОБА_2 та належить до спадкоємців першої черги за законом, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України.

До складу спадкового майна входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право особистої власності на який виникло у спадкодавця на підставі договору міни, посвідченого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області 18.11.1994 за реєстровим № 1-2121, та рішення виконавчого комітету Зідьківської селищної ради народних депутатів Зміївського району Харківської області від 26.10.1994 № 220.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Чугуївського району Харківської області 27.09.2013 за реєстровим № 23, яким усе своє майно заповів іншій особі.

Позивачу відомо, що вказаною особою є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який доводиться синові рідного брата позивача, тобто племінником позивача, є громадянином російської федерації та проживає у м. Москва.

21.11.2025 позивач звернувся до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясової Т.В. від 21.11.2025 у видачі такого свідоцтва відмовлено з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого статтями 12681270, 1272 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові нотаріус також встановила, що: спадкова справа № 111/2023 щодо майна померлого заведена Зміївською державною нотаріальною конторою на підставі претензії кредитора АТ «Харківгаз»; жодних заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини у спадковій справі не подавалося ані позивачем, ані будь-якою іншою особою, у тому числі спадкоємцем за заповітом; постійне місце реєстрації позивача не збігається з місцем реєстрації спадкодавця на час відкриття спадщини. Нотаріус роз`яснила позивачу право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не мав можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, пропустив шестимісячний строк та вчасно не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спливав орієнтовно наприкінці квітня на початку травня 2022 року, тобто в період, який безпосередньо збігся з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну (24.02.2022) та найбільш гострою фазою бойових дій навколо м. Харкова. Позивач на час відкриття спадщини був зареєстрований та фактично проживав у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_2 , тобто в місті, яке протягом лютого-травня 2022 року зазнавало систематичних ракетних та артилерійських обстрілів, що створювало реальну загрозу життю та здоров`ю позивача і об`єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до нотаріуса. Внаслідок зазначених обставин позивач був змушений виїхати за межі України, що підтверджується документами про реєстрацію позивача на території Республіки Польща в березні 2022 року. Згодом позивач повернувся в Україну та був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, змінивши фактичне місце проживання м. Тернопіль.

Наявність заповіту, яким спадкодавець розпорядився майном на користь іншої особи, не позбавляє позивача правового інтересу у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На момент відкриття спадщини (31.10.2021) позивачу було 64 роки; він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто вже досяг пенсійного віку, встановленого законодавством України для чоловіків (60 років), а отже є непрацездатним за віком у розумінні статті 1241 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Отже, встановлення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини має самостійне юридичне значення для реалізації його права на обов`язкову частку у спадщині, гарантованого законом незалежно від змісту заповіту.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.07.2026.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 28.08.2026.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В. О. в судовому засіданні 28.08.2026 на задоволенні позову наполягав, з підстав викладених в ньому

Представник Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Заможська К. В. до канцелярії суд надала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради за наявними матеріалами у справі.

Представник третьої особи Зміївської державної нотаріальної контори в підготовче засідання не прибув, причини своєї неявки не повідомляв, будь яких заяв чи клопотань, в тому числі й щодо відкладення підготовчого засідання до суду не надходило.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 04.01.1957 (а. с. 40).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 89 років в смт Зідьки Чугуївського району Харківської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 9).

З копій Договору міни від 18.11.1994 посвідченого нотаріусом Зміївської держнотконтори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2121, реєстраційного посвідчення від 28.11.1994, вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить в цілому на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 6-7)

21.11.2025 державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясовою Т. В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненаданням доказів щодо прийняття спадщини (а.с. 9).

Крім того, з постанови державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясової Т. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.11.2025, вбачається, що спадкова справа № 111/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена Зміївською державною нотаріальною конторою на підставі претензії кредитора АТ "Харківгаз"; інші заяви про прийняття або відмову від прийняття спадщини у спадковій справі відсутні (а. с. 9).

Заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області надійшла 21.11.2025, тобто після строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим державним нотаріусом позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу статей 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220-1221, 1223 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно зі статтями 1268-1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька зі спливом шестимісячного строку.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1273-1275 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом, є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

Пропуск шестимісячного строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже спадкоємці повинні були звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 01 квітня 2022 року.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як зазначалося вище ОСОБА_1 звертався до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а отже, здійснив всі дії, передбачені Цивільним кодексом України для вираження волевиявлення отримати Свідоцтво про право на спадщину, проте, позивач пропустив строк звернення до нотаріуса.

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17 (провадження № 61-48230св18), від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження № 61-14663св20), від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18 (провадження № 61-13558св19).

Позивачем ОСОБА_1 надано суду належні та допустимі докази підтвердження факту поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Враховуючи, що після смерті батька позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, який виявив намір прийняти спадщину, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору не звертались, позивач вчасно не звернувся до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з об`єктивними обставинами, а тому підстави пропущення строку для прийняття спадщини позивачем суд визнає поважним. Суд вважає достатнім строк терміном в три місяці для подання ОСОБА_1 заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про можливість та наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись статтями 1216-1218, 1220-1223, 1268-1270, 1272-1275 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк тривалістю три місяці від дня набрання даним рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення або в порядку частини 2 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2026.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Третя особа Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області , адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 29, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 02894148.

Головуючий: