Ухвала суду № 139290274, 27.08.2026, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/329/26

2/746/203/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області ускладі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року до Срібнянського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі ТОВ «ФК«Венера Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Нагорній Н.Г.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду на 11 год. 00 хв. 27 серпня 2026 року, про що належним чином повідомлено сторони у справі.

Вказаною ухвалою суду сторонам у справі також запропоновано вчинити процесуальні дії, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

12 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача Пархомчука С.В., про закриття провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також у поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн та повернути з державного бюджету на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. Справу просить розглядати за відсутності представника ТОВ «ФК «Венера Фінанс». А також заява про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У судове засідання 27 серпня 2026 року сторони не з`явилися.

Від представника позивача раніше надійшла заява, в якій він, в тому числі, просить розглядати справу бей його участі.

Відповідач у справі також не з`явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04(провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відмова позивача від позову унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відмови позивача від позову можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки представником позивача подана заява про закриття провадження у справі і судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні цієї заяви, така заява підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою третьою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року № 09/04/2026;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 липня 2019 року серія КС № 8096/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області;

- копію акта про отримання правової допомоги від 10 серпня 2026 року;

-копію платіжної інструкції № 5080 від 10 серпня 2026 року;

- копію рахунка № 10.08.2026-84 від 10 серпня 2026 року.

Із вказаних документів вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу становить 15 000,00 грн, вартість надання послуг правничої допомоги за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн визначена умовами договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року № 09/04/2026.

Детальним описом наданих послуг згідно з актом про надання правової допомоги за договором від 09 квітня 2026 року № 09/04/2026 відображено перелік виконаних адвокатом Пархомчуком С.В. робіт та їх вартість, а саме:

1) зустріч та консультація клієнта щодо перспективи судового врегулюваннч кредитної заборголваності, яка виникла між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та відповідачем в рпамках кредитного договору № 138283 від 03.06.2025 року (0,5 год.);

2) складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) , моніторинг аналіз судової практики (3 год.)

3) інші клопотання, заяви до суду,складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи ( 1,5 год);

4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції (500,00 грн).

Усього витрачено 5 годин .

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач у справі ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

Вивчивши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дослідивши надані адвокатом Пархомчуком С.В. докази, що підтверджують обсяг наданих ним послуг клієнту ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у цій справі, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

При цьому суд врахував, що участі в судових засіданням представник позивача не приймав, відповіді на відзив, письмових пояснень, заяв (клопотань), крім заяви про закриття провадження та за яви про розподіл судових витрат, до суду не подавав, а позов не є складним, оскільки кредитний договір є типовим, тому підготовка такої позовної заяви не могла зумовити витрату значного часу.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 2 000,00 грн.

Щодо клопотання представника позивача про повернення судового збору суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України).

Частиною другою статті 133ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,49 грн.

Керуючись статтями 133, 255, 260-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872), місцезнаходження юридичної особи: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872), місцезнаходження юридичної особи: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правову допомогу, в розмірі

2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Ухвала про закриття провадження може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Н.Г. Нагорна