Ухвала суду № 139296481, 25.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/814/26

Номер провадження 1-кп/167/99/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Рожищенського районного суду Волинської області клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030580001034 від 19 березня 2025 року у зв`язку із звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності

в с т а н о в и в :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030580001034 від 19 березня 2025 року надійшов до Рожищенського районного суду Волинської області 29 червня 2026 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2026 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта в даному кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення.

Згідно обвинувального акта розпорядженням сільського голови Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області від 26 березня 2019 року № 15 р.о.с., ОСОБА_5 з 26 березня 2019 року призначено на посаду державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського (з 17 липня 2019 року Луцького) району Волинської області.

Згідно із посадовою інструкцією державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського (Луцького) району Волинської області, затвердженою розпорядженням голови Копачівської сільської ради Рожищенського (Луцького) району Волинської області № 139-к від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_5 наділена повноваженнями здійснювати прийом документів, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», проводити реєстраційні дії відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Здійснює інші повноваження, передбачені Законом та іншими нормативно- правовими актами. Вести Державний реєстр речових прав. Формує реєстраційні справи. Дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку. Дотримуватись правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування. Дотримуватись впроваджених єдиних вимог до стандартів якості обслуговування щодо використання засобів телекомунікації та безпосередній роботі з відвідувачами, зовнішнього вигляду адміністраторів, ефективного тайм-менеджменту. Займається підвищенням професійного рівня, вивчає нормативно- правові акти у сфері державної реєстрації речових прав на церухоме майно, приймає участь навчальних заходах (семінари, лекції, тренінги, тощо) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Забезпечує представництво інтересів в судах з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Самостійно приймати рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державний реєстратор здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу відповідні відомості; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Пунктами 1 та 2 ч. 3 ст. 10 Закону та п. 12 Порядку № 1127 передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 7 ст. 18 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і по даним/отриманим документам.

Частиною 2 ст. 5 Закону визначено, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 1127 реконструкція реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єкта містобудування.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, цередбачених Законом, іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 45 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

З огляду на наведене, державний реєстратор Копачівської сільської ради Рожищенського (з 17 липня 2020 року - Луцького) району Волинської області ОСОБА_5 , обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно- розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, тобто являлася службовою особою.

При цьому, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді державного реєстратора, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Приватним нотаріусом ОСОБА_6 05 квітня 2019 року за ОСОБА_7 було зареєстровано речове право на нежитлове горищне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 - попередня адреса до прийняття рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 листопада 2012 № 748-1 «Про зміну нумерації будівель у зв`язку з перейменуванням вулиць»), загальною площею 72,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1804069607101).

У подальшому, 23 грудня 2019 року ОСОБА_7 звернувся із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру прав, надавши в якості підстави технічний паспорт від 19 грудня 2019 року на вказане приміщення, в якому загальна площа була вказана 187,4 кв. м.

23 грудня 2019 року державний реєстратор ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем здійснення своєї професійної діяльності за адресою: АДРЕСА_3 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, діючи з необережності, проігнорувавши відсутність документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта після його перепланування чи реконструкції, всупереч положенням ст. 5, 6, 10, 11, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 40,41, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127), використовуючи захищений носій інформації (ключ) для роботи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виданий на її ім`я та отриманий нею логін «vol4oms0303», безпідставно прийняла незаконне рішення про внесення змін до запису від 23 грудня 2019 року № 50410648, на підставі чого у розділі державного реєстру прав № 1804069607101 внесла зміни та зареєструвала за ОСОБА_7 право власності на збільшену площу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 - попередня адреса до прийняття рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 листопада 2012 № 748-1 «Про зміну нумерації будівель у зв`язку з перейменуванням вулиць») з 72,7 кв.м. на 187,4 кв.м, внаслідок чого без належних правових підстав у приватну власність останнього було фактично передано 114,7 кв.м. площі, яка на підставі Реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 19 березня 1998 року, виданого начальником Волинського обласного бюро інвентаризації, є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Луцька в особі Луцької міської ради.

У зв`язку із вищеописаними протиправними діями ОСОБА_5 , які полягали в службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, відбулась незаконна державна реєстрація прав, за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що у свою чергу стало підставою для збільшення загальної площі об`єкта з 72,7 кв.м. на загальну площу 187,4 кв.м, внаслідок чого, без належних правових підстав у приватну власність ОСОБА_7 було фактично передано 114,7 кв.м площі, яка належить до комунальної власності Луцької міської ради, чим завдала територіальній громаді міста Луцька в особі Луцької міської ради майнової шкоди на загальну суму 916655 грн, що згідно п. 4 ст. 364 КК України є тяжкими наслідками, оскільки у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, при проведенні реєстраційної дії державним реєстратором ОСОБА_5 порушено вимоги ст. 5, 6, 10, 11, 18, 24 Закону, п. 40, 41, 45 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачена ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі. Ствердила, що їй відомо порядок звільнення від кримінальної відповідальності, та його наслідки.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження не заперечувала. Зазначила, що перебіг давності не зупинявся та не переривався.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і закриття кримінального провадження.

Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні клопотання та положення закону, якими керується.

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Строк давності, визначений ст. 49 КК України, є встановленим законом проміжком часу з дня вчинення кримінального правопорушення до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого за наявності передбачених законом умов виключає можливість подальшої реалізації державою кримінально-правового переслідування особи та є безумовною підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг ч. 2 ст. 49 КК України.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченої; згода обвинуваченої особи на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно з висновками Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється виключно судом, а згідно з нормами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Встановлені судом обставини та висновки суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Санкція ч. 2 ст. 367 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

За приписами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, належить до нетяжкого злочину.

За встановлених у ст. 49 КК України умов особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули передбачені у частині першій цієї статті диференційовані строки. Ці строки визначені з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, встановленої ст. 12 КК України.

Враховуючи, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, строк давності відповідно до ст. 49 КК України становить 5 років.

Встановлено, що початком перебігу строку давності є 23 грудня 2019 року час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Відтак п`ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився - 23 грудня 2024 року.

Судом обвинуваченій ОСОБА_5 роз`яснено і останній зрозуміло, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Водночас обвинувачена підтримала клопотання та не заперечувала проти звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Дані про те, що ОСОБА_5 ухилялась від слідства або суду чи вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, в матеріалах кримінального провадження відсутні та прокурором в судовому засіданні не надано.

Також з довідки № 10-27052026/07016 на вимогу про судимість встановлено, у що УІАП ГУНП у Волинській області та УІАП ГУНП у Рівненській області відомості відсутні.

За таких обставин строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не зупинялись та не переривались.

Додатково необхідно зазначити, що передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно неї закрити.

Подальше здійснення кримінального провадження за відсутності кримінально-правових підстав для притягнення особи до відповідальності суперечило б вимогам законності, завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, та принципу правової визначеності.

Інші питання, які вирішуються судом при постановлені ухвали.

Як вбачається з матеріалів провадження, разом з обвинувальним актом до суду подано позовну заяву Луцької міської ради до ОСОБА_7 про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Водночас, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відтак, враховуючи, що суд приймає рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, цивільний позов Луцької міської ради необхідно залишити без розгляду.

Поруч з цим, суд роз`яснює потерпілому, що залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутися з цим позовом в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року необхідно скасувати у зв`язку із постановленням кінцевого рішення по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за проведену у справі експертизу, суд враховує, що у Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 зроблено наступні висновки: якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Таким чином процесуальні витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не обрано.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 284, 285, 286, 288, 314, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030580001034 від 19 березня 2025 року стосовно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов, поданий Луцькою міською радо до ОСОБА_7 про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому право звернутись до суду із вказаною позовною заявою у порядку цивільного судочинства.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року на частину нежитлового горищного приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187,4 кв.м. належного на праві приватної власності ОСОБА_7 .

Речові докази: частина горищного приміщення, належного ОСОБА_7 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 187,4 кв.м залишити у володінні власника.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз - віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1