Ухвала суду № 139292120, 25.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16370/26

Провадження № 1-кс/344/6178/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026091010000373 від 27.02.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026091010000373 від 27.02.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та час ОСОБА_5 , з метою збагачення від злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним придбанням та зберіганням психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів, а також їх незаконного збуту, вступила у попередню змову із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які також прагнули збагатитися шляхом отримання частини доходів від злочинної діяльності. Всупереч Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № 863-XIV від 08.07.1999. ОСОБА_7 , розробив і узгодив зі своїми спільниками план злочинних дій, обумовив їх маскування (конспірацію) шляхом здійснення переговорів за допомогою мобільного зв`язку та використанням Інтернет-месенджера «Telegram» із застосуванням умовних слів, які характеризують предмет злочину.

Так, при невстановлених обставинах та час, ОСОБА_7 з метою незаконного збагачення, шляхом збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів, створив в інтернет-месенджері «Telegram» канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для здійснення збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. При цьому, ОСОБА_7 використовував банківські картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які автоматично згенеровані чат-ботом «AltaMafia&CO» та реквізити яких відображались у вказаному чат-боті для отримання на вказані рахунки грошових коштів від протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним збутом психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів.

В подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 у приміщенні номеру, який він винаймав у готелі «Формула-1», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 433, незаконно зберігав, зважував, сортував та упакував психотропні речовини, особливо небезпечні психотропні речовини та наркотичні засоби, з метою подальшого збуту, шляхом розкладання закладок. Після чого, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 приховано розкладали на території м. Івано-Франківська заздалегідь підготовлені упакування з психотропними речовинами, особливо небезпечними психотропними речовинами та наркотичними засобами, з метою подальшого збуту та підшукували споживачів вказаних речовин, отримуючи на банківські рахунки грошові кошти за збут психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів. Окрім цього, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, використовуючи вищезазначений Телеграм-канал, повідомляли покупцям місцезнаходження розкладених упаковок з психотропними речовинами, особливо небезпечними психотропними речовинами та наркотичними засобами, таким чином їх збуваючи.

Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, але не пізніше 02.04.2026 (більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось) ОСОБА_7 , будучи об`єднаний із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 єдиним злочинним умислом, незаконно, а саме в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку переніс до місця свого тимчасового проживання, а саме готельного номеру «Формула-1», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 433, де зважував та розфасував у полімерні пакети, обмотав ізоляційними стрічками золотистого та чорного кольорів, прикріпив магніти, та незаконно зберігав з метою збуту.

Надалі, в період часу з 00 год 24 хв по 00 год 31 хв 02.04.2026 ОСОБА_5 , будучи об`єднана із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 єдиним злочинним умислом, направленим на збут особливо небезпечної психотропної речовини, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на ділянці території, що по вул. Деповська в м. Івано-Франківську, шляхом розкладання закладок, приховала у металевій трубі дорожнього знаку, що за геолокаційними даними - 48.9250085, 24.7278046, один із згортків із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) та таким чином незаконно зберігали з метою подальшого незаконного збуту.

Слідчим у клопотанні вказано, що 02 квітня 2026 року в період часу з 08 год 00 хв по 08 год 18 хв працівниками УБН ГУНП в Івано-Франківській області проведено огляд місцевості, в ході якого всередині металевої труби дорожнього знаку, що розміщений по вул. Деповська в м. Івано-Франківську, за геолокаційними даними - 48.9250085, 24.7278046, було виявлено та вилучено полімерний пакет із застібкою та магнітом, обмотаний ізоляційною стрічкою золотистого кольору із кристалічною речовиною, яка, відповідно до висновку експерта, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у кількості 1,4751 грама. Місцезнаходження вказаного згортку ОСОБА_5 сфотографувала на свій мобільний телефон, при цьому зафіксувавши геолокаційні дані прихованого згортку.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Івано-Франківської області, Надвірнянського району, с. Заріччя, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , жителька АДРЕСА_2 , українці, громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, неодружена, на утриманні нікого не має, депутатом, адвокатом та особою з інвалідністю не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , раніше не судима.

20 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

20 серпня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місцевості, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом затримання ОСОБА_5 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Органом досудового розслідування зазначено, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 п. 1, 5 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Можливість підозрюваної ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрювана, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, може намагатись уникнути покарання, оскільки злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Можливість підозрюваної ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваної відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрювана може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.

На думку сторони обвинувачення, викладене свідчить про те, що заявлені ризики наявні та обґрунтовані, а застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.

У зв`язку із вищенаведеним слідчий за погодженням із прокурором, звернулася із вказаним клопотанням до слідчого судді.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід, у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку до задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрювану, її захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 20 серпня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

20 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: протоколом огляду місцевості, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом затримання ОСОБА_5 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваної, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваної винної у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваної до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваної та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки у підозрюваної ОСОБА_5 відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрювана може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваної та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, щодо підозрюваної неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260,261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самої підозрюваної до інкримінованих йому дій, її майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній ОСОБА_5 , вважаю за необхідне визначити заставу в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 гривень 00 коп., з покладенням на підозрювану передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 17 жовтня 2026 року включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Розмір застави визначити в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури Івано-Франківська ОСОБА_9 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_10