Рішення № 139295874, 28.08.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1425/25

Провадження № 2/743/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Середи Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 09.11.2024-100000700 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 750 гривень: тіло кредиту 5 000 гривень, проценти 4 200 гривень, комісія за надання 350 гривень, комісія за обслуговування 700 гривень, неустойка 2 500 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.01.2026.

06.01.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.02.2026 підготовче засідання відкладено до 03.04.2026 з метою повторного виклику відповідача.

03.04.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому провадженні.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 28.08.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 09.11.2024-100000700 в електронній формі шляхом розміщення кредитодавцем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), формування заявки та прийняття позичальником цієї пропозиції (акцепту). Кожну сторінку документів, що складають кредитний договір, підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором E441, надісланим у повідомленні на фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_2 . Примірник договору з боку кредитодавця підписано кваліфікованим електронним підписом.

Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено через систему BankID Національного банку України (пункт 20 заявки). За інформацією, отриманою з центрального вузла системи BankID Національного банку України від банку-ідентифікатора акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 09.11.2024, позичальником є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

За пунктами 1-4 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, дата надання (видачі) кредиту 09.11.2024, сума кредиту 5 000 гривень, строк, на який надається кредит, 105 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 21.02.2025.

Пунктом 5 заявки передбачено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачене; позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для їх продовження.

Згідно з пунктом 6 заявки процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. За пунктом 7 заявки процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Відповідно до пункту 8 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту (комісія за надання), становить 7 відсотків від суми кредиту та дорівнює 350 гривень. Економічну сутність цієї комісії визначено в самому пункті 8 заявки як плату за надання кредиту. Комісія нараховується та обліковується в день видачі кредиту і сплачується згідно з графіком платежів.

Пунктом 9 заявки передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 350 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, тобто на загальну суму 700 гривень. Економічну сутність цієї комісії визначено в тому самому пункті як плату за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також за «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості».

За пунктом 17 заявки неустойка становить 62 гривні 50 копійок і нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Графіком платежів (пункт 14 заявки) передбачено п`ять чергових платежів з датами платежу 29.11.2024, 20.12.2024, 10.01.2025, 31.01.2025 і 21.02.2025. Проценти у складі чергових платежів становлять відповідно 1 050 гривень, 1 050 гривень, 1 050 гривень, 525 гривень і 525 гривень, а всього 4 200 гривень; комісія за надання у розмірі 350 гривень включена до першого чергового платежу; комісія за обслуговування у розмірі 350 гривень включена до кожного з другого і третього чергових платежів; сума кредиту в розмірі 5 000 гривень включена до п`ятого чергового платежу з датою платежу 21.02.2025.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав. 09.11.2024 об 11 годині 01 хвилині 50 секунд на платіжну картку № НОМЕР_4 перераховано 5 000 гривень з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 09.11.2024-100000700», що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 № 1-2310 про переказ коштів у системі iPay.ua (номер транзакції 561567999). Реквізити платіжної картки, на яку зараховано кошти, збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, зазначеними в пункті 4.1 оферти та в

заявці, 4149-49XX-XXXX-8359.

Згідно з довідкою-розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором станом на момент пред`явлення позову становить 12 750 гривень: основний борг 5 000 гривень, проценти 4 200 гривень, комісія за надання 350 гривень, комісія за обслуговування 700 гривень, неустойка 2 500 гривень. Проценти нараховані за період з 09.11.2024 по 21.02.2025.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів або інших платежів за кредитним договором матеріали справи не містять.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор E441 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 350 гривень за надання (видачу) кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором.

Аналогічний підхід застосувала ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання (видачу) кредиту є нікчемною, а вимога позивача про стягнення 350 гривень цієї комісії задоволенню не підлягає.

Крім того, як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення комісії в розмірі 700 гривень за обслуговування кредитної заборгованості.

За частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє позичальникові інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір повернутої кредитодавцеві суми кредиту, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено Законом. За частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 9 заявки економічну сутність комісії за обслуговування визначено передусім через дії інформаційного характеру: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги. Саме такі дії за частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний вчиняти на користь позичальника безоплатно. Решта наведених у цьому пункті позицій (забезпечення можливості робити платежі онлайн та на відділеннях, забезпечення можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет) не є самостійними послугами, що надаються позичальникові поза межами звичайного функціонування інформаційної системи кредитодавця, а завершальне формулювання «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті» взагалі не дозволяє встановити, за яку саме конкретну послугу справляється плата.

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії за послуги, які за Законом мають надаватися безоплатно, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а вимога позивача про стягнення 700 гривень цієї комісії задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, Верховний Суд указав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 2 500 гривень за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, строк виконання якого настав 21.02.2025. Період нарахування неустойки повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

Суд відхиляє доводи позивача про правомірність нарахування неустойки, які позивач обґрунтовує тим, що кредитний договір укладено 09.11.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на цей договір не поширюється.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною і незалежною підставою звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки. Критерієм його застосування є не дата укладення договору і не момент виникнення зобов`язання, а період, у який допущено прострочення, час дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Законом України № 3498-IX цю норму не скасовано і не змінено. Про її чинність і застосовність до договорів про споживчий кредит після набрання чинності зазначеним Законом свідчить наведена вище постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Отже, незастосовність до спірних правовідносин пункту 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не робить нарахування неустойки правомірним, оскільки цьому самостійно перешкоджає пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За цих обставин на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Неустойка у розмірі 2 500 гривень стягненню не підлягає, і в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Розмір інших нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону. Проценти за користування кредитом у розмірі 4 200 гривень нараховані за період з 09.11.2024 по 21.02.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, і відповідають графіку платежів; договірна денна процентна ставка не перевищує граничного розміру, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позивач перерахував 5 000 гривень на платіжну картку позичальника

№ 4149-49XX-XXXX-8359, що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 № 1-2310 про переказ коштів у системі iPay.ua. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.11.2024 № 09.11.2024-100000700 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 9 200 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3 550 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 12 750 гривень, з яких задоволено 9 200 гривень, що становить 72,16 % від заявлених вимог (9 200 / 12 750 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 748 гривень (2 422,40 ? 72,16 %).

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, до якого включив витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 6 000 гривень, і повідомив, що докази понесення цих витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Оскільки на час ухвалення рішення докази понесення витрат на професійну правничу допомогу суду не подані, їх розмір судом не встановлюється і питання про їх розподіл цим рішенням не вирішується; воно може бути вирішене в порядку, передбаченому частиною 8 статті 141 та статтею 244 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) заборгованість за кредитним договором від 09.11.2024 № 09.11.2024-100000700 у розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ