Ухвала суду № 139292210, 27.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5504/26

провадження №: 2-з/398/38/26

УХВАЛА

Іменем України

"27" серпня 2026 р. м.Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю. розглянувши заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шевченко С.В., про забезпечення позову, в межах позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, разом з якою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 головуючим суддею визначено Петренко С.Ю.

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шевченко С.В., звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила:

Зупинити дію податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 580203-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 та № 580206-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 про нарахування податкових зобов`язань ОСОБА_1 зі сплати оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3520382100:51:000:0933 за 2022 та 2023 роки до вступу у законну силу рішення за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради.

Заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії щодо стягнення орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер: 3520382100:51:000:0933 за 2022 та 2023 роки з ОСОБА_1 на підставі податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 580203-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 та № 580206-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 до вступу у законну силу рішення за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 149 та 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Водночас, ст. 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа № 759/3972/18), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При розгляді зазначеної заяви суд враховує розумність та співрозмірність заходів забезпечення позову, враховує наслідки забезпечення позову, правову підставу для накладення арешту на нерухоме майно і заборони реєстраційних дій, та наявність обґрунтованих сумнівах в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який був укладений 23 лютого 2022 р. терміном на 49 років між Олександрійською міською радою, в особі міського голови Кузьменка Сергія Анатолійовича, та ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю, що зареєстрована в реєстрі № 1215, та була посвідчена приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько О.М., діяла ОСОБА_2 , за яким в оренду була передана земельна ділянка площею 0,1665 га кадастровий номер: 3520382100:51:000:0933, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак подала заяву про зупинення дії податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 580203-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 та № 580206-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 про нарахування податкових зобов`язань ОСОБА_1 зі сплати оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3520382100:51:000:0933 за 2022 та 2023 роки до вступу у законну силу рішення за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради; та заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії щодо стягнення орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер: 3520382100:51:000:0933 за 2022 та 2023 роки з ОСОБА_1 на підставі податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 580203-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 та № 580206-2409-1128-UA35080050000038829 від 08.12.2025 до вступу у законну силу рішення за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради.

Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144- 153).

За усталеною практикою Верховного Суду заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також приділяє особливу увагу в заяві про забезпечення позову щодо належного обґрунтування причин звернення з такою заявою та доказам наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, позивач не наводить обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд проаналізувавши доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень (у даній справі третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області) рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, тоді як факт порушення прав та інтересів позивача відповідачем - Олександрійською міською радою у цій справі підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відтак забезпечення позову щодо зупинення податкових повідомлень рішень Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області у цивільній справі щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є неможливим і суперечить нормам ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, який просить позивач, що відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шевченко С.В., про забезпечення позову, в межах цивільного позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО