Рішення № 139296473, 27.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/635/26

Номер провадження 2/167/636/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Представник ОСОБА_1 - Хомич А. В. через підсистему "Електронний суд" звернулася в суд із позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався. Вказує, що після смерті чоловіка позивач фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володінням спадковим майно, а саме спільно проживала, вела особисте селянське господарство та доглядала за будинком. Інших спадкоємців, у тому числі, що мають обов`язкову частку на спадщину немає.

Представник позивача зазначає, що після звернення позивача до нотаріуса щодо оформлення спадщини на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно, про що нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Вказує, що позивач через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, який входить до складу спадщини померлого чоловіка, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане майно.

За наведених обставин просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу Рожищенській міській раді Луцького району Волинської області було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися. 24 червня 2026 року представнк позивача подала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розгляд справи проводити у її та позивача відсутності, сплачений при подачі позову судовий збір залишити за позивачем.

Відповідач Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явилась. 26 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надіслали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності. У задоволенні заявлених вимог не заперечують.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 26 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р. П. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 43/2026 заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 16 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рожищенського районного управління юстиції Волинської області.

Згідно витягу з погосподарської книги № 12 за 1991-1995 роки по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 нажить ОСОБА_3 , рік побудови 1983.

Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, що підтверджується повідомленням комунального підприємства «ВОЛИНЬПРОЕКТ» № 3081/01-14 від 19 червня 2025 року.

Згідно рішення Сокілської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 02 квітня 1994 року № 18/6 ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та ослуговування житла та особистого підсобного господарства площею 0,25 га.

Спадкодавець ОСОБА_3 до дня смерті проживав та був зареєстрований разом з дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 в Сокілській сільській раді не посвідчувався. Спадкоємцем після смерті останнього за законом є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання та ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою старости Сокілського старостинського округу від 28 квітня 2025 року № 390.

12 листопада 1965 року Сокільською сільською радою Рожищенського району Волинської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Рожищенської територіальної громади № 2025/004132043 від 28 березня 2026 року місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії матеріалів спадкової справи № 43/2026 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 24 квітня 2026 року спадкоємець ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального окуругу Волинської області Павлюк Р. П. з заявою в якій повідомила, що спадщину, яка залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_3 вона прийняла, так як на час відкриття спадщини і по теперішній час постійно проживала і була зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім неї інших спадкоємців немає.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 квітня 2026 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального окуругу Волинської області Павлюк Р. П. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації на вказане майно.

Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою складається з: двох кімнат, трьох коридорів, кухні та кладової, загальна площа будинку становить 59,4 кв.м, з яких: житлова 27,7 кв.м, допоміжна 31,7 кв.м. Господарські споруди: прибудова (а), прибудова (а1), хлів (Б-1), дровітня (б), літня кухня (В-1), хлів (Г-1), хлів (г), вбиральня (Д), колодязь (№1), огорожа (№2, №3).

Вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 71115 грн, що підтверджується висновком №100-Н/08-25 про вартість майна.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 помер до набрання чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а саме до 01 січня 2004 року, тому відповідно до ст. 5 ЦК України, до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.(ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 553 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В п. 3. 3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно ч. 1 ст. 4 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згіднонаказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року.

Згідно з п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинку в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Як роз`яснено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Україської РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність згіднонаказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийняття спадщини як за законом, так і за зоповітом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла фактично шляхом догляду за будівлями та постійним проживанням у спадковому будинку та протягом шестимісячного строку не заявила про відмову від спадщини.

За наведених обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно клопотання судовий збір необхідно залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А-1, а, а1), загальною площею 59,4 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, а саме: хлів (Б-1), дровітня (б), літня кухня (В-1), хлів (Г-1), хлів (г), вбиральня (Д), колодязь (№1), огорожа (№2, №3), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 27 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 60, м. Рожище, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.

Головуючий суддя І. Т. Гармай