Ухвала суду № 139297697, 25.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7539/26

Номер провадження 1-кп/711/480/26

УХВАЛА

25 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси підготовче судове засідання по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024250000000060 від 22.07.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 387 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024250000000060 від 22.07.2024, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 387 КК України.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні подав скаргу у порядку ст. 314 КПК України на дії слідчого. У своїй скарзі захисник зазначає, що під час надання правничої допомоги ним виявлені факти порушення вимог чинного КПК України у зв?язку із чим виникла необхідність подати скаргу на дії слідчого. Під час здійснення захисту підозрюваного встановлено, що слідчий ДБР отримав низку доказів з інших кримінальних проваджень. Сторона обвинувачення, здобувши докази шляхом отримання доступу до інших кримінальних проваджень, має намір використати їх у провадженні щодо ОСОБА_4 . Водночас на думку захисника, допустимість та законність отримання цих доказів мають бути предметом оцінки та перевірки саме у тих провадженнях, у межах яких їх було зібрано. При цьому сторона захисту у кримінальному провадженні №42024250000000060, не маючи змоги отримати доступ до оригіналів таких доказів, а також до документів, на підставі яких вони здобуті, буде позбавлена можливості заперечити законність їх походження та висловити обґрунтування щодо їх допустимості як доказів у провадженні, в якому притягується до відповідальності ОСОБА_4 . Зокрема сторона захисту позбавлена можливості подати заперечення на ухвалу слідчого судді, якою надавався дозвіл на обшук автомобіля ОСОБА_6 , в ході якого вилучено мобільний телефон, переписка з якого є основним доказом кримінального провадження, а отже і не зможе заперечувати належність та допустимість вказаних матеріалів та речових доказів. При цьому, відповідне клопотання при відкритті вказаних матеріалів заявлялося, але відповідь не надана. В порядку ст. 317 КПК України на цій стадії виправити вказаний недолік неможливо. Захисник вважає, що докази такої бездіяльності перебувають в розпорядженні сторони захисту та зазначене твердження можливо перевірити. Вказана бездіяльність сторони обвинувачення, яка призвела до явного порушення права на захист, передбачає єдиний правовий наслідок - визнання доказів, які не відкриті стороні захисту, недопустимими та їх неприйняття до уваги судом. У зв`язку з чим, просив визнати протиправними дії сторони обвинувачення, пов?язані із невиконанням вимог 290 КПК України щодо відкриття усіх матеріалів досудового розслідування, які стосуються його підзахисного та про відкриття яких подане клопотання. За результатами судового розгляду не приймати до уваги або у разі подання - визнати недопустимими докази обвинувачення, які не відкриті стороні захисту, а також відкриті у спосіб, який унеможливлює ознайомлення з ними.

Крім того захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про направлення обвинувального акту до Черкаського апеляційного суду для визначення підсудності, оскільки останній за часом епізод інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення вчинений у м. Сміла, що належить до територіальної юрисдикції Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. Тому просив дане клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав скаргу захисника та просив її задовольнити. Крім того, зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять жодного матеріального доказу, вилученого безпосередньо у нього, який би підтверджував його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Зокрема, обшук за місцем його проживання чи в інших належних йому приміщеннях не проводився, а мобільний телефон, на якому, за версією сторони обвинувачення, могла міститися відповідна переписка, у нього не вилучався. Обвинувачений зазначив, що мобільний телефон було вилучено у ОСОБА_6 , у зв`язку з чим під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України ним заявлялося клопотання про надання можливості переглянути переписку, яка міститься у вказаному мобільному телефоні. На думку обвинуваченого, це було необхідно для перевірки версії сторони обвинувачення, оскільки не виключено, що було помилково встановлено особу, з якою велася переписка, та фактично її могла вести інша особа, а не він. Водночас можливості ознайомитися із зазначеною перепискою йому не надали, посилаючись на те, що мобільний телефон є речовим доказом в іншому кримінальному провадженні. Також обвинувачений зазначив, що сторона обвинувачення використовує як доказ показання ОСОБА_7 , викладені іноземною мовою, якою він не володіє, у зв`язку з чим вважає необхідним забезпечити їх переклад. Щодо питання територіальної підсудності обвинувачений зазначив, що вона у цьому кримінальному провадженні належним чином не встановлена, та вважає, що підсудність має визначатися за місцем закінчення кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні ОСОБА_3 щодо долучення скарги до матеріалів кримінального провадження не заперечував. Водночас зазначив, що положеннями КПК України не заборонено сторонам кримінального провадження відкривати одна одній докази на стадії судового розгляду. Щодо доводів скарги про недопустимість доказів прокурор зазначив, що питання щодо допустимості доказів підлягає вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження під час ухвалення остаточного судового рішення. Щодо доводів про непідсудність кримінального провадження Придніпровському районному суду м. Черкаси прокурор зазначив, що територіальну підсудність визначено правильно. Так, відповідно до обвинувального акта, 01.01.2022 ОСОБА_6 особисто здійснив переказ грошових коштів через термінал на банківський рахунок, номер якого йому надіслав ОСОБА_4 . Зазначений переказ було здійснено у ТРЦ «Депот», розташованому за адресою: бульв. Шевченка, 385, м. Черкаси, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси. Крім того, прокурор послався на положення ст. 32 КПК України, відповідно до яких у разі, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. У даному випадку досудове розслідування закінчено слідчим слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Черкаси, що також знаходиться в межах територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси. З огляду на викладене прокурор вважає, що кримінальне провадження підсудне Придніпровському районному суду м. Черкаси, у зв`язку з чим просив призначити його до судового розгляду. Крім того, прокурор зазначив, що сторона захисту з клопотанням про надання доступу до технічних засобів електронного захисту до нього не зверталася, у тому числі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.

Розглянувши скаргу захисника ОСОБА_5 , вислухавши думку учасників кримінального провадження, суддя вважає, що вищевказана скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається зі скарги захисника, вона подана на дії слідчого, оскільки захисником встановлено порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, зокрема щодо невідкриття матеріалів та доказів, отриманих з інших кримінальних проваджень. Захисник вказує, що сторона обвинувачення має намір використати у кримінальному провадженні № 42024250000000060 докази, отримані в межах інших кримінальних проваджень, однак сторона захисту не має доступу до їх оригіналів та матеріалів, на підставі яких вони були здобуті, що позбавляє її можливості перевірити законність їх отримання та допустимість. Зокрема, захисник зазначає про невідкриття матеріалів щодо вилученого у ОСОБА_6 мобільного телефону, переписка з якого, на його думку, є основним доказом у кримінальному провадженні, а також матеріалів кримінального провадження, у межах якого цей телефон було вилучено. За твердженням захисника, відповідне клопотання про відкриття зазначених матеріалів залишилося без відповіді. У зв`язку з цим захисник вважає, що невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України призвело до порушення права ОСОБА_4 на захист, а докази, які не були відкриті стороні захисту або відкриті у спосіб, що унеможливлює ознайомлення з ними, підлягають визнанню недопустимими.

Частина перша статті 303 КПК України наводить перелік випадків і суб`єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення при досудовому розслідуванні.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, можливість оскарження яких не передбачена частиною першою цієї статті, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, на яке посилається сторона захисту у своїх скаргах, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу

Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 314-318 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил ст. ст. 314-316 КПК України).

А ні ч. 2 ст. 303, а ні ст. ст. 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч. 2 ст. 307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги

Натомість, за змістом ст. ст. 314-316 КПК України, підготовче судове засідання є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

З огляду на вказану специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Водночас, зі змісту поданих стороною захисту скарги вбачається, що викладені у них доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки діям та рішенням представників сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм діючого законодавства, які, на думку захисту були допущенні при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та проведенні досудового розслідування.

На переконання суду, викладені в скаргах аргументи потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а відтак, твердження захисника щодо допущених порушень під час досудового розслідування, заперечення з цього приводу сторони обвинувачення, підлягають дослідженню вже під час судового розгляду в ході дослідження доказів.

Таким чином, розгляд по суті вказаної скарги під час підготовчого судового засідання був би передчасним, а тому суд приходить до висновку про необхідність долучення їх до матеріалів кримінального провадження, без вирішення порушених у них питань по суті.

Скаргу сторони захисту, подану в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, - долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим у ній доводам у ході судового розгляду.

Що стосується клопотання сторони захисту про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Вивченням даного кримінального провадження встановлено, що відповідно до матеріалів справи, інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 369-2 КК України вчинено за адресою: бульв. Шевченка, 385, м. Черкаси (ТРЦ «Депот»), а за ч.2 ст.387 КК України за адресою: м. Сміла, м.Черкаси та інші невстановлені досудовим розслідування місця. При цьому, вказаний обвинувальний акт направлений до Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцем закінчення досудового розслідування. Обвинувальний акт складено слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 . Отже, місцем закінчення досудового розслідування є бульв. Шевченка, 245 у м. Черкаси, що належить до територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.

За таких обставин суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності не підлягає задоволенню.

Прокурор під час проведення підготовчого судового засідання вважав можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, інші учасники кримінального провадження проти зазначеного прокурором не заперечували.

Перешкод для призначення судового розгляду судом не встановлено, підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому п. 1 - 4 ч.3 ст. 314 КПК України відсутні.

Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Придніпровському районному суду м. Черкаси.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, порушень вимог процесуального закону, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України судом проведено підготовку до судового розгляду: визначено час і місце судового розгляду, з урахуванням дати отримання обвинуваченим копії обвинувального акту та склад осіб, що підлягають виклику.

На підставі викладеного, суд вважає можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 387 КК України.

Керуючись ст.ст.314-316, 369-372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні розгляду скарги захисника ОСОБА_5 в порядку ст. 314 КПК України відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності відмовити.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 387 КК України, на 04.09.2026 року об 11.30 годині.

Судовий розгляд кримінального провадження провести одноособово у відкритому судовому засіданні у приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомити прокурора, обвинуваченого та захисника.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 27.08.2026 о 16.40 год.

Суддя: ОСОБА_1