Ухвала суду № 139291954, 26.08.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5782/26

2/214/4909/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження

26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., дослідивши матеріали цивільної справи №214/5782/26 за позовною заявою представника Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Кунерта Дмитра Андрійовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області Кунерт Д.А., звернувся до суду з позовною заявою, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути зі ОСОБА_1 на користь Криворізького МВ УПО в Дніпропетровській області матеріальні збитки у розмірі 756 926,47 грн. в рахунок відшкодування завданих збитків у порядку регресу та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11 353,90 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що 28.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , який, за твердженням представника, перебуває у володінні Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, та транспортного засобу марки «Jeep Cherokee», р.н. НОМЕР_2 . За твердженням представника позивача, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Renault Duster» отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим позивачу завдано матеріальної шкоди. Разом з тим, постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року у справі №215/6432/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, що, на думку представника позивача, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження належного позивачу транспортного засобу. На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди представник позивача посилається на висновок транспортно-товарознавчої експертизи №Д14/02/25, відповідно до якого, станом на 12.02.2025, вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , без урахування величини втрати товарної вартості, визначено у розмірі 509 707,97 грн. Також представник позивача зазначає, що загальний розмір заявлених до стягнення збитків становить 756 926,47 грн., та вважає, що зазначена сума підлягає стягненню зі ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім того, позивач зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував на службі в Криворізькому міському відділі Управління поліції охорони в Дніпропетровській області та виконував службові обов`язки, а тому, на думку представника позивача, правовідносини щодо відшкодування завданої шкоди виникли у зв`язку з виконанням відповідачем службових обов`язків. Також представник посилається на те, що після відшкодування шкоди, завданої працівником третій особі, до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, у зв`язку з чим просить стягнути зі ОСОБА_1 суму матеріальних збитків. На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, представником позивача до матеріалів справи долучено, зокрема, судові рішення у справі №215/6432/24 та у цивільній справі №215/4663/25, висновок транспортно-товарознавчої експертизи №Д14/02/25 та інші документи, на які представник позивача посилається як на докази обґрунтованості заявлених вимог.

Обґрунтовуючи правові підстави заявлених вимог, представник позивача посилається, зокрема, на положення ст.ст.1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України та вказує на наявність у відповідача ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.08.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Рясним В.Д. подано клопотання про закриття провадження по справі, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (зареєстровано судом 13.08.2026). В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення матеріальної шкоди виникли у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 28.08.2024 під час виконання відповідачем ОСОБА_1 службових обов`язків. Представник відповідача наголосив, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з проходженням відповідачем ОСОБА_1 публічної служби та виконанням ним службових повноважень, а тому не є звичайними цивільно-правовими деліктними правовідносинами. Посилаючись на положення ст.19, 255 ЦПК України, ст.19 КАС України, Закону України «Про Національну поліцію», а також правові висновки Верховного Суду, представник відповідача зазначив, що спори щодо відшкодування шкоди, завданої працівником поліції під час виконання службових обов`язків, зокрема внаслідок пошкодження службового транспортного засобу, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження своєї позиції представник відповідача послався, зокрема, на постанови Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №932/14855/19, від 26.04.2022 у справі №185/8266/20-ц, від 08.06.2022 у справі №759/19167/19, від 28.09.2023 у справі №182/3615/22 та від 05.03.2025 у справі №391/832/23, у яких сформульовано висновки щодо належності аналогічних спорів до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене представник відповідача просив суд закрити провадження у цивільній справі №214/5782/26 на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки спір, на його думку, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

21.08.2026 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення заявлене клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясним В.Д. про закриття провадження по справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рясний В.Д. підтримав подане ним клопотання та просив суд закрити провадження по справі.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, що не є перешкодою для розгляду зазначеного клопотання.

Представник позивача Єршова О.Ю. заперечувала щодо заявленого клопотання та зазначила, що сам факт перебування ОСОБА_1 на адміністративній посаді не визначає юрисдикцію спору, а тому не має підстав для закриття провадження по справі. Крім того, не погоджуючись з доводами представника відповідача про те, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є працівником поліції та перебуває на публічній службі, представник позивача зазначив, що відповідно до ст.19 КАС України адміністративна юрисдикція поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності. При цьому, предметом спору у даній справі не є законність дій чи бездіяльності ОСОБА_1 як поліцейського, проходження ним публічної служби, застосування дисциплінарного стягнення або оскарження владного рішення органу поліції. Також представник позивача зазначив, що заявлені позовні вимоги виникли у зв`язку із заподіянням майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та спрямовані на її відшкодування. У спірних правовідносинах відповідач ОСОБА_1 , на думку пресдатвника позивача, виступає як фізична особа, діями якої, за твердженням позивача, заподіяно майнову шкоду, а не як суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції.

Представник позивача послалася також на ст.19 ЦПК України та зазначила, що заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства щодо відшкодування майнової шкоди, зокрема ст.ст.1166 та 1187 ЦК України, а тому, на думку представника позивача, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також представник позивача вказала, що перебування ОСОБА_1 на службі в поліції на момент дорожньо-транспортної пригоди сама по собі не змінює правової природи спірних правовідносин. В свою чергу, на думку представника позивача, не впливає на юрисдикцію спору факт здійснення щодо відповідача ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, оскільки таке провадження має інший предмет та спрямованість, тоді як у цій справі заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди. У зв`язку з наведеним представник позивача вважала доводи представника відповідача про необхідність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на спеціальному статусі відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного В.Д. про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі, суд має визначити характер спірних правовідносин та встановити, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених позивачем вимог. При цьому визначальними критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин, а також зміст і юридична природа обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

За змістом п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба це, зокрема, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, а також служба в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції та якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Таким чином, проходження відповідачем ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України є проходженням ним публічної служби.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.08.2024, відповідач ОСОБА_1 проходив службу в Криворізькому міському відділі Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на посаді сержанта поліції, поліцейського-водія взводу реагування.

Дорожньо-транспортна пригода, яка стала підставою для звернення представника позивача до суду, відбулася під час виконання відповідачем ОСОБА_1 службових обов`язків. Зокрема, як зазначено представником позивача у позовній заяві, ОСОБА_1 керував службовим транспортним засобом «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , рухався з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та прямував у зв`язку з виконанням службового завдання.

Отже, спірні правовідносини виникли не поза межами службової діяльності відповідача ОСОБА_1 та не у зв`язку з використанням ним транспортного засобу як приватною особою, а безпосередньо під час виконання останнім повноважень поліцейського та проходження ним публічної служби. При цьому предметом заявленого позову є не вимога про відшкодування шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_1 будь-якій третій особі внаслідок ДТП, а вимога органу поліції Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до свого працівника поліцейського, про відшкодування шкоди, завданої службовому транспортному засобу «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків. Саме така особливість суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин має визначальне значення для встановлення належної юрисдикції спору.

Посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_1 у цій справі виступає як фізична особа, а заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства про відшкодування майнової шкоди, суд вважає безпідставними.

Належність спору до тієї чи іншої юрисдикції визначається не виключно нормами матеріального права, на які посилається представник позивача, та не залежить від обраної ним назви позову чи правової кваліфікації заявлених вимог. Визначальним є фактичний зміст спірних правовідносин, суб`єктний склад спору, підстава виникнення спірного обов`язку та обставини, за яких виникла шкода.

У цій справі обов`язок відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування заявленої позивачем шкоди обумовлений саме його діями під час проходження публічної служби, а тому вирішення спору неминуче пов`язане з оцінкою виконання ним службових обов`язків, правомірності його дій під час виконання службового завдання, наявності підстав та умов матеріальної відповідальності поліцейського, а також меж такої відповідальності. При цьому зазначені обставини мають оцінюватися не ізольовано від статусу відповідача ОСОБА_1 як поліцейського, а саме в контексті правовідносин, що виникли між державним органом та особою, яка проходить у ньому публічну службу.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 сформульовано висновок про те, що спори щодо відшкодування шкоди або збитків, завданих особою, яка перебуває на посаді державної чи публічної служби, у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №813/1045/18 зазначено, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної або публічної служби, відшкодувати шкоду чи збитки, завдані внаслідок виконання нею службових або посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише щодо встановлення розміру завданої шкоди, а й щодо оцінки правомірності дій такої особи. Такі спори пов`язані з реалізацією правового статусу особи, яка перебуває на публічній службі, у тому числі з питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди. Наведені правові підходи послідовно застосовуються Верховним Судом і до спорів щодо матеріальної відповідальності працівників поліції за пошкодження службових транспортних засобів. Так, у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №932/14855/19 розглядався спір за позовом Департаменту патрульної поліції до поліцейського про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження службового автомобіля під час патрулювання. Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що такий спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 26.04.2022 у справі №185/8266/20-ц, яка також стосувалася вимог Департаменту патрульної поліції до поліцейського про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Особливо релевантним до спірних правовідносин у цій справі є висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.03.2025 у справі №391/832/23. У зазначеній справі Головне управління Національної поліції у Кіровоградській області звернулося до поліцейського з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП під час виконання відповідачем службових обов`язків.

Верховний Суд погодився з висновком про те, що такий спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому Верховний Суд прямо зазначив, що у спорах про відшкодування органу державної влади шкоди, завданої поліцейським шляхом пошкодження службового автомобіля під час виконання службових обов`язків, необхідним є встановлення не лише розміру шкоди, а й обставин, пов`язаних із правомірністю дій особи під час проходження публічної служби. Також Верховний Суд наголосив, що попередні висновки щодо можливості розгляду аналогічних вимог у порядку цивільного судочинства не можуть застосовуватися до спорів, у яких орган державної влади пред`являє вимоги саме до свого працівника-поліцейського у зв`язку з пошкодженням службового транспортного засобу під час проходження ним служби.

Отже, доводи представника позивача про те, що спір має виключно приватноправовий характер у зв`язку з посиланням у позовній заяві на ст.ст.1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, не змінюють визначеного законом порядку розгляду такого спору. Застосування до спірних правовідносин норм цивільного законодавства саме по собі не є достатньою підставою для висновку про належність спору до цивільної юрисдикції, оскільки питання предметної юрисдикції визначається передусім характером правовідносин, з яких виник спір.

У цьому випадку спір виник між органом поліції та поліцейським з приводу відповідальності останнього за шкоду, заподіяну державному майну під час виконання службових обов`язків. Тобто підставою виникнення спірного правовідношення є не лише факт ДТП як такий, а саме виконання відповідачем ОСОБА_1 службового завдання, використання ним службового транспортного засобу та здійснення ним повноважень поліцейського. Не змінює характеру спірних правовідносин і та обставина, що шкода була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а представник позивача посилається на порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Факт ДТП та наявність вини відповідача ОСОБА_1 є лише обставинами, які підлягають встановленню під час вирішення питання про відповідальність особи. Водночас для визначення юрисдикції спору необхідно враховувати, у якому статусі діяв відповідач на момент заподіяння шкоди та у зв`язку з чим виникли правовідносини щодо її відшкодування.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на момент ДТП перебував на публічній службі, виконував службові обов`язки поліцейського-водія, керував службовим автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , та здійснював службовий виїзд. Таким чином, існує безпосередній та нерозривний зв`язок між заподіянням шкоди та проходженням відповідачем ОСОБА_1 публічної служби.

Посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_1 під час керування автомобілем «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , не здійснював безпосередньо адміністративно-владних повноважень, також не спростовує зазначеного висновку. Для визначення юрисдикції цього спору має значення не лише питання про те, чи здійснював відповідач у конкретний момент владні управлінські дії щодо третіх осіб, а й те, що заявлений органом поліції позов безпосередньо стосується відповідальності його працівника за дії, вчинені під час виконання службових обов`язків та проходження публічної служби.

Водночас суд звертає увагу, що правовідносини у цій справі відрізняються від правовідносин у спорах, у яких працівник поліції, керуючи службовим автомобілем, заподіює шкоду третій особі, яка не перебуває з ним у службових правовідносинах.

У таких випадках предметом спору є захист порушеного права потерпілої особи та відшкодування їй шкоди, завданої ДТП, тоді як у даній справі позивачем є орган поліції, а відповідачем його працівник, і вимога про стягнення шкоди обумовлена саме виконанням останнім службових обов`язків.

Саме на цю відмінність звернув увагу Верховний Суд у постановах у справах №932/14855/19 та №391/832/23.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір у справі №214/5782/26 за позовом Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди виник у зв`язку з проходженням відповідачем публічної служби та виконанням ним службових обов`язків, а тому має публічно-правовий характер.

Відтак цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на те, що питання належної юрисдикції є передумовою здійснення судом правосуддя у конкретній справі, встановлення факту неналежності спору до цивільної юрисдикції виключає можливість подальшого розгляду судом заявлених позовних вимог по суті в порядку цивільного судочинства, в тому числі вирішення інших питань, пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду, оскільки такі питання можуть бути вирішені судом лише в межах належної юрисдикції та відповідного виду судочинства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного В.Д. про закриття провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а провадження у цивільній справі №214/5782/26 закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Приходячи до такого висновку, суд відхиляє доводи представника позивача про відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з неналежною юрисдикцією суду, до якого було подано зазначений вище позов, оскільки такі доводи є неприйнятними.

Керуючись ст.ст.33, 34, 255, 260, 261, 293, 315, 353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного В.Д. про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у цивільній справі №214/5782/26 за позовною заявою представника Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Кунерта Дмитра Андрійовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити Криворізькому міському відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, що розгляд справи за заявленими позовними вимогами віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу складено та підписано о 08:50 год. 26 серпня 2026 року, після оголошеної перерви у судовому засіданні від 21.08.2026.

Суддя О.І. Євтушенко