Рішення № 139298520, 18.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/952/26

№ 2/183/432/26

18 серпня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г., Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 8760 грн, яка складається з наступного: 3000 грн заборгованість по кредиту; 3720 грн заборгованість по процентам; 540 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1500 грн заборгованість по неустойці. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Шкнай Г. І. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення неустойки, комісії та процентів. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначила, що відповідачка є матір`ю у багатодітній родині та дружиною військовослужбовця, який бере безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, у зв`язку з чим, на її думку, вона як член сім`ї військовослужбовця має пільги щодо звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій на підставі спеціального законодавства. Крім того, відповідача вказувала на незаконність встановлення комісії за обслуговування кредиту та наголошувала на тому, що в період дії воєнного стану нарахована неустойка підлягає списанню та не підлягає стягненню. Також зазначає про здійснення відповідачкою часткового платежу у розмірі 1200 грн, який не був належним чином врахований позивачем при формуванні остаточного розрахунку заборгованості.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій вказував на безпідставність доводів відповідача. Позивач зазначив, що кредитний договір укладений у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а умови щодо сплати процентів, комісії та неустойки є погодженими сторонами. Крім того, позивач зауважив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (зокрема, свідоцтво про шлюб), які б підтверджували факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_2 та належність її до членів сім`ї військовослужбовця для застосування передбачених законом пільг.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати дану справу за його відсутності.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 09.02.2025, які підписано відповідачем електронним підписом за допомогою системи BankID НБУ та одноразового ідентифікатора, надісланого смс-повідомленням, укладено кредитний договір № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах:

Сума кредиту (Транш): 3000,00 грн. Строк кредитування: 217 днів (з 09.02.2025 по 13.09.2025). Процентні ставки: процентна ставка «Стандарт»: 1% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом перших 3 чергових періодів); процентна ставка «Економ»: 0,5% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом наступних чергових періодів). Комісія за надання кредиту (одноразова): 9% від суми кредиту, що становить 270,00 грн (сплачується згідно з Графіком платежів). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 270,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (сплачується згідно з Графіком платежів). Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 2526,92%. Орієнтовна загальна вартість кредиту: 8460,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом: 5460,00 грн.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача № 5354-32XX-XXXX-0805, що підтверджується повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

У підписаному відповідачем кредитному договорі № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025, заборгованість відповідача становить 8760 грн, яка складається з наступного: 3000 грн заборгованість по кредиту; 3720 грн заборгованість по процентам; 540 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1500 грн заборгованість по неустойці.

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн, водночас відповідач, отримавши кредит, зобов`язання за договором № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025 не виконав.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернув, будь-яких доказів повернення коштів суду не надав, суд приходить до висновку, що вимоги позову в частині стягнення на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас судом встановлено, що відповідачкою було здійснено частковий платіж у розмірі 1200,00 грн. Вказана обставина визнається сторонами. Позивач у довідці-розрахунку не надав деталізованого розрахунку із зарахуванням вказаної суми, у зв`язку з чим здійснена оплата підлягає зарахуванню судом у рахунок погашення нарахованих процентів.

Таким чином, вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 5520,00 грн (3000,00 грн тіло кредиту та 2520,00 грн проценти за вирахуванням сплачених 1200,00 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень представника відповідача стосовно наявності у відповідачки пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю у багатодітній родині, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.10.2025, у якому батьком дітей зазначений ОСОБА_2 . Наданий документ підтверджує належність відповідача до членів сім`ї ОСОБА_2 .

З наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій (посвідчення № НОМЕР_2 від 17.12.2015) та призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_3 з 11.03.2026 (довідка в/ч НОМЕР_3 № 179 від 28.04.2026).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які призвані на військову службу під час мобілізації, та членам їх сімей проценти за користування кредитом та штрафні санкції не нараховуються саме з дня призову на військову службу і до закінчення особливого періоду або до дня звільнення.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що дана пільга пов`язана передусім з періодом безпосереднього проходження особою військової служби за мобілізацією, а не виключно з наявністю статусу «учасник бойових дій».

Як убачається з матеріалів справи, спірна заборгованість за Кредитним договором № 09.02.2025-100000677 нараховувалася позивачем у період з 09.02.2025 по 13.09.2025.

Зважаючи на те, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації лише 11.03.2026 (тобто вже після закінчення строку дії кредитного договору та завершення періоду нарахування спірних процентів у 2025 році), у суду відсутні правові підстави для поширення дії пільги, передбаченої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на правовідносини, що виникли та існували до його призову.

Докази проходження ОСОБА_2 військової служби саме у період з 09.02.2025 по 13.09.2025 у матеріалах справи відсутні. За таких обставин доводи відповідача про наявність підстав для звільнення від сплати процентів за спірний період 2025 року підлягають відхиленню як необґрунтовані.

За таких обставин доводи відповідача про наявність пільг є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування у розмірі 540,00 грн, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі обов`язок споживача сплачувати будь-які платежі за послуги, які не є супутньою чи додатковою послугою або які є обов`язками кредитодавця за законом. Позивачем не надано доказів надання відповідачу окремих платних супутніх послуг, у зв`язку з чим у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за невиконання зобов`язань належить відмовити.

Згідно з платіжною інструкцією при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (із застосуванням пониженої ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зваживши на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 5 520,00 грн, що становить 63,01% від загальної заявленої суми позову (8 760,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 526,44 грн (2 422,40 грн ? 63,01%).

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.02.2025-100000677 від 09.02.2025 у розмірі 5520,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2520,00 грн. заборгованість за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1526,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А;

відповідач ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: Дніпропетровська область, м. Самар.

Повне судове рішення складено і підписано 18 серпня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.