Ухвала суду № 139298334, 20.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8536/25

Провадження № 1-кс/202/6271/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ РОВС та ЗУ ОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 01.09.2025 за № 42025040000000335, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ РОВС та ЗУ ОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 01.09.2025 за №42025040000000335, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що починаючи з 2025 року, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше вересня 2025 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи організаторські здібності та лідерські якості, з метою вчинення особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами громадян шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняли рішення про створення злочинної організації з чіткою ієрархічною структурою її учасників, у якій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виконуватиме функції організатора та керівника, а інші учасники, відповідно до розподілених ролей забезпечуватимуть реалізацію розробленого нею злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами громадян, які проживають на території Держави Ізраїль.

З цією метою у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше вересня 2025 року, перебуваючи у місті Кам`янському Дніпропетровської області, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ознайомили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своїм злочинним планом, довівши до їх відома його зміст, способи реалізації та розподіл функцій між учасниками.

Усвідомлюючи протиправний характер запропонованої діяльності, бажаючи отримувати незаконну матеріальну вигоду та керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , добровільно погодилися на участь у злочинній організації, створеній ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з метою вчинення особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, повністю визнали їх авторитет як керівників злочинної організації та погодилися залучати інших осіб до протиправної діяльності, забезпечуючи багаторівневість і структурованість злочинної організації шляхом розподілу ролей на вищі та нижчі, їх підпорядкованості одна одній, що забезпечувало належне управління та координацію діяльності її учасників.

У подальшому, реалізуючи розроблений ОСОБА_11 та ОСОБА_10 злочинний план, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше вересня 2025 року, підшукали та запропонували ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , увійти до складу злочинної організації та виконувати визначені їм функції і доручення керівника, спрямовані на безпосереднє вчинення шахрайських дій.

У період із вересня 2025 року до моменту припинення злочинної діяльності працівниками поліції зазначені особи, діючи у складі злочинної організації, вчинили не менше 4 встановлених кримінальних правопорушень та шляхом обману заволоділи грошовими коштами громадян Держави Ізраїль на загальну суму, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 1 430 500,90 грн.

11.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_11 , вказує на зв`язок між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , координацію кримінально-протиправної діяльності шахарйського «call-центру», ієрархію та структурованість у діяльності шахарйського «call-центру», введення робочого часу та штрафних санкцій за його порушення, розподіл грошових коштів отриманих злочинним шляхом; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю особи відносно ОСОБА_11 , вказує на зв`язок між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 та іншими членами шахрайського «call-центру», проведення співбесід із роз`ясненням злочинного задуму, повідомлення про намір ошукувати громадян Ізраїля, та роз`яснення способу вчиненого кримінального правопорушення; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії виконання спеціального завдання з розкриття злочинної організації, а саме ОСОБА_20 , який у складі злочинної організації повідомляє про причетність до вчинення злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , роль кожного із учасників злочинної організації, ієрархію та підпорядкованість кожної з її ланок, видає програмне забезпечення в якому відображаються потерпілі особи, із зазначенням дат вчиненого злочину, осіб, які приймали участь у шахрайському заволодіння коштами, суму отриманих грошових коштів; протокол огляду мобільного телефону виданого особою виконання спеціального завдання з розкриття злочинної організації в якому міститься програмне забезпечення в якому відображаються потерпілі особи, із зазначенням дат вчиненого злочину, осіб, які приймали участь у шахрайському заволодіння коштами, суму отриманих грошових коштів; протокол допиту свідка особи, яка виконує спеціальне завдання з розкриття злочинної організації який у складі злочинної організації повідомляє про причетність до вчинення злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , роль кожного із учасників злочинної організації, ієрархію та підпорядкованість кожної з її ланок, видає програмне забезпечення в якому відображаються потерпілі особи, із зазначенням дат вчиненого злочину, осіб, які приймали участь у шахрайському заволодіння коштами, суму отриманих грошових коштів; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження за місцем діяльності шахрайського «call-центру» відповідно до якого встановлено осіб а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які щоденно перебувають у ньому; відповідь отриманої в ході проведення міжнародної правової допомоги від уповноважених осіб Ізраїлю, в яких надано копії заяв про вчинення кримінального правопорушення та допитів осіб, які зазнали матеріальної шкоди внаслідок дій злочинної організації; матеріалами виконаних доручень наданих прокурором та слідчим в порядку ст.ст. 36, 40 КПК України, що надані оперативними працівниками УСБУ у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий обґрунтовував ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначав, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, та у разі визнання судом винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній може нести покарання пов`язане з позбавленням волі. Саме дані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи вказані обставини, та у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності.

На теперішній час під час досудового розслідування, не встановлені всі можливі речові докази, які мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, про які достовірно відомо ОСОБА_4 . Саме даний факт дає підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останньої більш м`якого запобіжного заходу, матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому він підозрюється; не встановлено всіх свідків, яким відомо про злочинну діяльність ОСОБА_4 , відомості про яких та про їх місцезнаходження достовірно відомо останньому.

Окрім цього ОСОБА_4 , протягом тривалого часу здійснював незаконну діяльність та конспіруючись уникав викриття органами правоохоронної системи, має авторитет у діяльності групи, особисто знайомий з іншими імовірно причетними особами, а також свідками, а тому шляхом шантажу, погроз та вмовлянь може на них впливати.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наявність вказаних ризиків, застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 , окрім як тримання під вартою, не наддасть в повній мірі органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження не забезпечить нормальну процесуальну поведінку підозрюваним.

Враховуючи характер обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, орган досудового розслідування зазначає, що визначення можливості внесення застави в даному випадку не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , обов`язків.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України в даному випадку є не доцільним визначати розмір застави, оскільки це негативно вплине на проведення подальших слідчих дій, і не наддасть можливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПКУ.

Зазначене вище свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам та забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, без визначення застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_21 , вважали підозру необґрунтованою та просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши у судовому засіданні доводи прокурора, думку підозрюваного та захисника, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Виходячи з положень п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42025040000000335, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

11.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Водночас, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи недоведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами.

Під час вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для його обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_11 , вказує на зв`язок між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-контролю особи відносно ОСОБА_11 , вказує на зв`язок між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії виконання спеціального завдання з розкриття злочинної організації; протокол огляду мобільного телефону виданого особою виконання спеціального завдання з розкриття злочинної організації в якому міститься програмне забезпечення в якому відображаються потерпілі особи, із зазначенням дат вчиненого злочину, осіб, які приймали участь у шахрайському заволодіння коштами, суму отриманих грошових коштів; протокол допиту свідка особи, яка виконує спеціальне завдання з розкриття злочинної організації який у складі злочинної організації повідомляє про причетність до вчинення злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуального спостереження за місцем діяльності шахрайського «call-центру»; листом, отриманим в ході проведення міжнародної правової допомоги від уповноважених осіб Ізраїлю, в яких надано копії заяв про вчинення кримінального правопорушення та допитів осіб, які зазнали матеріальної шкоди внаслідок дій злочинної організації; матеріалами виконаних доручень наданих прокурором та слідчим в порядку ст.ст. 36, 40 КПК України, що надані оперативними працівниками УСБУ у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Водночас, стороною захисту не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричасність підозрюваного ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, виходячи з такого.

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, з можливим покаранням у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Отже, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що наведені обставини свідчать про можливість підозрюваного ОСОБА_4 реалізувати ризик переховування від органів досудового розслідування.

Під час досудового розслідування, не встановлені всі можливі речові докази, які мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, про які достовірно відомо ОСОБА_4 , тому даний факт дає підстави вважати, що підозрюваний, має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому він підозрюється та зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик впливу на свідків також існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Слідчий суддя зазначає, що опосередкований вплив на потерпілих та свідків в кримінальному процесі, може проявлятися в різних формах, та в будь-якому випадку створює ризик тиску, що є підставою для застосування більш суворого. Опосередковане вплив (через посередників, родичів, знайомих) може бути не менш небезпечним, ніж прямий тиск, створюючи загрозу психологічного, морального або будь-якого іншого характеру.

Практика ЄСПЛ підтверджує обов`язок держави вживати ефективних заходів для захисту учасників процесу від будь-яких форм тиску чи впливу, в тому числі опосредкованого. Це означає, що держава має забезпечити безпеку та справедливість для всіх учасників судового, або будь-якого іншого процесу, де можливий тиск або вплив на їхню думку чи дії (Van Mechelen and Others v. Нідерланди, 1997, № 21351/93 та інші).

Відсутність належної захисту порушує право на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції).

Слідчим суддею також береться до уваги відомості про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні малолітню дитину, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, проте, зазначене, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірних чи взагалі виключити їх існування.

Крім встановлених ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3 ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, та вважає, що застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім і не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, та не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.10.2026.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 255-255-3КК України, є дискреційним повноваженням суду.

Водночас, в пункті 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.

Частиною 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Враховуючи встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його майновий стан, роль у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, застава у розмірі 95 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 316 160 (триста шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн., на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент до 10.10.2026 включно, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Отже, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196-199 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого СВ РОВС та ЗУ ОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 01.09.2025 за №42025040000000335, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.10.2026.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 95 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 316 160 (триста шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 10.10.2026 включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1