Рішення № 139298975, 27.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/476/26

Номер провадження 2/348/842/26

27 серпня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.В.Бойчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.05.2023 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 364830919 на суму 4800 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору MNV936MQ. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та надав відповідачу грошові кошти у сумі 4800 грн шляхом перерахування через банк провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7050 грн. 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 266 від 09.01.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 15.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № б/н від 15.07.2025 ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33937,73 грн. Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 33 937,73 грн, яка складається з: 7 047,07 грн - заборгованість по тілу кредиту; 26 890,66 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. У зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023 у розмірі 33 937,73 грн, а також стягнути понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання 26.06.2026 та 27.08.2026 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації. Судові повістки повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні … відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, ОСОБА_1 є належно повідомленою про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надала.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано докази.

27.08.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2023 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 364830919, згідно умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п.2.1.). Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4800 грн, який має бути повернуто до 10.06.2023 (п.2.3.). Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Дисконтний період користування складає 21 (двадцять один) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Кредитна лінія надається строком на 5 років. На момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10.06.2023, а саме протягом 21 (двадцять один) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. (п.7.1). Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином (п.8.3). За період від дати видачі Кредиту до 10.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 339,45 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,93 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка) (п. 8.3.1.) У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 10.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 675,64 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,85 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка) (п. 8.3.2). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4.) Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV936MQ (а.с. 90зв.-99).

Паспорт споживчого кредиту та договір кредитної лінії № № 364830919 від 20.05.2023 підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.89-90).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", ОСОБА_1 20.05.2023 отримала суму кредиту - 4800 грн, строк кредитування - 21 день, процентна ставка 2,10% в день. Одноразовий ідентифікатор: MNV936MQ, ідентифікатор відправлено позичальнику 20.05.2023 16:02:12, номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 20.05.2023 16:03:10, перерахування грошових коштів позичальнику 20.05.2023 16:03:17. Додаткові угоди до договору: збільшення суми кредиту дата: 02.06.2023 сума: 500 грн 00 коп; збільшення суми кредиту дата: 04.06.2023 сума: 250 грн 00 коп; збільшення суми кредиту дата: 13.06.2023 сума: 500 грн 00 коп (а.с.77-77зв).

Також на підтвердження укладення договору надано алгоритм дій та правила надання грошових коштів у позику (а.с.78-84).

Як вбачається з платіжних доручень, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти ОСОБА_1 на карту 5168-87XX-XXXX-0489, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 364830919 від 20.05.2023 ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , в розмірі 4800 грн; 02.06.2023 в розмірі 1000,00 грн, 02.06.2023 в розмірі 500,00 грн, 04.06.2023 в розмірі 250,00 грн, 13.06.2023 в розмірі 500,00 грн (а.с. 72-74).

Належність платіжної картки 5168-87XX-XXXX-0489 ОСОБА_1 та зарахування на неї у період з 20.05.2023 по 14.06.2023 коштів у загальній сумі 7050 грн підтверджено АТ «ОТП БАНК» (а.с. 135-137).

Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.52-62).

31 грудня 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду № 27 за якою строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2022 року, інші умови договору залишилися без змін (а.с.63).

31 грудня 2022 року укладено додаткову угоду за № 31 від 31 грудня 2020 року до цього договору факторингу, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року. У цій додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення і номер договору залишено попередні (а.с.63зв). 31 грудня 2023 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 32, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. Умови договору залишено без змін в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.64).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 266 від 09.01.2024, ТОВ «Таліон плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 364830919 від 20.05.2023 в сумі 16297,73 грн, з яких: 7047,07 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9250,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.47-48, 49-50).

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги. (а.с.42-46).

Відповідно до реєстру права вимоги № 1 від 31.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33937,73 грн, з яких: 7047,07 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26890,66 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.38-41).

15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах права вимоги. (а.с.31-36).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 15/07/25-Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №364830919 від 20.05.2023 в сумі 33937,73 грн, з яких: 7047,07 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26890,66 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.28-30).

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023, відповідач 08.06.2023 сплатила 0,82 грн тіла кредиту та 941,18 грн процентів; 08.07.2023 сплатила 0,45 грн тіла кредиту, 3745,55 грн процентів, 07.08.2023 сплатила 0,40 грн тіло кредиту та 3129,60 грн процентів, 08.09.2023 сплатила 0,40 грн тіло кредиту та 2097,60 грн проценти, 06.10.2023 сплатила 0,60 грн тіло кредиту та 1835,40 грн проценти, 06.11.2023 сплатила 0,26 грн тіло кредиту та 2031,74 грн проценти (а.с.18-20).

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023, відповідач за період з 09.01.2024 по 31.07.2024 не здійснила жодного платежу (а.с.16-17).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023, заборгованість станом на 26.12.2025 становить 33937,73 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7047,07 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 26890,66 гривень (а.с. 15).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Щодо розміру заборгованості за процентами, суд зауважує наступне.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватися на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Згідно п.3.1. договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 21 (двадцять один) день від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно пункту 3.3 Договору, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 21 (двадцять один) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 937,44 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду 27 листопада 2023 року.

Частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23).

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором.

Отже, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищесказане, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування процентів відповідачу з 27.11.2023.

Таким чином, сума відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 8423,41 грн згідно наданого розрахунку.

Щодо заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як така, що знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1213,65 грн - понесені витрати на судовий збір, сплачені останнім при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 7000 грн, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між адвокатом Адвокатським бюро "Соломко та партнери" та ТОВ «ФК «ЕЙС», додаткову угоду № 25771046910 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн (а.с. 12,13-14,14зв, 102-103).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3000 грн.

Отже, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 1367,54 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 16, 205, 207, 256, 257, 526, 527, 530, 536, 598-601, 604-609, 610-612, 615, 626, 627, 628, 629, 631, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1077, 1078, п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 128, 134, 137, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (вул. Поправки Юрія, 6 офіс 21 м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 364830919 від 20.05.2023 в розмірі 15470,48 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту 7047,07 грн; заборгованості по відсотках 8423, 41 грн, а також понесені судові витрати: 1213,65 грн в рахунок сплаченого судового збору та 1367,54 грн в рахунок понесених витрат на правничу допомогу, а всього 18051 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят одна ) грн 67 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: вул. Поправки Юрія, 6 офіс 21, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко