Рішення № 139297337, 18.08.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/451/26

пров. № 2/544/567/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Киричевської В. М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" про визнання недійсними умов Кредитного договору,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 24.06.2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22037000132993. Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі Картка). Відповідно до умов Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 ЦК України. 15.12.2021 згідно умов Договору факторингу №15/12/21 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22037000132993 від 24.06.2019 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 7849,26грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту 4414,26грн, заборгованість по відсотках 171грн, заборгованість по комісії 3264грн.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 22037000132993 від 24.06.2019 у розмірі 7849,26грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн.

02.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну, в якому відповідач визнає позові вимоги частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2855,00грн, з огляду на таке. Пункт 4 кредитного договору має «ГРАФІК ПЛАТЕЖІВ /РОЗРАХУНОК ЗАГАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ КРЕДИТУ ДЛЯ КЛІЄНТА ТА РЕАЛЬНОЇ РІЧНОЇ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ ЗА ЦИМ ДОГОВОРОМ». Відповідно до зазначеного графіка відповідач проводив оплату відповідних сум, так: 22.07.2019 оплачена сума 975,00грн; 28.08.2019 - 975,00грн; 26.09.2019 - 1020,00грн; 21.10.2019 - 975,00грн; загальна сума оплат становить 3945,00грн. Таким чином, відповідач проводив оплату відповідно до графіка та сум, вказаних в договорі. В свою чергу Банк в порушення умов договору не провів ці оплати в погашення кредиту, і це чітко видно з Розрахунку заборгованості за кредитним договором, який Позивач надав до свого позову. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ, у зв`язку з чим Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VІІІ. У п.4 ч.1 ст.1 Закону України № 1734-VІІІ встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч.2 ст. 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Разом з тим, відповідно до частин 1,2,5 статті 18 Закону України № 1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Враховуючи судову практику Верховного Суду відповідач вважає, що умови договору, якими встановлено нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту, є несправедливими та такими що порушують ЗУ «Про споживче кредитування». На підставі цього відповідач вважає, що вірним розрахунком заборгованості за вище вказаним договором є: 6800грн 3945,00 = 2855,00грн.

Крім цього, від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними умов Кредитного договору № 22037000132993 від 24.06.2019 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та зобов`язання провести розрахунок. Обґрунтування позову аналогічне викладеному у відзиві на первісний позов. Також представник позивача за зустрічним позовом просив стягнути витрати на адвоката з відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" про визнання недійсними умов Кредитного договору №22037000132993 від 24.06.2019 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та зобов`язання провести перерахунок.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі його, не заперечує проти заочного розгляду справи, відзиву на зустрічний позов не надійшло.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі та участі відповідача, первісний позов визнають частково, а зустрічний підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

24.06.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22037000132993. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 власноручно.

Згідно з п.1.1. Договору, за цим Договором Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 6800,00грн, строк кредитування 12 місяців, кінцева дата повернення кредиту 24.06.2020, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 6,0% від суми кредиту; процентна ставка фіксована та нараховується на строкову заборгованість в розмірі 0,001% річних, на прострочену 56% річних.

Згідно з п.1.3. Договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.

Відповідно до пункту 1.5. Договору клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ СК УНІКА ЖИТТЯ суму страхового платежу у розмірі 1800грн за весь період страхування, згідно договору страхування № ВР- 22037000132993 від 24 червня 2019 року.

Згідно з пунктами 2.1-2.2. Договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 цього Договору.

В п. 4 Кредитного договору міститься Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Також ОСОБА_1 власноручно був підписаний Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою Мікро».

Дослідивши зміст паспорту споживчого кредиту від 24 червня 2019 року, суд встановив, що у вказаному паспорті визначені умови кредитування, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту, умови нарахування відсотків, порядок повернення кредиту, встановлені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

Зокрема, у паспорті споживчого кредиту від 24.06.2019 визначено: суму/ліміт кредиту 6800грн 00 коп, строк кредитування 12 місяців, процентна ставка 0,001% (фіксована), щомісячна комісія за обслуговування кредиту 408грн 00коп, плата за програмою страхування 1800грн 00коп.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 15/12/21, згідно якого первісний кредитор АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за Кредитним договором №22037000132993 від 24.06.2019, укладеним між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» становить 7849,26грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту: 4414,26грн, заборгованість по відсотках: 171грн, заборгованість по комісії: 3264грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набув статусу нового кредитора та отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Із ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

ВІдповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними. До того ж, отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем.

Отже, кредитодавець свій обов`язок перед відповідачем по перерахуванню кредитних коштів виконав, проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в нього перед кредитором виникла заборгованість.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 22037000132993 становить 7849,26грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4414,26грн, заборгованість по відсотках - 171грн, заборгованість по комісії - 3264грн.

Також, з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснював часткову оплату за кредитним договором №22037000132993. При цьому, судом встановлено, що здійснені ним оплати, а саме: 24.07.2019 в сумі 408грн, 24.10.2019 в сумі 408грн, 28.08.2019 в сумі 408,00грн були зараховані в рахунок оплати комісії, а також здійснені ним оплати 24.09.2019 в сумі 408,00грн та 26.09.2019 в сумі 408,00грн були зараховані в рахунок оплати простроченої комісії. Всього на погашення комісій та прострочених комісій зараховано 1632грн.

З огляду на невиконання умов договору відповідачем за первісним позовом, позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками.

Водночас, що стосується вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за певісним позовом заборгованості за щомісячною комісією за обслуговування кредиту в сумі 3264,00грн та вимог позивача за зустрічним позовом щодо зарахування здійснених відповідачем ОСОБА_1 оплат на загальну суму 1632грн в рахунок оплати комісій, суд зазначає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 визначила, що умова договору про споживчий кредит, укладений після 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини пятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема, не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору №22037000132993 від 24.06.2019 встановлено комісію за обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому визначена в пункті 1.2 кредитного договору № 22037000132993 від 24.06.2019 вимога про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6,0%, є нікчемною.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 3264,00грн, а відтак, позовна вимога ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 3264,00грн, є необґрунтованою з наведених вище підстав та задоволенню не підлягає.

За таких самих обставин суд уважає, що відповідачу кредитором безпідставно було зараховано 1632грн в рахунок погашення комісії та простроченої комісії, про що свідчить розрахунок суми несплачених комісій, наданий позивачем, тому суд уважає за необхідне зарахувати вказану суму 1632грн (408грн+408грн+408грн+408грн) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за мінусом нарахувань за комісією в загальному розмірі 2953,26грн (4585,76грн-1632грн).

Отже, з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Крім цього позивачем за первісним позовом заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3500грн 00коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: Акт № 22037000132993 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26 січня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконання адвокатом Гулієвою С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, із зазначенням наданих адвокатом Гулієвою С.А. послуг на загальну суму 3500грн 00коп, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 0,5год 500грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - 2год 2500грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5год 500грн. Разом: 3500грн, договір №43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, додаткову угоду №22037000132993 до договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є співмірним з вартістю послуг, оплачених відповідачем.

Надана представником позивача за первісним позовом правнича допомога оцінена на суму 3500грн 00коп, що відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

В силу ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача частково, тому позивач має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1316,86грн (3500грн х 2953,26грн/7849,26грн).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1001,72грн з розрахунку: 2953,26грн х 2662,40грн/7849,26грн = 1001,72грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, становить 2318,58грн (1001,72грн + 1316,86грн).

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними умов кредитного договору № 22037000132993 від 24.06.2019 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та зобов`язання провести перерахунок, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину (або його окремої умови) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки такий правочин є недійсним з моменту його укладення в силу закону. Якщо сторона звернулася з позовом про визнання нікчемного правочину недійсним, суд першої інстанції має відмовити в задоволенні такого позову, зазначивши про нікчемність правочину в мотивувальній частині рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-87цс20).

Велика Палата наголосила, що такий спосіб захисту як "визнання нікчемного правочину недійсним" не є ефективним, оскільки не призводить до реального відновлення порушених або оспорюваних прав, а нікчемний правочин є недійсним незалежно від наявності рішення суду. За наявності спору щодо правових наслідків нікчемного правочину, суд лише констатує факт нікчемності в мотивувальній частині та вирішує спір по суті (зокрема, через здійснення правильного розрахунку суми заборгованості).

Враховуючи, що оспорювана умова кредитного договору є нікчемною в силу закону, вона є недійсною з моменту укладення договору і не створює жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю.

Судом під час розгляду справи встановлено, що умова кредитного договору щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною в силу прямої вказівки закону (ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування"). У зв`язку з цим відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення комісії, а також судом при вирішенні питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню, враховані суми платежу позичальника, що були зараховані кредитором як сплата комісії, та судом здійснено перерахунок суми заборгованості із зарахуванням сплачених сум комісії 1632грн в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Отже, сама по собі нікчемність умови договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту вже врахована судом при здійсненні перерахунку заборгованості за кредитним договором.

З огляду на зазначене вище в задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

Керуючись ст.1-18,76-81,137,141,259,264,265,268,354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС", юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, м.Київ, код ЄДРПОУ 43453613, заборгованість за Кредитним договором №22037000132993 від 24.06.2019 в загальному розмірі 2953 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС", юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, м.Київ, код ЄДРПОУ 43453613, понесені судові витрати в сумі 2318 (дві тисячі триста вісімнадцять) гривень 58 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" про визнання недійсними умов кредитного договору № 22037000132993 від 24.06.2019 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та зобов`язання провести перерахунок - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 27.08.2026.

Суддя Н.В.Нагорна