Рішення № 139292083, 27.08.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2089/25

Номер провадження 2/341/186/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в особі судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, -

в с т а н о в и в :

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

Бурштинська міська рада звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 23 664 гривні матеріальної шкоди, завданої незаконним виловом біоресурсів. Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликаються на те, що 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 здійснював вилов риби за допомогою поплавкової вудки у забороненому Правилами любительського рибальства місці скидному каналі Бурштинської ТЕС, що розташований на території Бурштинської міської ради.

У результаті вилову здобуто 15 екземплярів риби.

Інспекторами Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області щодо ОСОБА_1 11 вересня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 85 КупАП та постановою головного інспектора Івано-Франківського рибного патруля від 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 85 КупАП.

Діями відповідача завдано матеріальної шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 23 664 гривні, яка підлягає стягненню на користь органу місцевого самоврядування Бурштинської міської ради.

Належно повідомлена про час та місце розгляду справи позивач - Бурштинська міська рада до суду представника не скерувала. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Відповідача подав до суду відзив за змістом якого позов заперечив.

Заперечуючи позов покликався на те, що у зазначеному місці рибалить протягом багатьох років. Протягом останніх років, зокрема 2020 -2023 років, організація рибальства здійснювалась у наступному порядку.

-територія берегу водойми поділена на квадрати;

-визначена добова такса оренди квадрата;

-особи, які бажають рибалити, займали квадрат та сплачували оренду особі-черговому, який до них підходив.

Мав цілком реальні сподівання на такий же режим території та водойми також у 2024 році. Однак, підійшов працівник Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області, задокументував факт адміністративного правопорушення. Станом на вересень 2024 року були встановлені ті ж таблички з зазначенням квадратів. Таблички щодо заборони вилову риби не були встановлені.

Виловлена ним поплавковою вудкою риба повернута у водойму.

Належно повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач до суду не з`явився. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

2.Вчинені процесуальні дії у справі, рішення щодо подальшого руху справи

Ухвалою від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 червня 2026 року витребувано у Бурштинської міської ради інформацію щодо режиму використання водойми як зазначено «скидного каналу Бурштинської ТЕС» у 2020 2024 роках в частині здійснення любительського рибальства та пояснення в частині доводів відповідача.

Ухвалою від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду Івано-Франківської області.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11 вересня 2024 року головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області Зубрицькою Х.Б. складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 85 КупАП по факту здійснення 11 вересня 2024 року близько 15 год. 40 хв. лову водних біоресурсів двома вудками поплавковими. ОСОБА_1 порушив підпункт 9 пункту 3 розділу 4 Правил любительського рибальства (заборона добування (вилов) у скидних каналах електростанцій) та здійснив вилов карася сріблястого 7 екз., лящ 1 екз., краснопірки 7 екз. (а.с.5).

Постановою від 11 вересня 2024 року головного державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області Зубрицької Х.Б., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 85 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень (а.с. 6).

Головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області Зубрицькою Х.Б. визначено оцінку живих ресурсів, вилучених у ОСОБА_1 , визначивши розмір 23 664 гривні (а.с. 7).

В порядку виконання ухвали від 15 червня 2026 року про витребування у Бурштинської міської ради інформації щодо режиму використання водойми як зазначено «скидного каналу Бурштинської ТЕС» у 2020 2024 роках в частині здійснення любительського рибальства Бурштинською міською радою скеровано документ копію «Режим рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС», розробленої Інститутом рибного господарства НААН, погодженим 04 липня 2016 року Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області та затвердженим 01 серпня 2026 року Державним агентством рибного господарства, зі змінами від 20 листопада 2019 року за змістом п. 15.2.3 якого враховуючи особливості використання водойми охолоджувача Бурштинської ТЕС, для здійснення платного любительського рибальства відводиться ділянка відвідного каналу Бурштинської ТЕС протяжністю 3 км. від впадіння у водойму (а.с. 62). Доказів втрати чинності документу - «Режим рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС» судом не здобуто.

4.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Передбачених частиною 2 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 2 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з положеннями пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав може бути відшкодування майнової шкоди.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначенихКонституцією Українита законами України.

Статтею 27 Закону України "Про тваринний світ" та статтею 26 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Згідно з нормою абзацу 9 частини 2 статті 10 "Про тваринний світ" громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

У частинах 2, 4-5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вказано, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів (пункт "ж"). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Тлумачення вказанихнорм свідчить,що длявідшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об`єктівтваринного світуне має значення чи повернуті незаконно вилучені (добуті) риба об`єкти тваринного світу у середовищесвого перебування, чи ні. Такий висновок зроблено Верховним Судом уподібних правовідносинах при розгляді справ про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у постанові від 10 січня 2019 року всправі №541/307/17.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Згідно з правилами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року N 19, який як і Правила любительського і спортивного рибальства втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 700 від 19 вересня 2022 року, забороняється лов водних живих ресурсів у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій.

Аналогічні положення містять також і Правила любительського рибальства, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 700 від 19 вересня 2022 року. Зокрема, відповідно до підпункт 9 пункту 3 розділу 4 згаданих Правил забороняється добування (вилов) у таких місцях, зокрема, каналах (підвідних, скидних, магістральних) теплоенергоцентралей, електростанцій, відводах рибогосподарських і меліоративних систем, шлюзових каналах тощо.

Натомість, при однакових нормах документом «Режим рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС», розробленої Інститутом рибного господарства НААН, погодженим 04 липня 2016 року Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області та затвердженим 01 серпня 2026 року Державним агентством рибного господарства, зі змінами від 20 листопада 2019 року за змістом п. 15.2.3 якого, враховуючи особливості використання водойми охолоджувача Бурштинської ТЕС, для здійснення платного любительського рибальства відводиться ділянка відвідного каналу Бурштинської ТЕС протяжністю 3 км. від впадіння у водойму.

Суд надає віри доводам позивача про те, що протягом останніх років, організація рибальства у данному місці здійснювалась у наступному порядку.

-територія берегу водойми поділена на квадрати;

-визначена добова такса оренди квадрата;

-особи, які бажають рибалити, займали квадрат та сплачували оренду особі-черговому, який до них підходив. Мав цілком реальні сподівання на такий же режим території та водойми також у 2024 році.

У даному випадку нівельована вимога правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми. Не забезпечено її однакове застосування, не виключено необмеженості трактування у правозастосовній практиці що призвело до сваволі. У даному випадку правоохоронних органів - Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області.

Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області при наявності аналогічних норм, які містяться у згаданих Правилах любительського і спортивного рибальства та Правилах любительського рибальства в один період забезпечують здійснення платного любительського рибальства на ділянках відвідного каналу Бурштинської ТЕС погоджують «Режим рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС», а в інший період ті ж дії кваліфікують, як порушення Правил любительського рибальства та вчинення адміністративного правопорушення.

Повторно слід зазначити про порушення принципу правової визначеності, оскільки обмеження прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями, що в даному випадку не здійснено.

В силу частини 6 статті 82 ЦПК України, згадана постанова у справі про адміністративне правопорушення головного державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області Зубрицької Х.Б., яка набрала законної сили, не є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, і така судом оцінюється критично.

Слід констатувати, що у даних відносинах при відсутності правової визначеності не доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, наслідком чого є рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 88, 2264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

В позові Бурштинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 з вимогами стягнути з ОСОБА_1 на користь Бурштинської міської ради Івано-Франківської області 23 664 гривні матеріальну шкоду завдану незаконним виловом біоресурсів

-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач Бурштинська міська рада, адреса місця знаходження якої за адресою: С. Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл.

відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 ;

СуддяТарас ГАПОЛЯК