Ухвала суду № 139292799, 25.08.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1461/26

провадження № 4-с/632/5/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2026 р. м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., за участю секретарів судового засідання Хохлової І.С., Гаврющенко П.Ю., заявника ОСОБА_1 , старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліної Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліної Яни Вікторівни, заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов`язання здійснити перерахунок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліної Я.В.

У скарзі заявник зазначив, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2024 року у цивільній справі №632/1141/24 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, позов задоволено.

Відповідно до резолютивної частини рішення суду з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 08 липня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Заявник посилається на те, що державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 червня 2026 року №21273/8 неправомірно не застосовано мінімальний гарантований розмір аліментів у вигляді 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачений рішенням суду, внаслідок чого розмір заборгованості визначено неправильно.

Просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості, скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок.

В судове засідання з`явився заявник, який наполягав на задоволенні своїх вимог у скарзі. Старший державний виконавець Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліна Я.В. просила відмовити у задоволенні скарги.

ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першастатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає рішення, дії або бездіяльність державного виконавця неправомірними та зобов`язує відповідну посадову особу усунути порушення.

Разом з тим, судом не встановлено порушення державним виконавцем вимог законодавства при складанні розрахунку заборгованості.

Судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2024 року визначено обов`язок ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача.

Вказане рішення ухвалено на підставі положень статті 199 Сімейного кодексу України, яка регулює обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При цьому положення статті 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину встановлюють правила визначення розміру аліментів саме на неповнолітніх дітей.

Після досягнення особою повноліття аліментні правовідносини між батьками та дитиною виникають не на підставі статті 180 СК України, а на підставі спеціальної норми статті 199 СК України.

Таким чином, поняття «прожитковий мінімум для дитини відповідного віку», передбачене статтею 182 СК України, не застосовується до повнолітньої особи, яка продовжує навчання.

Суддя враховує, що при вирішенні справи №632/1141/24 суд першої інстанції визначив розмір аліментів саме у частці від доходу відповідача 1/6 частини.

Саме цей спосіб визначення розміру аліментів є основним та таким, що підлягає виконанню державним виконавцем.

Посилання заявника на те, що державний виконавець не мав права не застосовувати положення щодо 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд оцінює критично.

Державний виконавець відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний здійснювати розрахунок заборгованості відповідно до виконавчого документа та вимог законодавства.

В судовому засіданні державним виконавцем було пояснено та надано копії документів на підставі яких здійснено розрахунок аліментів ОСОБА_2 . Це відомості центру зайнятості, фізичних осіб підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ТОВ «ТЕРРА» та даних Головного управління статистики у Харківській області. З матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 був ознайомлений 22.08.2025 про що свідчить його заява, яка була надана державним викоавцем під час розгляду скарги в судовому засіданні.

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 від 30.06.2026, відповідає правилу визначення заборгованості за аліментами, оскільки аліменти нараховувались, й заборгованість розраховувалась відповідно до рішення суду у розмірі частини доходу, а за відсутності доходу частини середньомісячної заробітної плати по Харківській області.

Виконавець не наділений повноваженнями встановлювати розмір аліментів, який суперечить нормам матеріального права, або застосовувати положення, які не регулюють відповідні правовідносини.

Суддя також враховує, що визначення розміру аліментів у резолютивній частині рішення суду із зазначенням мінімального розміру у вигляді 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не змінює правової природи аліментного зобов`язання, яке виникло після досягнення заявником повноліття.

Крім того, питання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення не може бути предметом розгляду в межах скарги на дії державного виконавця, оскільки така процедура не є способом перегляду судового рішення.

Судове рішення у справі №632/1141/24 набрало законної сили, однак обов`язковість виконання судового рішення не означає можливість застосування державним виконавцем положень, які суперечать чинному законодавству.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №201/10329/16-ц, суд при розгляді скарги на дії державного виконавця перевіряє законність саме дій виконавця, а не переглядає судове рішення, яке виконується.

Ухвалою судді від 16.02.2026 при розгляді заяви старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліної Я.В. про роз`яснення рішення суду від 25.09.2024 встановлений висновок про очевидність того, що в частині визначення та нарахування державним виконавцем мінімального розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, судове рішення від 25.09.2024 не може бути виконане (реалізоване) державним виконавцем. Ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась учасниками виконавчого провадження.

Отже, оскільки державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості відповідно до розміру аліментів, визначеного судом та нормами сімейного законодавства, підстав для визнання його дій неправомірними немає.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 258261, 447453 ЦПК України, статтями 182, 199 СК України, статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крестиліної Яни Вікторівни, заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов`язання здійснити перерахунок відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2026.

Суддя: С. Л. Кузьменко