Рішення № 139298970, 27.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1260/26

Провадження № 2/347/979/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Микуляк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

25.05.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1920725, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що16.12.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 1920725, згідно з умовами якого відповідач отримав 8000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, Відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

П. 7.1. Кредитного договору № 1920725 від 16.12.2019 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця.

Після прийняття рішення надати кредит відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет відповідача проєкт Кредитного договору (оферта).

Відповідач, ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору, підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.

Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті.

Тобто, укладаючи Кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений.

Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1920725 від 16.12.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Отже, сума заборгованості відповідача становить 27360 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8000 грн.

2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 14400 грн.

3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 960 грн.

4. заборгованість по штрафах/пені становить - 4000 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19578994/2859 від 01.04.2026 р.

Таким чином, Кредитодавець передав Позивачу відповідно до Договору відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 1920725 від 16.12.2019 року був ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Ухвалою судді від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.06.2026 року представник відповідача Зачепіло З.Я. подала до суду відзив, в якому вказує, що ОСОБА_1 не погоджується із позовними вимогами, із наступних підстав:

ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1920725 від 16.12.2019 року в розмірі 27 360 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту становить - 8 000 грн., заборгованість за сумою відсотків за становить - 14 400 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 960 грн., заборгованість по штрафах/пені - 4 000 гривень. А також стягнути із ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

Ознайомившись із Кредитним договором № 1920725 від 16.12.2019 року, сторони погодили тіло кредиту 8 000 гривень, строк кредиту 30 днів з 16.12.2019 по 15.01.2020 року, сума відсотків, що може бути нарахована в межах строку договору - 4800 гривень, процентна ставка 2%, комісія за надання кредиту в сумі 960 гривень, яка нараховується за ставкою 12%.

Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою 15.01.2020 року. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Представник відповідача вважає, що нарахування первинним кредитором (ТОВ «Мілоан») відсотків після закінчення 30-денного строку дії договору є протиправним і таким, що не грунтується на умовах договору та нормах чинного законодавства. З огляду на це, така частина заборгованості не підлягає задоволенню в судовому порядку.

Представник відповідача посилається на те, що у матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості за кредитним договором укладеним між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН», з яких вбачається, що нарахування відсотків та інші платежів здійснювалося за період з 16.12.2019 року по 15.03.2020 року. Водночас із поданих позивачем доказів, вбачається, що вказаний кредитний договір було укладено строком на 30 днів.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право оскаржити будь-які умови договору, які є незрозумілими або несправедливими.

Відсутність прозорості у нарахуванні платежів створює дисбаланс між сторонами договору, що може бути підставою для визнання таких умов недійсними.

Недотримання принципу прозорості умов договору полягає у відсутності чітких і узгоджених даних про заборгованість, подвійних нарахуваннях та незрозумілості розрахунків. Це порушує права відповідача як споживача і ставить під сумнів обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим.

Представник відповідача зазначає, що матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за відсотками за кредитним договором у розмірі 14 400 грн.

На переконання представника відповідача доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

Таким чином, первинний кредитор порушив принцип строковості зобов`язання, намагаючись необґрунтовано продовжити строк дії договору та нарахування боргу без законних підстав.

Сторона відповідача вважає, що за таких обставин заявлені вимоги Позивача не ґрунтуються на допустимих доказах та підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Представник відповідача звертає увагу на те, що Первинний Кредитор мав право нараховувати відсотки тільки в межах строку дії договору, тобто у період з 16.12.2019 по 15.01.2020 року в сумі 4 800 гривень.

На підставі вище викладеного представник відповідача з позовними вимогами погоджується частково, не заперечує у задоволенні позову в частині повернення за кредитним договором № 1920725 від 16.12.2019 року - тіла кредиту в розмірі 8000,00 грн., відсотків у розмірі 4 800 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., в іншій частині позовних вимог просить відмовити повністю.

22.06.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, вказавши, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного.

Щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Відомості про щоденні нарахування та погашення стосуються фінансової інформації, яка показує надходження та списання коштів за певний період, зокрема, щодня. Ця інформація надає змогу встановити суму комісії та суму нарахованих відсотків по дням.

Наявна в матеріалах справи відомість про щоденні нарахування та погашення виконана ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Сторона позивачазвертає увагу на те, що Позивач в позовні заяві зазначав, що сума та розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №1920725 від 16.12.2019 р. були передані Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 49-МЛ від 27.03.2020року.

Разом з позовною заявою Позивачем надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме Виписка з особового рахунка за Кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 р. та Виписка про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором складає:

1. Тіло кредиту 8000,00 грн (п. 1.2 Кредитного договору);

2. Комісія за надання кредиту, що становить 12,00% від тіла кредиту, (п. 1.5.1 Кредитного договору). Відповідно: 12,00% від 8000,00 грн = 960,00 грн комісія за надання кредиту;

3. Період нарахування відсотків за фіксованою ставкою складає 30 днів за який щодня нараховується процент 2,00% від тіла кредиту (п. 1.3 та п. 1.5.2. кредитного договору). Відповідно: Період 30 днів(17.12.2019-15.01.2020 року) 2,00% від 8000,00 грн = 160,00 грн 160,00 грн * 30 днів = 4800,00 грн нараховано процентів за фіксованою ставкою.

4. Період нарахування відсотків за стандартною (базовою) ставкою складає 60 днів за який щодня нараховується процент 2,00% від тіла кредиту (п. 1.6 та п. 2.2.3. кредитного договору). Відповідно: Період 60 днів(16.01.2020-15.03.2020 року) 2,00% від 8000,00 грн = 160,00 грн 160,00 грн * 60 днів = 9600,00 грн нараховано процентів за стандартною (базовою) ставкою.

5. Нарахування пені у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником (п. 4.1. Кредитного договору). Відповідно: Період 25 днів(16.01.2020-09.02.2020 року) 2,00% від 8000,00 = 160,00грн. 160,00 * 25 днів = 4000,00 грн нараховано пені,

Таким чином загальний розмір заборгованості складає: 8000,00 (тіло кредиту) + 960,00 (комісія за надання кредиту) + 4800,00 (відсотки за користування кредитним кошами нараховані за фіксованою ставкою) + 9600,00 (відсотки за користування кредитним кошами нараховані за стандартною (базовою) ставкою) + 4000,00 (пеня за порушення грошового зобов`язання) = 27360,00 грн - загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит №1920725 від 16.12.2019 року.

Представник позивача вважає, що відповідач помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, хоча за своєю правовою природою вони є платою за користування грошовими коштами.

Сторона позивача зазначає, що протягом усього строку кредитування, визначеного договором (до моменту настання терміну повернення коштів або розірвання договору), Кредитор має безумовне право на отримання відсотків у тому розмірі, який сторони погодили при підписанні.

Враховуючи вищевикладене представник позивача просить позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві та у відповіді на відзив виклав прохання розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, що перешкоджають розгляду справи від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що 16.12.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено кредитний договір №1920725, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «N44261», який було відправлено 16.12.2019 9:26:10 на номер відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.14).

Згідно з умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти 8000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, Відповідно до графіку сплати кредитних коштів.

У відповідності до п.1.1. Договору Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2. Сума кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

На підставі п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 16.12.2019.

За умовами п.1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.01.2020.

Виходячи зі змісту п. 1.5. Сукупна вартість кредиту складає 5760.00 грн. в грошовому виразі та 876.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Відповідно до пп. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 960.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово;

Враховуючи пп. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 4800.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

З огляду на п. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Беручи до уваги п.1.7. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3. передбачено Пролонгація кредиту:

Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці (пп.2.3.1.).

За наявності домовленості між Позичальником та Позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.

Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору (пп. 2.3.2.).

Відповідно до п. 2.4. Повернення кредиту:

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору (пп. 2.4.1.).

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку користування кредитом (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Позикодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору (пп.2.4.2.).

На підставі п.3.1. Позикодавець зобов`язаний:

Стягувати з Позичальника пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору (пп. 3.2.4.) (а.с.11-13).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджено платіжним дорученням 5249811, із якого вбачається, що 16.12.2019 ТОВ «Мілоан» через ТОВ ФК Елаєнс перерахувало ОСОБА_1 на кредитний рахунок №414962XXXXXX663 кошти у сумі 8000 грн. (а.с.15), що не заперечується стороною відповідача.

Отже, ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. В свою чергу, відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору.

Згідно наданих ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №1920725 вбачається, що 16.12.2019 надано кредит у сумі 8000 грн. та нараховано комісію 960,00 грн. За період з 17.12.2019 року по 15.03.2020 року включно, здійснювалися нарахування процентів у сумі по 160,00 грн. (а.с.16).

27.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.17-21).

Таким чином, сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року, акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 27 березня 2020 року до Договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27 березня 2020 р. та Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 49- МЛ від 27 березня 2020 р. (а.с.17-21,25,26).

На підставі наданої ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» виписки з особового рахунка за кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.04.2026 року (включно) складає 27360 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8000 гривень, прострочена заборгованість за комісіями становить 960 гривень, прострочена заборгованість за відсотками становить 14400 гривень, заборгованість по штрафам/пені становить - 4000 гривень.

01.04.2026 року вих. № 19578994/2859 відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості (а.с.27).

18.08.2026 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 26.06.2026 року Банк АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду інформацію, за змістом якої:

На ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

По рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 8000 грн. за період 16.12.2019 - 23.12.2019.

Відповідно до акту №Д/23762 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026 року - розмір витрат позивача на правничу допомогу складає 8000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27360 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, судом вбачається, що спір між сторонами виник з приводу порушення договірних зобов`язань та простроченої заборгованості. Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням суддя приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижче наведених підстав.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань.

Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору у встановленому законом порядку недійсним, матеріали справи не містять, та стороною відповідача суду надано не було.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 вказаного закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20, а саме суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд робить висновок про належне укладення кредитного договору № 1920725 про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у ТОВ «Мілоан». Договір позики є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредиторам здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені,ОСОБА_1 надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник теж не звертався.

Тобто будь-яких засобів доказування на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в т.ч. і щодо відсутності зобов`язань, відповідач не надав, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Ч. 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

За наданою позивачемвипискою з особового рахунка за кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 року вбачається, що заборгованість відповідача станом на 14.04.2026 року (включно) складає 27360 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000 гривень, прострочена заборгованість за комісіями 960 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 14400 гривень, заборгованість по штрафам/пені - 4000 гривень.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання, не повернув кредитні кошти у строк, встановлений договором, заборгованість підлягає стягненню з відповідача в межах строку кредитування.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Отже, позивач вправі нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

За змістом п. 1.3. та п.1.4. Кредитного договору Кредит надається строком на 30 днів з 16.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.01.2020.

Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці (пп.2.3.1.).

За наявності домовленості між Позичальником та Позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.

Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору (пп. 2.3.2.).

Як зазначає сам представник позивача у своїй відповіді на відзив, протягом усього строку кредитування, визначеного договором (до моменту настання терміну повернення коштів або розірвання договору), Кредитор має безумовне право на отримання відсотків у тому розмірі, який сторони погодили при підписанні.

Оскільки, позивачем на надано доказів продовження відповідачем строку, на який надається кредит, нарахування заборгованості по відсоткам поза межами строку кредитування (30 днів) не відповідає вимогам закону та умовам договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи сторони відповідача є слушними, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту 8000 грн. та відсотки, нараховані за період строку кредитування, який становить 30 днів. Враховуючи визначену сторонами процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,00 % на день, загальний розмір відсотків становить 4800 грн. (8000 грн. х 2,00% х 30 днів).

Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору (пп. 3.3.2.).

Комісія за надання кредиту: 960.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1.).

Позикодавець зобов`язаний стягувати з Позичальника пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору (п.3.1. та пп. 3.2.4.).

Отже, з відповідача також підлягає стягненню заборгованість за комісією за видачу кредиту 960 грн. та заборгованість по штрафах/пені - 4000 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З платіжної інструкції №32149 від 19.05.2026 року вбачається, що при пред`явленні позову Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 2662,40 грн, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог 1728,16 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювало адвокатське об`єднання «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Відповідно до акту №Д/23762 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесло витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000 грн.

З огляду на викладене вище з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 5192,80 грн.

На підставі ст. ст. 202, 204, 207, 213, 247, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», 12,81,78, ЦПК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №1920725 від 16.12.2019 року в сумі 17760 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір в сумі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 16 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5192 (п`ять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Д.С. Драч