Ухвала суду № 139298829, 28.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/524/23

Провадження №1-кс/338/209/26

28 серпня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника - адвоката ОСОБА_3 , начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру в частині правової кваліфікації дій у кримінальному провадженні № 12022090120000099 від 22 вересня 2022 року,

в с т а н о в и в :

25 серпня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга захисника адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру в частині правової кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 191 КК України.

В обґрунтування скарги захисник зазначає, що у кримінальному провадженні № 12022090120000099 від 22 вересня 2022 року 20 січня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України.

Сторона захисту не погоджується з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 191 КК України в частині кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

На обґрунтування своїх доводів захисник посилається, зокрема, на судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , якого було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та вважає, що наведене виключає можливість подальшої кваліфікації дій ОСОБА_5 за ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

У зв`язку з цим захисник просить визнати повідомлення про підозру ОСОБА_5 у частині правової кваліфікації за ч. 3 ст. 191 КК України необґрунтованим, скасувати повідомлення про підозру в цій частині та зобов`язати слідчого провести повідомлення про підозру відповідно до встановлених фактичних обставин із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Зазначив, що, на його думку, правова кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 191 КК України є необґрунтованою, оскільки відсутні достатні дані, які б підтверджували вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Посилався на судові рішення щодо ОСОБА_6 , які, на думку сторони захисту, спростовують наявність зазначеної кваліфікуючої ознаки. Просив визнати повідомлення про підозру в цій частині необґрунтованим, скасувати його та зобов`язати орган досудового розслідування змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 191 КК України.

Під час розгляду скарги начальник слідчого відділення відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Зазначив, що доводи сторони захисту щодо необхідності зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України вже були предметом розгляду за клопотанням захисника від 03 серпня 2026 року, за результатами якого 05 серпня 2026 року ним винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання. Посилаючись на обставини, встановлені під час досудового розслідування, ОСОБА_4 зазначив, що за версією органу досудового розслідування ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з начальником відділу якості, контролю та здійснення технічного нагляду УКБ в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , з метою заволодіння бюджетними коштами склав та подав акт приймання виконаних будівельних робіт № 108-3 за жовтень 2020 року, до якого були внесені відомості про придбання медичного обладнання, яке фактично у повному обсязі придбане та поставлене не було. Після погодження та підписання цього акта на рахунок ТзОВ «Лідер-Плюс» було перераховано 362 620 грн, тоді як фактично роботи, за версією слідства, були виконані на суму 253 798 грн, унаслідок чого предметом заволодіння визначено бюджетні кошти у сумі 108 822 грн. ОСОБА_4 також зазначив, що вважає зміну правової кваліфікації на цьому етапі досудового розслідування передчасною, оскільки питання щодо остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 має вирішуватися після його розшуку, відновлення досудового розслідування та з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин. Крім того, послався на наявність відомостей про інші кримінальні провадження та судові рішення щодо ОСОБА_5 за обставинами вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, що, на думку слідчого, потребує перевірки також з огляду на можливу наявність іншої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 191 КК України- повторності. Саме з цих підстав постановою від 05 серпня 2026 року у задоволенні клопотання захисника про зміну кваліфікації було відмовлено.

Дослідивши матеріали скарги та долучені до неї документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру 20 січня 2023 року. На час звернення захисника зі скаргою досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, відомостей про його закриття прокурором або звернення до суду з обвинувальним актом матеріали скарги не містять.

За таких обставин скарга подана в межах строку, установленого п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно зі ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити, серед іншого, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням відповідної статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Зміст наведених положень кримінального процесуального закону свідчить, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має перевірити додержання встановленого законом порядку здійснення повідомлення про підозру та наявність достатніх підстав, які об`єктивно пов`язують особу з кримінальним правопорушенням та виправдовують подальше здійснення щодо неї досудового розслідування.

Разом з тим така перевірка не передбачає встановлення слідчим суддею винуватості чи невинуватості особи, остаточного вирішення питання про наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, а також оцінки доказів за стандартом, необхідним для ухвалення вироку.

На стадії досудового розслідування підозра є обґрунтованою за умови наявності фактичних даних, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, які обґрунтовують підозру, не повинні мати такого самого ступеня переконливості, як докази, необхідні для доведення винуватості особи під час судового розгляду.

З дослідженого повідомлення про підозру вбачається, що воно містить виклад фактичних обставин, які орган досудового розслідування поклав в основу підозри ОСОБА_5 , зокрема відомості щодо укладення та виконання договору підряду, оформлення актів приймання виконаних будівельних робіт, придбання та встановлення медичного обладнання, перерахування бюджетних коштів, а також обставин, які, за версією органу досудового розслідування, свідчать про узгодженість дій причетних до цих подій осіб.

Отже, повідомлення про підозру містить не лише посилання на відповідну норму закону про кримінальну відповідальність, а й фактичний опис обставин, на яких орган досудового розслідування ґрунтує підозру.

Наведене не дає слідчому судді підстав вважати повідомлену ОСОБА_5 підозру в частині кваліфікації за ч. 3 ст. 191 КК України вочевидь необґрунтованою.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо відсутності кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, слідчий суддя виходить із того, що на стадії досудового розслідування стандарт доказування обґрунтованості повідомленої підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості особи «поза розумним сумнівом», який застосовується судом за результатами судового розгляду.

Для повідомлення особі про підозру не вимагається наявності такої сукупності доказів, яка була б достатньою для постановлення обвинувального вироку. Водночас повідомлення про підозру не може ґрунтуватися виключно на припущеннях сторони обвинувачення та повинно спиратися на конкретні фактичні дані, які об`єктивно пов`язують особу з кримінальним правопорушенням та дають достатні підстави вважати, що вона могла його вчинити за обставин, зазначених у повідомленні про підозру.

Зазначене стосується й кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення. На цьому етапі кримінального провадження їх наявність не повинна бути доведена поза розумним сумнівом, однак у матеріалах кримінального провадження мають міститися фактичні дані, які дають обґрунтовані підстави припускати їх існування.

Як убачається зі змісту повідомлення про підозру, висновок органу досудового розслідування про можливе вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб ґрунтується не лише на зазначенні відповідної кваліфікуючої ознаки, а й на викладених у ньому обставинах щодо дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час складання, погодження та використання акта приймання виконаних будівельних робіт, внесення до нього відомостей щодо медичного обладнання та подальшого перерахування бюджетних коштів, які орган досудового розслідування на цьому етапі оцінює як узгоджені.

Надання остаточної оцінки тому, чи підтверджують зазначені обставини наявність попередньої домовленості між особами, спільності їх умислу та інших ознак співучасті, потребувало б дослідження та оцінки всієї сукупності доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для встановлення винуватості, що виходить за межі повноважень слідчого судді при здійсненні судового контролю на цій стадії кримінального провадження.

Слідчий суддя також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 самі по собі виключають можливість існування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 підозри за ч. 3 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. 90 КПК України преюдиціальне значення для суду у питаннях допустимості доказів має рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили та яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод.

Отже, судові рішення, постановлені у кримінальному провадженні щодо іншої особи, не мають для слідчого судді такого преюдиціального значення, яке б саме по собі зумовлювало необхідність виключення з повідомлення про підозру ОСОБА_5 певної кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення.

Крім цього, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було закрито у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності, тобто з нереабілітуючої підстави. Таке процесуальне рішення саме по собі не встановлює відсутності події кримінального правопорушення, відсутності складу кримінального правопорушення чи непричетності інших осіб до обставин, що є предметом досудового розслідування.

Встановлення того, чи мали місце між відповідними особами попередня домовленість, спільний умисел, розподіл ролей, а також остаточне визначення кримінально-правової оцінки встановлених обставин потребують дослідження всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні та виходять за межі того рівня судового контролю, який здійснює слідчий суддя під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

При цьому відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміни раніше повідомленої підозри відповідні процесуальні дії здійснюються слідчим або прокурором, а якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор - змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Таким чином, визначення під час досудового розслідування змісту підозри та її правової кваліфікації, а також їх зміна за наявності передбачених законом підстав належать до процесуальних повноважень сторони обвинувачення.

Слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, не наділений повноваженнями підміняти слідчого чи прокурора та самостійно визначати, що дії підозрюваного замість ч. 3 ст. 191 КК України підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 191 КК України, а також зобов`язувати сторону обвинувачення повідомити особі підозру з визначеною слідчим суддею правовою кваліфікацією.

По суті доводи скарги в цій частині зводяться до незгоди сторони захисту з кримінально-правовою оцінкою встановлених органом досудового розслідування обставин та необхідності надати цим обставинам іншу правову кваліфікацію.

Разом з тим правильність остаточної кримінально-правової кваліфікації, доведеність наявності або відсутності відповідних кваліфікуючих ознак та винуватість особи не можуть бути остаточно вирішені слідчим суддею при розгляді скарги на повідомлення про підозру.

Посилання сторони захисту на перебування ОСОБА_5 на території Італійської Республіки та здійснення компетентними органами заходів, пов`язаних із його екстрадицією в Україну, наведених висновків не змінюють, оскільки можливі правові наслідки оскаржуваного повідомлення про підозру для проведення екстрадиційної процедури не є самостійним критерієм його законності чи обґрунтованості в розумінні ст. 303 КПК України.

Слідчий суддя також враховує, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 191 КК України органом досудового розслідування на даному етапі пов`язується не виключно з ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Як убачається з постанови від 05 серпня 2026 року та пояснень ОСОБА_4 у судовому засіданні, органом досудового розслідування перевіряються також обставини, які, на його думку, можуть свідчити про наявність іншої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 191 КК України - повторності.

За таких обставин навіть доводи сторони захисту щодо відсутності достатніх підстав для висновку про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб самі по собі не дають слідчому судді підстав для висновку про необхідність зміни правової кваліфікації дій підозрюваного з ч. 3 на ч. 2 ст. 191 КК України. Встановлення наявності чи відсутності відповідних кваліфікуючих ознак потребує оцінки всієї сукупності зібраних доказів та належить до предмета подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження по суті.

За таких обставин слідчий суддя не встановив підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 в частині правової кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 191 КК України, у зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 276-279, 303, 306, 307, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру в частині правової кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 12022090120000099 від 22 вересня 2022 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя