Рішення № 139297734, 28.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 766/4711/26

Провадження 2/712/4096/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 5432307 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами вказаного Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію, якщо така передбачена договором, та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до умов Договору сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк кредитування 360 днів: з 02.04.2025 по 28.03.2026 року, періодичність платежів кожні 15 днів.

Договором передбачено разову комісію за надання кредиту у розмірі 400,00 грн.

Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом строку кредитування.

Договором також визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку за стандартною ставкою у розмірі 3 461,9400 % річних та орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк користування кредитом у розмірі 18 080,00 грн.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.

На виконання умов Договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначений відповідачем платіжний засіб.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за Договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У подальшому право вимоги за Договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором № 5432307 від 02 квітня 2025 року становить 19 928,00 грн та складається з 4 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 8 056,00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, 5 472,00 грн процентів, нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 144 календарних дні, 2 000,00 грн штрафних санкцій та 400,00 грн комісії за надання кредиту.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5432307, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2026 року відкрито провадження у справі у спрощеному порядку без виклику осіб, наданий строк відповідачу на подання відзиву на позов.

Представник позивача подав клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 ЦК України убачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 02 квітня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5432307 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн, строк кредитування визначено тривалістю 360 днів, а стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом.

Договором також передбачено разову комісію за надання кредиту у розмірі 400,00 грн.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зі змісту наданого суду Договору вбачається, що при його укладенні відповідач зазначив свої персональні та контактні дані, реквізити платіжного засобу, погодив умови кредитування та підписав Договір одноразовим ідентифікатором «55741».

З матеріалів справи також вбачається, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0311 від 03.11.2025.

За таких обставин суд вважає доведеним факт волевиявлення відповідача на укладення Договору № 5432307 саме на зазначених у ньому умовах.

Отже, укладений між сторонами Договір є належним правочином, вчиненим у письмовій електронній формі, та породжує для його сторін відповідні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, тоді як відповідач належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Так, як убачається із матеріалів справи, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» укладено Договір факторингу №30/10/2025, згідно якого первісним кредитором відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором №5432307 від 02.04.2025 року на користь позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі Реєстру боржників до цього Договору від 30.10.2025 року.

Як вже було встановлено судом, відповідач отримав від первісного кредитора кредит у розмірі 4 000,00 грн.

Доказів повернення відповідачем зазначеної суми кредиту повністю або частково матеріали справи не містять.

Відповідач також не надав суду доказів належного виконання свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів.

За таких обставин вимога про стягнення 4 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Умовами Договору № 5432307 сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом.

Таким чином, сторони безпосередньо погодили розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості первісним кредитором нараховано відповідачу проценти у розмірі 8 056,00 грн, а новим кредитором 5 472,00 грн процентів за 144 календарних дні.

Зазначений розрахунок відповідає встановленій Договором процентній ставці. Зокрема, при сумі кредиту 4 000,00 грн та процентній ставці 0,95 % за кожен день користування кредитом розмір процентів за один день становить 38,00 грн, а 5 472,00 грн відповідають нарахуванню за 144 календарних дні.

При цьому строк кредитування за Договором визначений тривалістю 360 днів.

Нарахування процентів, заявлених до стягнення, здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, а відповідачем не надано доказів їх сплати або іншого належного виконання зобов`язання.

За таких обставин суд вважає вимогу про стягнення 8 056,00 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, та 5 472,00 грн процентів, нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», обґрунтованою.

При цьому суд враховує, що зазначені платежі за своєю правовою природою є процентами за користування кредитними коштами, а не неустойкою, у зв`язку з чим положення частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки до таких процентів не застосовуються.

Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у загальному розмірі 13 528,00 грн.

Водночас щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Умовами договору передбачено сплату комісії у розмірі 400,00 грн, однак із його змісту не вбачається, за надання якої саме додаткової чи супутньої послуги кредитодавця встановлена така плата.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц зазначив, що надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором і не є самостійною послугою, яка може бути обумовлена зустрічною оплатою позичальника.

Умови договору про сплату позичальником платежів за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь або які є складовою виконання ним обов`язків за кредитним договором, не можуть покладати на споживача обов`язок щодо їх оплати.

Із матеріалів справи не встановлено, що комісія у розмірі 400,00 грн. є платою за конкретну додаткову чи супутню послугу, яка була фактично надана відповідачу та яку останній замовляв.

За таких обставин умова договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення 400,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо пені/неустойки у розмірі 2 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру неустойки, суд виходить із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін зобов`язання та враховує, зокрема, співвідношення розміру основної заборгованості та неустойки, характер правовідносин, розмір основного боргу, наслідки порушення зобов`язання та відсутність доказів понесення кредитором збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення сумою.

У цьому випадку основна сума заборгованості відповідача за кредитом становить 4 000,00 грн, тоді як заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій становить 2 000,00 грн.

При цьому, позивачем не надано доказів понесення ним збитків унаслідок порушення відповідачем зобов`язань у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями.

За таких обставин, стягнення штрафних санкцій у повному розмірі призвело б до покладення на відповідача надмірного майнового тягаря порівняно з наслідками порушення ним основного зобов`язання.

З огляду на співвідношення розміру основного боргу та штрафних санкцій, характер спірних правовідносин, відсутність доказів понесення позивачем збитків у заявленому розмірі, а також необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій з 2 000,00 грн до 0,00 грн.

Таким чином, за Договором про надання коштів у кредит №5432307 від 02.04.2025 року підлягають стягненню 4 000 грн. основної суми боргу та 13 528,00 грн. процентів, а всього 17 528,00 грн.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості, а відповідач, у свою чергу, не спростував наданих позивачем розрахунків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 19 928,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17 528,00 грн.

Таким чином, позов задоволено на 87,96 %.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2341,85 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як убачається із матеріалів справи, що 10 грудня 2024 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги №10/12-2024.

Відповідно до Заявки на виконання доручення№17005 від 23.02.2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» отримав від адвоката Столітнього М.М. такі послуги: зустріч із клієнтом та надання усної консультації, вартістю 440 грн.; дослідження документів та фактичних обставин справи, вартістю 840 грн.; аналіз чинного законодавства та судової практики, вартістю 440 грн.; підготовка декількох позицій та узгодження обраної позиції з клієнтом, кількістю 1 год, вартістю 840 грн.; письмова юридична консультація, кількістю 1 год, вартістю 840 грн.; складення та оформлення адвокатом запитів, вартістю 840 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 до суду, вартістю 1640 грн.; складання та оформлення інших документів (додатків до позовної заяви), вартістю 840 грн.; складання та оформлення процесуальних документів для розгляду справи, вартістю 1640 грн.; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях, вартістю 1640 грн., де загальна сума витрат становить 10000 грн.

Разом із тим, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правничу допомогу шляхом складення позовної заяви та формуванням додатків до неї, відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову (19928 грн.) та обсягом виконаної адвокатом роботи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача (хоча згідно Заявки на виконання доручення№17005 від 23.02.2026 включено послугу щодо представництва інтересів клієнта у судових засіданнях, вартістю 1640 грн.), спір пов`язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи у вигляді підготовки позовної заяви, а також те, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу (10000 грн.) є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову (19928 грн.) та обсягом виконаної адвокатом роботи, що видається очевидно необгрунтованим, а справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін у справі, отже суд приходить до переконання про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., які покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (87,96%), що складає 2638,80 грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №5432307 від 02.04.2025 року в розмірі 17 528,00 гривень, судовий збір у розмірі 2341,85 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2638,80 гривень, а всього стягнути 22508,65 гривень (двадцять дві тисячі п`ятсот вісім гривень 65 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 28.08.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, б.27, прим.2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .