Рішення № 139291814, 27.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2301/26

Номер провадження 2/213/1699/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/2301/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 96028325000 від 26 грудня 2019 року в розмірі 100 882,72 грн. Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач уклав кредитний договір з АТ «УКРСИББАНК» і зобов`язався виконувати умови договору, повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом, але не виконав свого обов`язку з повернення кредиту, має заборгованість. 10 вересня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та позивачем укладено договір факторингу № 296, тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звертається до суду для захисту своїх прав.

Процесуальні дії у справі.

26 травня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

01 червня 2026 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

05 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

26 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ «УКРСИББАНК» договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96028325000, за умовами якого отримав кредит у сумі 25 260,00 грн (25 000,00 грн на споживчі цілі, 260,00 грн на оплату страхового платежу) зі строком повернення кредиту не пізніше 25 грудня 2023 року та зі сплатою 67 % річних за користування кредитом.

Підписавши анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, договір з графіком погашення кредиту, відповідач зобов`язався договір виконувати.

Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування на поточний рахунок відповідача.

Позичальник, в порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання з виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення заборгованості за кредитом.

Отримання кредитних коштів, наявність та розмір заборгованості підтверджується також випискою з особового рахунку відповідача.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, складеного АТ «УКРСИББАНК», заборгованість за договором № 96028325000 від 26 грудня 2019 року становить 100 882,72 грн, з яких: заборгованість за кредитом 23 464,19 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 33 843,86 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом понад встановлений договором строк (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України) 43 574,67 грн.

10 вересня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №296, за умовами якого АТ «УКРСИББАНК» відступило позивачу право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 96028325000.

Згідно з витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору факторингу № 296 загальним залишком заборгованості за договором № 96028325000 зазначено 100 882,72 грн, складовими такої заборгованості залишок тіла кредиту (23 464,19 грн), залишок по відсоткам (77 418,53 грн).

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

За нормами ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормою ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з АТ «УКРСИББАНК», порушення ним взятих на себе зобов`язань. Також підтверджено відступлення права вимоги до відповідача первісним кредитором позивачу.

Відповідачем не надано заперечень щодо того, що він підписував вищевказаний договір, отримував кредитні кошти, а також користувався ними, тобто та обставина, що відповідач отримав від первісного кредитора кредит, не спростована.

Випискою за договором підтверджується, що відповідач кредитними коштами користувався, однак повернення коштів відбувалося не належним чином, що свідчить про невиконання відповідачем зобов`язань за договором.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодного доказу сплати ним кредитних коштів в повному обсязі не надав, наявність заборгованості підтверджено наданим позивачем розрахунком. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Позивачем зазначено, що розмір заборгованості відповідача становить 100 882,72 грн, з яких: тіло кредиту 23 464,19 грн, проценти 77 418,53 грн.

Разом з тим, згідно з розрахунком первісного кредитора складовими суми 77 418,53 грн є заборгованість за процентами за користування кредитом 33 843,86 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом понад встановлений договором строк (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України) 43 574,67 грн.

Незважаючи на зазначення в реєстрі прав вимог до договору факторингу загальної суми нарахованих процентів, розрахунок первісного кредитора чітко розкриває та розмежовує правову природу нарахованих процентів проценти за правомірне користування кредитними коштами та проценти за понадстрокове користування кредитними коштами відповідно до ст. 625 ЦК України.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів за правомірне користування кредитом підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про стягнення процентів у порядку ст. 625 ЦК України суд зазначає, що стягнення процентів у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 57 308,05 грн, що складається з заборгованості за кредитом 23 464,19 грн, заборгованості за процентами 33 843,86 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 890,64 грн (56,81%).

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 9 200,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 226,52 грн (56,81%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 158 ч.7, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 96028325000 від 26 грудня 2019 року в розмірі 57 308 / п`ятдесят сім тисяч триста вісім/ грн 05 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 23 464,19 грн, заборгованість за процентами 33 843,86 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 890,64 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 226,52 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС", місцезнаходження: пл. Солом`янська, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов