Рішення № 139296641, 28.08.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3935/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», від імені якого діє представник Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Представник Усенко М.І. в інтересах позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що знаходиться в м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4-й поверх, через систему «Електронний суд», звернувся із позовом до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором №1522468 від 24.05.2024 у загальному розмірі 26208 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.. Мотивує тим, що 24.05.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №1522468 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 4200,00 грн. та зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. 26.12.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» було укладено Договір факторингу №26122024. Відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1522468 від 24.05.2024. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого сума заборгованості становить 26208 грн., з яких 4200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13608 грн. заборгованість за відсотками та 8400,00 грн. заборгованість за штрафом. Відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася без реагування.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримав 11.12.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 24.05.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1522468, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4200 грн. на строк 360 днів, зі сплатою процентів 1,5% в день. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача № НОМЕР_2 .

Вказаний договір підписано сторонами, зокрема відповідачем (позичальником) ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А079 (а.с. 22-30).

Цього ж дня, ОСОБА_1 було підписано електронним підписом і паспорт споживчого кредиту, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 31-32). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі споживчого кредиту №1522468 від 24.05.2024.

Лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-151212/54002-БТ від 15.12.2025 свідчить, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . На рахунок 24.05.2024 року було зарахування в сумі 4200 грн..

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, між сторонами було укладено вищевказаний кредитний договір та укладення вищевказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

26.12.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №26122024, за умовами якого ТОВ «Селфі кредит» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» прийняло належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором №1522468.

Також, 26.12.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» підписано акт прийому передачі Реєстру Боржників від 26.12.2024 за договором факторингу №26122024 від 26.12.2024, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 3589, після чого, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

Копія платіжної інструкції №9581 від 26.12.2024 підтверджує факт перерахування коштів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Селфі кредит» на загальну суму 1 890 262,30 грн.. Призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №26122024 від 26.12.2024.

З витягу Реєстру боржників до договору факторингу №26122024 від 26.12.2024 та розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача за кредитним договором №1522468 становить 26208 грн., з яких 4200 грн. за основною сумою боргу; 13608 грн. за відсотками; 8400 грн. за штрафами.

ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» 14.10.2025 за вих.№ 5586/758 направлено відповідачу досудову вимогу про необхідність сплати боргу в розмірі 26208,00 грн., однак кошти відповідачем не повернуті (а.с.13).

Доводи позивача відповідачем не спростовано, право на подання відзиву не використано.

Враховуючи, що позивач свої зобов`язання за договором споживчого кредиту виконав, надавши відповідачу кредит, а відповідач умови договору добровільно не виконує, суд вважає, що з нього слід стягнути 4200 грн. заборгованість за основним боргом, 13608 грн. заборгованості по процентах, що в загальній сумі становить 17808 грн..

Щодо стягнення штрафу суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 року від 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та востаннє продовжено Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026 строком на 90 діб.

Враховуючи, що договір споживчого кредиту №1522468 був підписаний ОСОБА_1 24.05.2024, то штраф в сумі 8400 грн. підлягає списанню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача прпорційно розміру задоволених вимог в сумі 1645,77 грн..

Щодо стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві представником ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн..

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи видно, що ТОВ «ФК Кредит-Капітал» та Адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору про надання правової (правної) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальним описом виконаних робіт від 08.10.2025 року, актом №1031 від 08.10.2025 на суму 8000 грн..

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що відповідач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень проти даної вимоги не надав, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5435,20 грн. (17808,00 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100% : 26208,00 грн. (заявлені позовні вимоги) =67,94 % (процент задоволених позовних вимог), 8000,00 грн. (загальні судові витрати) х 67,94 % : 100% = 5435,20 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України та на підставі ст.ст. 526,527, 530, 611, 625, 1046, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», що знаходиться в м. Львів по вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №1522468 від 24.05.2024 у розмірі 17808,00 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», що знаходиться в м. Львів по вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1645,77 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5435,20 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч