Рішення № 139290506, 27.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7155/26

Провадження №2/522/7687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію у розмірі 23 928,43 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою судді Косіциної В.В. від 30 квітня позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву.

Копію ухвали суду від 30 квітня 2026 року було направлено відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2026 року позовну заяву КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію у розмірі 23 928,43 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 гривень.

25 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2026 у справі №522/7155/26.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2026 у справі №522/7155/26 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

07 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2026 у справі №522/7155/26 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2026 у справі №522/7155/26 скасовано. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.

Копія вказаної ухвали була вручена 19 липня 2026 року, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення.

28 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявниця зазначає, що наданий позивачем реєстр нарахувань та оплат за абонентом № НОМЕР_1 не містить вихідних даних то розрахунків, на підставі на підставі яких визначено обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби, що підлягає розподілу на квартиру відповідача, а містить лише підсумкові суми нарахувань. Окрім того заявниця також вказує, що вже понад 13 років її квартира обладнана індивідуальною (автономною) системою опалення, що підтверджується доданими до відзиву документами. У прохальній частині просить у задоволенні позовних вимог КП «Теплопостачання міста Одеси» відмовити в повному обсязі.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

КП «Теплопостачання міста Одеси» є постачальником теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.04.2026 №475145856, право часткової власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 .

На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснюється облік наданих послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч. 1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказує, що наданий позивачем реєстр нарахувань та оплат за абонентом № НОМЕР_1 не містить вихідних даних то розрахунків, на підставі на підставі яких визначено обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби, що підлягає розподілу на квартиру відповідача, а містить лише підсумкові суми нарахувань. Зазначає, що із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, які саме складові послуги були нараховані відповідачу, чи стосуються такі нарахування опалення квартири, теплової енергії на загальнобудинкові потреби або забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем

Окрім того заявниця також вказує, що вже понад 13 років її квартира обладнана індивідуальною (автономною) системою опалення, що підтверджується доданими до відзиву документами.

Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідачки з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

При цьому обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Варто зазначити, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (скорочено ЗПО) розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Отже, сама по собі наявність у квартирі відповідачки автономної системи опалення не свідчить про відсутність у неї обов`язку брати участь у відшкодуванні частини теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби.

Згідно пункту 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).

Згідно п. 12 розділу IV Методики розподілу №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Таким чином, нормативними положеннями прямо передбачено, що наявність індивідуального опалення у приміщенні не виключає його власника з числа осіб, між якими розподіляється обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення. За таких обставин посилання відповідачки на те, що її квартира понад 13 років обладнана індивідуальною системою опалення, не може бути підставою для звільнення її від оплати частини теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Наведена обставина може свідчити про відсутність споживання теплової енергії для безпосереднього опалення квартири від системи централізованого теплопостачання, однак не звільняє власницю приміщення від обов`язку брати участь у витратах на теплову енергію, необхідну для опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем.

Окрім того, відповідно до пункту пп. 3 та пп. 11 п. 41 типового договору, споживач зобов`язаний: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Водночас пунктом 54 встановлено, що у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

Отже, законодавець розмежовує факт відключення окремого приміщення від системи централізованого опалення та обов`язок власника такого приміщення брати участь у витратах, пов`язаних із забезпеченням загальнобудинкових потреб. Відключення квартири від системи централізованого опалення не припиняє правовідносин між споживачем та виконавцем послуги і не є підставою для автоматичного припинення нарахувань у частині, що стосується загальнобудинкових потреб.

Щодо доводів відповідачки про відсутність у наданому позивачем реєстрі нарахувань та оплат вихідних даних і проміжних розрахунків суд зазначає, що сам по собі такий спосіб оформлення розрахункової інформації не свідчить про неправомірність здійснених нарахувань.

Пунктами 31, 32 встановлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 та 34 також встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Таким чином, чинним законодавством визначено порядок формування обсягу спожитої теплової енергії, його розподілу між споживачами та визначення вартості відповідної послуги. При цьому відповідачка, заперечуючи правильність нарахувань, не навела конкретних помилок у розрахунку позивача, не зазначила, які саме показники були визначені неправильно, та не надала власного контррозрахунку заборгованості.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить необхідні дані, які дають можливість перевірити правильність здійснених нарахувань, а саме: площу квартири, кількість осіб, кількість днів опалювального періоду, вартість теплової енергії, розмір теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (ЗПО) та розмір плати за абонентське обслуговування.

При цьому суд звертає увагу, що сума заборгованості у розмірі 23 928,43 гривень складається виключно з витрат на теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення та не містить нарахувань за безпосереднє опалення квартири відповідачки. Отже, доводи відповідачки про неможливість встановити, які саме складові послуги були їй нараховані, спростовуються безпосередньо змістом наданого позивачем розрахунку.

Відтак суд доходить висновку, що наданий позивачем розрахунок містить достатньо даних для встановлення періоду, підстав та складових нарахованої заборгованості, а також дає можливість перевірити правильність її розміру. Саме по собі посилання відповідачки на недостатню деталізацію реєстру нарахувань та оплат не свідчить про неправильність здійснених нарахувань, не спростовує визначеного позивачем розміру заборгованості та не звільняє відповідачку від обов`язку оплатити належну з неї частину вартості теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» постачає теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де зокрема, розташоване майно, що належить ОСОБА_1 , тоді як остання належним чином не виконувала свої обов`язки, які є похідними від належних їй як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном, шляхом невнесення плати за постачання теплової енергії.

Доказів зворотного суду не було надано.

Відповідно до наданого позивачем реєстру нарахувань та оплат по абоненту ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 , розмір заборгованості за спожиту теплову енергію у період з січня 2022 року по січень 2026 року становить 23 928,43 гривень.

Суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 328,00 гривень.

Згідно платіжної інструкції від 05.03.2026 № 2383, КП «Теплопостачання міста Одеси» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 328,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ЄДРПОУ - 34674102, заборгованість за теплову енергію у розмірі 23 928 (двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять вісім) гривень 43 (сорок три) копійки.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ЄДРПОУ - 34674102, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 27 серпня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.