Рішення № 139290843, 14.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2-др/201/83/26

ЄУН 201/507/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(додаткове)

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Савка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву представника позивача ОСОБА_1 - Амельчишина О.В.

про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

установив:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням суду від 31 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: 1) визнано незаконним та скасовано наказ №783-ос від 10.12.2025 року ректора Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України, ЄДРПОУ 44165850, в частині звільнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з посади інженера з проектно-кошторисних робіт 1 категорії експлуатаційно-технічного відділу у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою у переведенні на іншу роботу відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; 2) поновлено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.01.2026 року на посаді інженера з проектно-кошторисних робіт 1 категорії експлуатаційно-технічного відділу Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України, ЄДРПОУ 44165850; 3) стягнуто з Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України, ЄДРПОУ 44165850, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2026 року по 31.07.2026 року в сумі 55 814,40 грн та моральну шкоду в сумі 3 000 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

До Соборного районного суду міста Дніпра від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 24 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що між за умовами договору надання правової допомоги від 30 жовтня 2025 року у зв`язку з розглядом справи позивачкою понесені судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 24 000 грн, а саме: відповідно до умов договору в судовому розгляді справи в суді першої інстанції 2 000 грн за кожне судове засідання (п. 1.1.2. Договору), 5 000 грн за складання позовної заяви, складання відгуку на відзив та письмових пояснень і клопотань 5 000 (п`ять тисяч) грн (п. 1.1.5 Договору). Також стверджує, що крім договору, факт надання послуг підтверджується складеними та поданими до суду процесуальними документами та журналами судових засідань, в яких зафіксована участь адвоката в судовому розгляді справи судом першої інстанції. При цьому участь адвоката в судовому розгляді справи (в судовому засіданні) передбачає також підготовку до судового засідання як самого адвоката так і клієнта, що також включає аналіз процесуальних документів поданих стороною відповідача, які мають значний обсяг. Крім того, значний обсяг процесуальних документів, поданих відповідача, як за кількістю сторінок так і за кількістю поданих доказів, вимагав значного часу на ознайомлення з ними та їх аналіз, а також переклад, враховуючи, що частина доказів була подана відповідачем без перекладу на державну мову. Наведеним також обумовлена і вартість складання процесуальних документів та значний час необхідний для цього. Зазначає, що загалом адвокатом був витрачений час для належної участі у справі в кількості 60 годин.

Представник відповідача у поясненнях та судовому засіданні зазначив, що вважає заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не підтвердженими належним чином. Указав на те, що сума 24 000 грн не є визначеною ат фіксованою у договорі, не надано доказів достатніх які саме роботи, передбачені договором, були фактично виконані та у якій кількості, за які саме судові засідання заявляється оплата та які конкретно процесуальні документи були підготовлені. Також звернув увагу, що умовами договору не передбачено визначення обсягу робіт як погодинна. Крім того, зазначив, що вважає суму витрат правничу допомогу значно вищою ніж орієнтовані 2000 грн, визначені у позовній заяві, непропорційною і просив зменшити розмір витрат в цій частині.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України питання про винесення додаткового рішення розглядається у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Положеннями ч. 3 ст. 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір надання правової допомоги від 30 жовтня 2025 року; платіжні інструкції від 29 квітня 2026 року, від 10 травня 2026 року, 02 липня 2026 року, від 23 липня 2026 року на суму 2000 грн, від 01 травня 2026 року та 10 травня 2026 року на сумі 3 000 грн; банківські квитанції від 10 травня 2026 року, від 03 квітня 2026 року, від 26 травня 2026 року, від 20 червня 2026 року, від 17 липня 2026 року н сум 2 000 грн. Усі з призначення платежу «за правочинну допомогу» де платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_2 . Крім того, надано разом з позовною заявою квитанцію від 31 жовтня 2025 року на суму 5 000 грн з аналогічними реквізитами. Також надано ордер про надання правової допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року по справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з ч.5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

За умовами договору надання правової допомоги від 30 жовтня 2025 року сторони визначили, зокрема, що участь адвоката в судовому розгляді справи в суді першої інстанції 2 000 грн за участь в одному судовому засіданні (п. 1.1.2. Договору), 5 000 грн за складання позовної заяви та консультації, складання відгуку на відзив та письмових пояснень і клопотань 5 000 грн (п. 1.1.5 Договору)

Водночас слід зауважити, що сам по собі зміст договору не є достатнім підтвердженням фактичного надання адвокатом відповідних послуг та не звільняє сторону від обов`язку доведення обсягу виконаних робіт. За відсутності детального опису виконаних робіт або відповідного акту, даних про витрачений адвокатом час, а також підтвердження вчинення відповідних процесуальних дій суд позбавлений можливості установити зі змісту платіжних інструкцій та квитанцій чи саме за цим договором здійснювалась оплата, за які саме послуги та роботи, а також визначити обсяг цих робіт. Так, зокрема, квитанція на 3000 грн не містить у призначенні платежу конкретизації за які саме послуги здійснена оплата, якщо такі фіксовані суми відсутні за змістом договору. Крім того, суд не вправі самостійно визначати обсяг виконаних робіт, зокрема, участь у судових засіданнях, складення письмових пояснень і клопотань, оскільки це б суперечило принципам диспозитивності та змагальності. Також суд вважає слушними заперечення представника відповідача щодо відсутності визначення умовами договору можливості визначати обсяг виконаних адвокатом робіт у годинах.

Водночас, оскільки фіксований розміром за консультації та складення позовної заяви в розмірі 5 000 грн та складення заперечення (відгуку) на відзив в умі 5 000 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає, що витрати в цій частині є належним чином доведені на загальну суму 10 000 грн.

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи та надані суду документи є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позову та з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням заяви представника позивача про зменшення їх розміру 5 000 грн.

Керуючись ст. 2, 15, 81, 133, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_1 - Амельчишина О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, та:

Стягнути з Українського державного університету науки та технологій Міністерства освіти України, ЄДРПОУ 44165850, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська