Рішення № 139297438, 27.08.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2112/26

27 серпня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Ажнюк О.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 22 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №358098795 шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах фінансового кредиту.

За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 17608 грн. строком на 17608 календарних днів, дисконтний період 15 днів, шляхом зарахування коштів на вказану ним банківську картку та зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за фіксованою процентною ставкою 357,70 % річних, що становить 0,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.

08.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/43.

04.12.2025 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу 04/1225-01.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови та порядок виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, допустив прострочення виконання зобов`язання, внаслідок чого станом на 18.03.2026 виникла заборгованість за кредитом у сумі 54554 грн. 34 коп., з яких: 17607 грн. 46 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 35890 грн. 40 коп. - заборгованість за відсотками, 1056 грн. 48 коп. - заборгованість за комісією.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 54554 грн. 34 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та 7000 грн. 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що позовні вимоги не визнає з підстав не доведеності переходу до позивача прав вимоги до відповідача за кредитним договором №358098795, який був укладений між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Також вказав, що позивачем не доведено належними доказами факт укладення вказного кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, не наведено детального розрахунку заборгоавності за відсотками.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях, позивач просив врахувати те, що укладення кредитного договору було здійснено саме за ініціативою відповідача, яким після ознайомлення з умовами кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту, не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку чи розміру нарахування відсотків, що свідчить про факт повного погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи нарахування процентів за користування кредитом.

Щодо предмету договору факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 вказав, що відповідно до умов договору факторингу передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстром, який є додатком до нього. Перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано та здійснено фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 22 квітня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №358098795 шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах фінансового кредиту.

Наведене підтверджується договором кредитної лінії №358098795 від 22.04.2025, заявкою про отримання грошових коштів в кредит, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, які підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором та в яких він зазначив номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кредитні кошти.

Підписавши вказаний договір, позичальник ствердив ті обставини, що він ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, Правилами надання грошових коштів у позику, які розміщені на сайті товариства.

За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 17608 грн. строком на 1826 днів, дисконтний період 15 днів, шляхом зарахування коштів на вказану ним банківську картку та зобов`явася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за процентною ставкою 357,70 % річних, що становить 0,98 % в день за користування кредитом.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який укладений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтвердужується платіжним дорученням від 22.04.2025, повідомленням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» від 12.12.2025 про перерахування суми кредиту на картковий рахнок ОСОБА_1 , випискою про рух коштів на картковому рахунку позичальника та повідомленням АТ КБ "Приватбанк" про зарахування на кратковий рахунок відповідача кредитних коштів 22.04.2025 у сумі 17608 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. З наведено слідує, що договір факторингу є оплатним.

За положеннями цивільного права залежно від моменту, з якого правочини вважаються дійсними, тобто породжують цивільні права і обов`язки, зобов`язують сторін, розрізняють консенсуальні правочини, які є дійсними з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах та реальні правочини. Реальні правочини - це правочини, які вважаються дійсними не відразу після досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а тільки після вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії - передачі майна, грошової суми тощо.

Як вбачається із матеріалів справи 08 липня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №МВ-ТП/43.

У договорі факторингу від 08 липня 2025 року № МВ-ТП/43 сторони обумовили:

клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1);

фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2);

фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1);

право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.);

04 грудня 2025 між ТОВ "Таліон Плюс" та позивачем укладено договір факторингу № 04/1225-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

03.12.2025 ТОВ "Таліон Плюс" направило на адресу боржника ОСОБА_1 письмове повідомлення про розірвання зазначеного кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 допустив прострочення виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, у розмірі 54554 грн. 34 коп., з яких: 17607 грн. 46 коп. заборгованість за тілом кредиту; 35890 грн. 40 коп. заборгованість за відсотками, 1056 грн. 48 коп. - заборгованість за комісією, що підтверджується наданими суду розрахунками заборгованості.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 висновано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №МВ-ТП/43 від 08.07.2025, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Наявні у справі протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги від 08.07.2025 та Акт звірки взаємних розрахунків за Реєстром прав вимоги від 08.07.2025 за Договором факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 не є документами первинного бухгалтерського обліку, не замінюють собою платіжний документ, а відтак, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту проведення фінансової операції та зарахування коштів на рахунок клієнта.

Окрім цього, протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги від 08.07.2025 року не є належним доказом здійснення господарської операції, оскільки він є лише інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку.

У зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025, суд вважає, що ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу до відповідача за кредитним договором №358098795 від 22.04.2025, який був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не надав суду доказів набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Представником позивача заявлено до стягнення на користь відповідача з позивача 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 21.01.2026, акт прийому-переадчі наданих послуг від 20.03.2026.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал», м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

СуддяР. М. Снітчук