Рішення № 139290548, 26.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/1344/25

Провадження №2/458/85/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», повноважний представник не прибув,

відповідач ОСОБА_1 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.12.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Поляков О.В. надіслав в Турківський районний суд Львівської області позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором № 53455135535 від 06.07.2021 у розмірі 23 745,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст. ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст. ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. ч. ч.7, 8 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи можуть пред`являтися за їх місцем знаходження, і позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція сторони позивача.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 06.07.2021 року між товариства зобмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 455135535 на суму 7 500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV26WV3. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору.; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). 14.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/17. 28.05.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінасова компанія «Онлійн фінанс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01. 16.07.2025 року між ТОВ ТОВ «Фінасова компанія «Онлійн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 455135535 року 06.07.2021 року. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором № 53455135535 від 06.07.2021 у розмірі 23 745,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позиція сторони відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти висунутого позову внаслідок наступного. 04.07.2021 року повернувшись із Чеської Республіки, де він певний час перебував на заробітках, він пересувався по території України до місця свого фактичного проживання на автомобілі з невідомим водієм, який підробляв приватними перевезеннями. В якийсь час знаходячись у салоні автомобіля він відключився, а коли прийшов до тями то знаходився в м. Дубно Рівненської області, близько 01.00 год 05.07.2021 року. Прийшовши до тями він виявив, що зникли банківські картки (в тому числі і картка для виплат «ПриватБанку» за допомогою якої був взятий кредит), мобільний телефон REDMI 9, з абонентським номером НОМЕР_1 , на якому був встановлений додаток Приват24, а також грошові кошти в сумі 1800 доларів США. З цього приводу він того ж дня 05.07.2021 року звернувся в Дубненський РВП ГУНП в Рівненській області із відповідною письмовою заявою про крадіжку та за вказаним фактом у той же день було відкрите кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021186040000274. Кримінальне провадження зареєстроване 05.07.2021 року о 09.18 год. Заблокувати банківські картки відразу після вчинення відносно нього злочинних дій він фізично не мав змоги, адже був відсутній мобільний телефон, який викрали, а коли повернувся до місця свого фактичного проживання, 06.07.2021 року звернувся у відділення банку в м. Карлівка Полтавської області та заблокував їх. Також ним було подано відповідну заяву до відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо шахрайських дій невідомих осіб з оформлення на його ім`я кредиту та використання його персональних даних, та вказаним фактом також було відкрите кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021175450000472 від 26.08.2021 року. Зазначає, що Договір №455135535 від 06.07.2021 року був укладений від його імені невідомою особою із ТОВ «МАШВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згідно якого він нібито взяв у борг у вказаного товариства грошові кошти в сумі 7500,00 грн. Про наявність вказаного Договору йому стало відомо у 2021 році із повідомлень ТОВ «МАШВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», які зверталися до нього із вимогами щодо погашення заборгованості за цим Договором, про що він надавав їм відповіді викладаючи свою позицію. 18.08.2021 року на його мобільний телефон надійшло СМС-повідомлення про ухилення ним від фінансових зобов`язань перед «ТАЛІОН ПЛЮС». Зателефонувавши за вказаним у повідомленні номером телефону оператор з`єднав його з юристом, який пояснив про наявність кредитного договору, в якому він є позичальником, оскільки отримав кредитні кошти у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Оскільки про наявність вказаного кредитного договору йому до того часу нічого відомо не було то він, користуючись додатком Приват24 вивчив кредитну історію і дізнався, що 06.07.2021 року від його імені дійсно був оформлений кредитний договір, сума кредиту 7500,00 грн. Згодом на його адресу від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надійшло письмове повідомлення з вимогою перерахувати грошові кошти в розмірі 14775,00 грн. поточних зобов`язань за кредитним договором №455135535 від 06.07.2021 року. Кримінальне провадження по ст.185 КК України зареєстроване 05.07.2021 року, раніше дати укладення кредитного договору №53455135535 від 06.07.2021, що свідчить про непричетність його до участі у даному правочині. Досудове розслідування у зазначених вище кримінальних провадженнях тривають до теперішнього часу, що свідчить про наявність у них складу кримінального правопорушення та підтверджує вчинення відносно нього протиправних дій невідомими особами. Просив відмовити в позові.

Заяви (клопотання) учасників справи.

24.12.2025 року позивач звернувся у Турківський районний суд Львівської області з позовною заявою.

06.01.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

07.01.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Від сторони позивача та відповідача інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Судом вживалися заходи про отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, з приводу чого постановляється ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь № 2186396 від 26.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено дати судових засідань.

Ухвалою суду від 26.12.2025 року витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію стосовно ОСОБА_1 стосовно платіжної картки, зарахування коштів за період від 06.07.2021 до 11.07.2021 в сумі 7 500,00 грн.

Судові засідання призначалися 08.01.2026 року, 21.01.2026 року, 27.01.2026 року, 09.02.2026 року, 05.03.2026 року, 18.08.2026 року, 26.082026 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. .12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено шляхом дослідження матеріалів справи, що 05.07.2021 року у відповідача ОСОБА_1 було викрадено його мобільний телефон REDMI 9, з абонентським номером НОМЕР_1 , позбувся грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_2 , з приводу чого 05.07.2021 року Дубненським РВП ГУНП в Рівненській області за відповідною письмовою заявою ОСОБА_1 про крадіжку та за вказаним фактом було відкрите кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021186040000274.

З копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12021186040000274 від 05.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, вбачається, що 05.07.2021року у Дубненським РВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява відповідача про те, що в період часу 04.07.2021 року - 05.07.2021 року під час проїзду з м. Львів в м. Дубно невідома особа таємно шляхом вільного доступу викрала грошові кошти.

05.07.2021 року ОСОБА_1 допитано в якості потерпілого, визнано його потерпілим, де в своїх поясненнях вказав, що окрім грошових коштів викрадено мобільний телефон REDMI 9, з абонентським номером НОМЕР_1 , картковий рахунок

НОМЕР_2 З копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 120211754000472 від 26.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, вбачається, що невідома особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в спосіб оформлення кредитів на суму 7500 грн та 4500 грн без його відома при допомозі використання викраденого в нього паспорта.

З інформації виписки АТ КБ «Приват банк» вбачається, що 06.07.2021 року було здійснено зарахування 7500,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , 06.07.2021 року здійснено зняття коштів в сумі 3000,00 грн, 06-07.2021-07.07.2021 року здійснено переказ коштів з карти НОМЕР_2 в сумі 2947,15 грн та 1500,00 грн.

Прогалини в електронній верифікації Moneyveo та інших подібних мікрофінансових організацій пов`язані з використанням одноразових ідентифікаторів (SMS-кодів) та відсутністю повноцінної перевірки власника картки. Через це шахраї часто оформлюють кредити на чужі персональні дані

Договір зазвичай підписується звичайним SMS-кодом, який надсилається на номер телефону. Якщо злочинці отримують доступ до SIM-карти, вони можуть легко пройти реєстрацію.

Окрім цього в програмному забезпеченні платіжних систем часто бракує автоматичної синхронізації даних заявника та реального власника банківської картки, гроші переказуються на картку, але повна ідентифікація особи власника рахунку на етапі виплати не завжди проводиться суворо, не достатня кількість заходів по аутентифікації позичальника.

Кредит має видаватись особі, яка подала заявку на його оформлення. Якщо кредит видається онлайн, то заявка формується в електронному вигляді на веб-сайті та вказується власна банківська картка позичальника на яку позичальник бажає отримати кредит. Дані із заявки заповненої на сайті і дані самої банківської картки не синхронізуються, а тому заявку може подати одна людина, а отримати зовсім інша.

Технічна прогалина виникає у зв`язку з тим, що в програмному забезпеченні платіжних сервісів через які фінансові установи дають доручення на списання коштів з власних рахунків на користь отримувача кредиту, просто немає опції автоматичної синхронізації даних отриманих по заявці на кредит із даними банківської картки. В будь-якому випадку юридично, за переказ грошей з рахунку фінансової установи на банківську картку позичальника, несе саме фінансова установа, адже вона ініціює операцію та дає доручення на її проведення платіжним сервісам.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази заявника на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

Судом встановлено, що події, які мали місце в період 05.07.2021 року до 06.07.2021 року.

Суд встановив, що між сторонами у справі виникли правовідносини у сфері споживчого кредитування, які регулюються нормами Розділу І «Загальні положення про зобов`язання» та Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦПК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за укладеним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частині суми кредиту є право позивача, як банку, достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. ст.625, 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведенні належним чином.

Відповідно до п. 6.7, п. 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ № 223 від 30.04.2010, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року в справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.

Судом також враховано те, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, гроші з рахунку можуть бути списані лише за розпорядженням клієнта. Якщо транзакцію здійснив злодій, волевиявлення позичальника не було.

Саме фінансова установа повинна надати суду беззаперечні докази того, що клієнт сам передав паролі, ПІН-коди чи CVV-коди третім особам. Самого факту проведення операції з використанням правильних реквізитів недостатньо.

Клієнт звільняється від відповідальності за операції, які відбулися після того, як він повідомив банк про втрату картки або несанкціонований доступ до застосунку.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, встановлено факт отримання та користування коштами за цим договором, однак не відповідачем, а невстановленими особами, а також та факт їх неповернення у відповідності до умов договору та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку про безпідставність позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, відсотками, штрафів з відповідача ОСОБА_1 .

Водночас суд встановив, що позивач виконав свої обов`язки за умовами договору кредитування, надавши кредитні кошти, якими скористалася не відповідач, а сторонні особи, шахраї.

Суд встановив факт негайного звернення відповідача з приводу злочинних дій щодо його банківської карти звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього протиправних дій, оскільки виявивши втрату фінансового номера, списання коштів та отримання повідомлень про отримання кредитів, неможливості заблокувати карту, невідкладно також звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього злочинних дій тадо Банку.

За відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Суд дійшов переконання, що заборгованість за кредитним договором договором № 53455135535 від 06.07.2021 у розмірі 23 745,00 грн виникла не з ініціативи відповідача, при цьому обставин, що беззаперечно свідчать, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені позивач не довів.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подана заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст. 7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Згідно долученої до заяви платіжної інструкції № 31128 від 22.12.2025 року вбачається, що позивачем у ПуАТ "КБ "Акордбанк" було оплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». Аналогічний висновок також зробив Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року у справі №199/782/21 (провадження № 61-1323ск23).

З огляду на те, що в задоволенні позову позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 відмовлено, позовна вимога про стягнення судових витрат пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грнне підлягає до задоволення, судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,141,258-259,280-283 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 53455135535 від 06.07.2021 у розмірі 23 745,00 грн - відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 02094, Україна, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6 кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц