Рішення № 139292641, 28.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/11022/25

Провадження №: 2-адр/336/2/26

28.08.26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання Дорошенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу по адміністративній справі № 336/11022/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Плецька Ю.В. про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу представник позивача зазначає, що Шевченківським районним судом м. Запоріжжя здійснювався розгляд адміністративної справи №336/11022/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на підставі протоколу ЕНА №5791405 від 24.09.2025. Однією із вказаних у позовній заяві позовних вимог, є стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2026 у справі

№336/11022/25 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAP № 5791405 від 24.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі наведеного представник позивача просить суд вирішити питання, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, про розподіл судових витрат понесених Позивачем на правничу (правову) допомогу надану адвокатом

Плецькою Юлією Вікторівною по справі N?336/11022/25, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта повноважень Департаменту патрульної (Код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1

(РНОКП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;) судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2026 року призначено, заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу по адміністративній справі № 336/11022/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, до розгляду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя з повідомлення учасників справи визначено дату, час і місце розгляду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за адресою: за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 117-А.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, відповідно до заяви просять провести судове засідання з даного питання у судовому засіданні без участі сторони позивача.

Від представника відповідача 20.02.2026 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

За змістом клопотання, 21 січня 2026 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя розглянута адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5791405 від 24.09.2025.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року у справі № 336/11022/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, оскаржувана ним постанова у справі про адміністративне правопорушення визнана протиправною та скасована.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представником Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.

Надалі, 18 лютого 2026 року представник Департаменту патрульної поліції через підсистему «Електронний суд» ознайомився із заявою позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Ознайомившись з вказаною заявою та доданими до неї документами, з заявленим розміром понесених Позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., категорично не погоджуємось.

За приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Предметом позову у цій справі було оскарження постанови серії ЕНА № 5791405 від 24.09.2025, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладеного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510(п`ятсот десять) гривень 00 копійок, тобто ця справа була справою незначної складності, і розглядалась за правилами ст. 286 КАС України, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч) гривень 00 копійок перевищив ціну позову майже у 12 (дванадцять) разів.

Крім того, представником Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду у цій справі.

Таким чином, рішення Шевченківського районного суду від 21.01.2026 у цій справі не набрало законної сили.

Відтак, заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн, є необґрунтованим та неспівмірним відносно даної категорії справ.

Із врахуванням вищевикладеного, в тому числі практики ЄСПЛ, вважаємо розмір судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, заявлений представником Позивача, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг.

На підставі наведеного представник відповідача просить суд в задоволенні заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити в повному обсязі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі № 336/11022/25, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до постанови Третього апеляційного суду від 15 червня 2026 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року у справі № 336/11022/25 - залишено без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України, а тому відповідно набрала законної сили 15 червня 2026 року.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 частини третьої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини сьомої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі N 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі N 814/698/16.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду висловлені, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі N 640/11563/20.

Так, основуючись на аналізі статей 132, 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", Верховний Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката надано до заяви щодо відшкодування судових витрат: договір про надання правової допомоги від 01 жовтня 2025 року, акт прийому-передачі за договором про надання правової допомоги від 01.10.2025.

Акт прийому-передачі за договором про надання правової допомоги від 01.10.2025 року містить детальний опис послуг, наданих адвокатом у ході надання правової допомоги.

Згідно з вказаним актом представник позивача зазначає про підготовку та подачу позовної заяви у сумі 2 000,00 гривень, участь у судових засіданнях 02.12.2025 та 21.01.2025 2 000,00 гривень * 2 = 4 000,00 гривень, загальна сума становить 6 000,00 гривень.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі N 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі N 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі N 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі N 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі N 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі N 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі N 915/237/18.

Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, суд враховує, що ця справа є справою значної складності, що зумовило її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Щодо визначення вартості надання правової допомоги у розмірі 6000,00 грн., суд з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про її неспівмірність, дійшов висновку про завищення вартості правової допомоги у даній справі виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у даному випадку сума 4000,00 грн. є співмірною та обґрунтованою у даній справі, виходячи з критерію обґрунтованості та розумності понесених витрат, а також виходячи із складності справи та наданих адвокатом послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу по адміністративній справі № 336/11022/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по адміністративній справі № 336/11022/25 (номер провадження 2-а/336/20/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КРНОПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3.

Дата складання повного судового рішення 28 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Худіна