Ухвала суду № 139298826, 27.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

Справа № 338/1469/26

Провадження №1-кс/338/214/26

27 серпня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника слідчого відділення ВП №2 (селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Начальник слідчого відділення ВП №2 (селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, майор поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що 25 серпня 2026 року близько 01:30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (0,38 проміле), керуючи мотоциклом «KTM 790 Adventure R» (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Січових Стрільців у с. Луквиця Івано-Франківського району, не впорався з керуванням та з`їхав в кювет. У результаті ДТП неповнолітня пасажирка ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді політравми, перелому правої руки зі зміщенням та перелому кісток тазу.

25 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

На обґрунтування необхідності тримання під вартою слідчий у клопотанні послався на ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілу і свідків. Ризик переховування обґрунтовано тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю можливого покарання; ризик впливу тим, що потерпіла та свідки відомі підозрюваному, а досудове розслідування перебуває на початковій стадії.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали повністю, просили застосувати тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, вважають, що обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який є безальтернативною позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком від 5 до 8 років.

Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, враховуючи молодий вік підозрюваного, щире каяття та відсутність попередніх судимостей.

Захисник звернув увагу на відсутність проведеної експертизи важкості тілесних ушкоджень потерпілої та на стан здоров`я підозрюваного, у якого діагностовано компресійний перелом хребта, перелом ноги, який самостійно не пересувається, є лежачим хворим та на час розгляду клопотання перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП «ОКЛ ІФ ОР». Підозрюваний потребує суворого постільного режиму, носіння спеціального корсета та специфічного медикаментозного лікування, що неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора. Просив відмовити в триманні під вартою та застосувати домашній арешт за місцем лікування та проживання, з покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, визначеним цією статтею. За ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу поряд із наявністю ризиків оцінюються у сукупності, зокрема, вагомість доказів, тяжкість можливого покарання, вік і стан здоров`я особи, міцність її соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи, репутація та судимості.

За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може бути застосовано лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам. Під час розгляду клопотання, згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, підлягають послідовному встановленню: обґрунтованість підозри; наявність хоча б одного із заявлених ризиків; недостатність більш м`яких запобіжних заходів.

У разі доведення обставин, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але недоведення обставини, передбаченої пунктом 3 цієї частини, ч. 4 ст. 194 КПК України надає слідчому судді право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, про який просить сторона обвинувачення, із покладенням необхідних процесуальних обов`язків.

Зазначений підхід відповідає конституційному та конвенційному стандарту індивідуальної оцінки необхідності позбавлення свободи. У рішенні ЄСПЛ у справі «OHara v. the United Kingdom» сформульовано критерій «обґрунтованої підозри» як наявності фактів або інформації, здатних переконати об`єктивного спостерігача у можливій причетності особи до правопорушення. У справах «Ливада проти України» та «Харченко проти України» ЄСПЛ наголошував на необхідності конкретного й переконливого обґрунтування тримання під вартою, а не використання стереотипних посилань лише на тяжкість обвинувачення. Аналогічно, у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2026 року № 3-р(II)/2026 підкреслено винятковий характер тримання під вартою та необхідність доведення обставин, визначених ст. 194 КПК України.

На цій стадії провадження слідчий суддя не вирішує питання про винуватість ОСОБА_5 і не оцінює докази за стандартом, необхідним для постановлення обвинувального вироку. Перевіряється лише наявність достатньої сукупності фактичних даних для висновку про можливу причетність особи до інкримінованого діяння.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується сукупністю матеріалів, досліджених у судовому засіданні: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12026091120000157; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди; результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння 0,38 проміле; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; іншими матеріалами, долученими до клопотання. Показання свідків узгоджуються між собою щодо перебування ОСОБА_5 за кермом мотоцикла, вживання ним алкоголю перед поїздкою та обставин, які безпосередньо передували й настали після дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, наявні матеріали на цьому етапі дають достатні підстави вважати підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, обґрунтованою.

Щодо ризику переховування, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_5 злочин є тяжким та передбачає реальну перспективу покарання у виді позбавлення волі. Така обставина об`єктивно може підвищувати мотивацію до ухилення, однак сама по собі не є достатньою для застосування тримання під вартою.

Матеріалами встановлено, що ОСОБА_5 має постійне зареєстроване місце проживання у с. Закерничне, раніше не судимий, відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності в інформаційних обліках відсутні. Його молодий вік, відсутність судимостей, відсутність попередніх порушень процесуальних обов`язків у цьому провадженні та, особливо, фактичний стан здоров`я після ДТП травми шиї та хребта, перелом ноги, неможливість самостійного пересування і перебування на стаціонарному лікуванні істотно зменшують практичну можливість переховування. Матеріали клопотання не містять конкретних даних про спроби ОСОБА_5 залишити місце проживання чи лікування, приховатися, підготувати виїзд або іншим чином ухилитися від органу досудового розслідування.

За таких обставин ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, повністю не усувається з огляду на тяжкість підозри та можливі правові наслідки, однак його ступінь не є таким, що потребує саме ізоляції підозрюваного в умовах тримання під вартою. Цей ризик може бути належно мінімізований цілодобовим домашнім арештом, контролем органу Національної поліції та обов`язком з`являтися за викликом.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 особисто знайомий із потерпілою та частиною свідків, а провадження перебуває на початковій стадії. З урахуванням засади безпосередності дослідження доказів цей ризик не втрачає значення лише через проведення допитів на досудовому розслідуванні.

Водночас матеріали клопотання не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 вже погрожував потерпілій чи свідкам, намагався схилити їх до зміни показань, домовлявся з ними про узгодження позиції або вчиняв інші конкретні дії, спрямовані на незаконний вплив. Тому наявний ризик може бути достатньо нейтралізований прямою забороною спілкування з потерпілою та визначеними свідками у поєднанні з цілодобовим домашнім арештом.

Відповідно до ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішальним для обрання виду запобіжного заходу є те, що сторона обвинувачення не довела третьої обставини, передбаченої ч. 1 ст. 194 КПК України, недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів. Клопотання містить загальне твердження про неможливість запобігти ризикам іншим заходом, однак не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що саме цілодобовий домашній арешт із забороною контактів, контролем поліції та іншими процесуальними обов`язками буде неефективним.

Стан здоров`я підозрюваного сам по собі не виключає можливості застосування тримання під вартою. Разом із тим відповідно до ст. 178 КПК України він підлягає обов`язковому врахуванню в сукупності з іншими даними про особу. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 є лежачим хворим, самостійно не пересувається та потребує продовження стаціонарного лікування. За відсутності конкретних даних про спроби ухилення чи незаконного впливу ці обставини додатково свідчать про відсутність доведеної необхідності в найбільш суворому запобіжному заході.

При цьому, у п. 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. У своїх рішеннях (зокрема, у справах "Кудла проти Польщі", "Логвиненко проти України") Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання особи під вартою за умов неможливості надання їй адекватної медичної допомоги прирівнюється до нелюдського поводження. Умови слідчого ізолятора об`єктивно не пристосовані для утримання та лікування лежачого хворого зі спінальною травмою.

Крім того, слідчий суддя приходить до висновку, що перебування конвойної служби біля палати хворого підозрюваного ОСОБА_5 на виконання ухвали про тримання під вартою, не досягне мети найсуворішого запобіжного заходу та є безпідставним щодо лежачого хворого ОСОБА_5 .

Застосування цілодобового домашнього арешту за місцем проживання ОСОБА_5 після завершення стаціонарного лікування, із одночасним дозволом продовжувати необхідне стаціонарне та інше медичне лікування і переміщуватися до закладів охорони здоров`я виключно за медичними показаннями, є співмірним встановленим ризикам та забезпечує баланс між завданнями кримінального провадження і правом особи на свободу та отримання медичної допомоги.

За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні залишати житло цілодобово або у певний період доби та може застосовуватися до особи, яка підозрюється у злочині, за який передбачено позбавлення волі. Строк дії ухвали про домашній арешт не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ст. 196 КПК України в ухвалі має бути зазначена точна адреса житла та дата закінчення її дії.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що застосування тримання під вартою в даному випадку є непропорційним та загрожує життю і здоров`ю підозрюваного.

Водночас, враховуючи наявність ризиків ст. 177 КПК України, суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та одночасно дозволить йому отримувати необхідне лікування за місцем проживання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання начальника слідчого відділення ВП № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 25 жовтня 2026 року включно.

На час стаціонарного лікування дозволити ОСОБА_5 перебувати у КНП «ОКЛ ІФ ОР» (м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича 91) або в іншому закладі охорони здоров`я, до якого його буде переведено за медичними показаннями. Перебування у закладі охорони здоров`я, транспортування до нього, з нього або між закладами охорони здоров`я за медичними показаннями не вважати порушенням умов домашнього арешту за наявності відповідного медичного підтвердження.

Після виписки зі стаціонарного лікування ОСОБА_5 невідкладно прибути (бути доставленим) до житла за адресою: АДРЕСА_1 , та не залишати його цілодобово, крім випадків отримання невідкладної або планової медичної допомоги за медичними показаннями.

Зобов`язати ОСОБА_5 невідкладно повідомляти слідчого, прокурора та орган Національної поліції, який здійснює контроль за домашнім арештом, про госпіталізацію, переведення до іншого закладу охорони здоров`я, виписку та зміну місця лікування.

Покласти на ОСОБА_5 до 25 жовтня 2026 року включно такі обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду у визначений час за умови медичної можливості; у разі неможливості прибуття з причин стану здоров`я невідкладно повідомляти про це особу, яка здійснила виклик, із наданням медичного підтвердження;

2) не спілкуватися безпосередньо або через інших осіб із потерпілою ОСОБА_7 , а також зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , крім участі у процесуальних діях у порядку, визначеному слідчим, прокурором або судом;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання або лікування;

4) здати на зберігання до відповідного органу державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

ОСОБА_5 з-під варти звільнити негайно після проголошення цієї ухвали, якщо він не утримується під вартою на іншій законній підставі.

Ухвалу про застосування домашнього арешту передати для негайного виконання відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у цьому кримінальному провадженні, а контроль за дотриманням умов домашнього арешту на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .

Роз`яснити ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися до житла, в якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати усні або письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та діє до 25 жовтня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1