Рішення № 139291099, 07.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1052/26

Провадження № 2/191/669/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря Омельченко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м.Синельникове цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1463-7613.Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А6289 для підписання Кредитного договору №1463-7613 від 25.10.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29500,00 грн., строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів, знижена процентна ставка 0,90% в день, стандартна процентна ставка 1,00% в день. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1463-7613 від 25.10.2024, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Станом на 19.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 120783,50 грн., який складається з наступного: 29500,00 грн.- заборгованість за кредитом; 83971,37 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 3392,13 грн.- заборгованість по комісії, 3920,00 грн. заборгованість по штрафам. Просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №1463-7613 від 25.10.2024 в розмірі 120783,50 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вона не погоджується з сумою нарахованих позивачем процентів у розмірі 83971,37 грн., з сумою заборгованості по комісії у розмірі 3392,13 грн. та заборгованістю по штрафам у розмірі 3920,00 грн. з наступних підстав. Пунктом 4.13. Договору про відкриття кредитної лінії № 1463-7613 від 25.10.2024 передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладання цього Договору, тобто на 25.10.2024, складають 83721,58 грн. та включають в себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тобто позивач мав право нарахувати проценти не більш ніж 77 821,58 грн. (83721,58 грн. 5900,00 грн. (розмір комісії)). Але в розрахунку заборгованості за договором 1463-7613 від 25.10.2024, який наданий позивачем, зазначений розмір нарахованих відсотків 87703,50 грн. та 3392,13 грн. комісії, тобто разом 91095,63 грн. (і це за мінусом суми коштів, які були сплачені нею на погашення суми кредиту, а саме 6240,00 грн.). Тобто, фактично розмір загальних витрат процентів та комісії склав 97335,63 грн., що протирічить умовам пункту 4.13. договору. При цьому, не змінювався ані розмір відсотків (процентів), а ні строк нарахування процентів. Тобто не було жодних факторів для збільшення прогнозованих загальних витрат за кредитним договором. Таким чином вважає, що вона повністю сплатила комісію 5900,00 грн., тому не визнає ці вимоги позивача. Також не визнає вимоги позивача про стягнення 3920,00 грн. штрафу повністю, оскільки він нарахований у період дії в Україні воєнного стану та підлягає списанню кредитодавцем. Крім того, позивач взагалі не надав обґрунтованого розрахунку нарахованого ним штрафу, не зазначив підставі та періоди нарахування штрафу, обмежившись лише зазначенням загальної цифри. Просить зменшити розмір процентів до суми 77821,58 грн. у відповідності до положень пункту 4.13 кредитного договору та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з неї комісії у розмірі 3392,13 грн. та штрафу у розмірі 3920,00 грн.

Представник позивача Резуєв Є.В. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак у відзиві на позовну заяву зазначила про можливість розгляду справи без її участі.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

25.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Кредитний договір №1463-7613, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 29500,00 грн. (п.2.3, п.4.1 Договору) зі строком кредитування - 300 календарних днів ( до 20.08.2025) (п.4.9 Договору), базовим періодом 14 день (п.4.4 Договору), стандартною процентною ставкою 1,00% в день (п.4.6 Договору), комісією за видачу кредиту 20,00% від суми виданого кредиту (п.4.7 Договору). Реальна річна процентна ставка складає 5835,45% (п.4.10 Договору). Загальна витрати за кредитом становлять 83721,58 грн. (п.4.13 Договору).

Відповідно до п.8.3.Договору у разі не здійснення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5000% від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче, але не більше суми у розмірі 490,00 грн. Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання позичальником, передбаченого цим Договором грошового зобов`язання.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з вказаними документами та зобов`язується виконувати їх умови. Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 29500,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 19.01.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №1463-7613 від 25.10.2024 становить 120783,50 грн., який складається з наступного: 29500,00 грн.- заборгованість за кредитом; 83971,37 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 3392,13 грн.- заборгованість по комісії, 3920,00 грн. заборгованість по штрафам.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало належні і допустимі докази укладення з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1463-7613 від 25.10.2024, а також отримання позичальником кредитних коштів в сумі 29500 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 83971,37 грн., суд дійшов такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, а первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Так, розділом 4 Договору №1463-7613 від 25.10.2024 визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 29500,00 грн. зі строком кредитування - 300 календарних днів (до 20.08.2025), базовий період 14 днів, стандартна процентна ставка 1,00% в день, реальна річна процентна ставка 5835,45 %, загальна вартість кредиту - 113221,58 грн.

Суд вважає, що нарахування такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.20211 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, хоча відповідач частково визнала розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, що не звільняє позивача від обов`язку укладати правочини відповідно до вимог актів цивільного законодавства, у тому числі з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів, тому при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити відсотки до розміру 29500,00 грн., який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Отже, на період дії воєнного стану штраф у розмірі 3920,00 грн., стягненню не підлягає, а тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість, утворену в результаті невиконання умов кредитного договору №1463-7613 від 25.10.2024, в розмірі 62392,13 грн., яка складається з наступного: 29500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29500,00 грн.- сума заборгованості за відсотками, 3392,13 грн. заборгованість по комісії.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі 2662,40 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором №1463-7613 від 25.10.2024 станом на 19.01.2026 в розмірі 62392 (шістдесят дві тисячі триста дев`яносто дві) грн.13 коп., яка складається з наступного: 29500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29500,00 грн.- сума заборгованості за відсотками, 3392,13 грн. заборгованість по комісії, а також стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко