Ухвала суду № 139292867, 27.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

27.08.26

Справа № 635/8866/26

Провадження № 2-о/635/242/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року сел. Покотилівка Харківський район Харківська область

Суддя Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південна міська рада Харківського району Харківської області, Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, про встановлення факту припинення обтяження та скасування заборони на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про встановлення факту припинення обтяження та скасування заборони на нерухоме майно, якою просить:

- встановити факт припинення обтяження (заборони на відчуження) нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , накладеного 26 жовтня 1992 року Першою харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер обтяження: 3501075 / 2-3800), підстава обтяження: договір купівлі-продажу від 30.07.1992 р., в інтересах Будянського фаянсового заводу «Серп і Молот»;

- скасувати (зняти) заборону на відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, заявник просить зарахувати сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) згідно з квитанцією № 3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026 року (долученої до матеріалів справи № 635/8658/26) в рахунок сплати судового збору за подання цієї заяви в порядку окремого провадження.

Зазначена позовна заява за формою та змістом не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 26 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заявником було заявлено клопотання про зарахування сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) згідно з квитанцією № 3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026 року (долученої до матеріалів справи № 635/8658/26) в рахунок сплати судового збору за подання цієї заяви в порядку окремого провадження.

Суд, перевіряючи зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, який сплачений відповідно до квитанції №3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026 року, встановив, що у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не знайдено підтверджень платежів із Казначейства сплаченого Монаховою Л.С. за подання заяви у справі № 635/8866/26.

Водночас суд встановив, що у реєстрі підтверджень оплати із Казначейства наявне зарахування такого судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, який сплачений ОСОБА_1 при поданні заяви у справі № 635/8658/26.

Також з автоматизованої системи документообігу суду суд встановив, що згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.08.2026 року, яка постановлена у справі № 635/8658/26 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «Будянський фаянс», третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання зобов`язання припиненим та скасування (зняття) заборони на відчуження нерухомого майна, та вказаною ухвалою суду питання щодо повернення з Державного бюджету сплаченого судового збору за квитанцію №3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026 року не вирішувалось, позивач має скористатись таким право відповідно до положень Закону України "Про судовий збір та враховуючи положення чинного Порядку повернення судового збору затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", та суд зауважує, що сплачений судовий збір за вказаною квитанцією не може бути зараховано як сплачений судовий збір за подання даної заяви до суду в справі №635/8866/26.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. по справі №520/810/504/17, судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом №3674, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.

В разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №3674.

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Також у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №160/5879/20 зазначено, що звертаючись до суду, позивач був зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Разом із тим, як встановлено судом, судовий збір за наданим позивачем платіжним дорученням сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи.

Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що подане платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подана відповідна скарга.

Відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі №814/218/14, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви розглядалося Верховним Судом також у справі №1540/3297/18.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Отже, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції №3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026 року на суму 1331.20 грн. Однак така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, суд зазначає, що повторне використання документу про сплату судового збору не передбачено ані нормами ЦПК України, ані нормами Закону України "Про судовий збір".

Відповідно у суду відсутні підстави зарахувати надану представником позивача квитанцію №3169-1229-2311-5367 від 06.08.2026.

Так, заявнику у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду: докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме:

Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/ХаркiвР/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947;

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.);

Код банку отримувача (МФО) 899998 ;

Рахунок отримувача UA898999980313121206000020429;

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський районний суд Харківської області (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При таких обставинах, відповідно до статті 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху з зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтею 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південна міська рада Харківського району Харківської області, Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, про встановлення факту припинення обтяження та скасування заборони на нерухоме майно залишити без руху.

Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне зазначені недоліки заяви, вона вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Т.П. Даниленко