Рішення № 139290268, 27.08.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/4495/26

Провадження №2/751/2204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2809948 від 23.10.2019 у сумі 24 002,40 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 25.05.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. В позові представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, зокрема шляхом направлення повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

04.08.2026 відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, то зменшити розмір процентів, відмовити у сумі штрафу, а також зменшити розмір судових витрат.

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.10.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Кредитний договір №2809948(індивідуальна частина) (далі - Договір).

Згідно умов п. 1.1 Договору, Позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.п. 1.2 - 1.4 Договору, сума кредиту становить 8 000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 23.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 07.11.2019.

Сукупна вартість кредиту складає 12 грн в грошовому виразі та 4,00% річних у процентному значені і включає в себе складові визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі (п. 1.5 Договору).

За умовами п. 1.5.2, 1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом становлять 12 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені у п. 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1 - 2.2.3 Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2., 1.6 Договору.

Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з пунктом 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством у односторонньому порядку.

Згідно п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок платіжної картки Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчиняти дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п. 1.5.2 Договору за період на який здійснюється продовження строку користування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі якщо станом на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному обсязі. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці, з якої вбачається, що максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту становить 4.00% при продовженні строку на 3 дні; 7.00% при продовженні строку на 7 днів; 13.00% при продовженні строку на 15 днів. Волевиявлення позичальника сплатити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно з п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «МІЛОАН» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «МІЛОАН» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «МІЛОАН» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2).

Укладення ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «МІЛОАН» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно з Додатком №1 до договору про споживчий кредит за №2809948 від 23.10.2019 (Графік розрахунків), сторонами погоджено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту: кредит 8 000 грн строком до 07.11.2019, проценти за користування кредитом 12 грн, комісія за надання кредиту 0 грн, разом 8012 грн.

Відповідно до Анкети-заяви на кредит №2809948 від 23.10.2019, остання містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем в ТОВ «МІЛОАН» на суму 8 000 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за ставкою 0,01 % за кожен день користування. Також, у вказаній заяві відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви № 2809948.

Як вбачається з довідки ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №2809948 від 23.10.2019 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S19120, дата відправлення ідентифікатора 23.10.2019 о 09 год. 28 хв. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

ТОВ «МІЛОАН» 23.10.2019 надало відповідачу кредит за договором №2809948 у сумі 8 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН» № 2568092 від 23.10.2019.

Як вбачається із листа АТ КБ«Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260608/96861-БТ від 11.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 . .

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 2131828, 23.10.2019 відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 24.10.2019 по 18.01.2020.

31.01.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення права вимоги №46-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.

Згідно з копією платіжної інструкції №17508 від 31.01.2020 ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 1 739 844,13 грн, призначення платежу: оплата компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги згідно п. 7.1 договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31.01.2020.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 31.01.2020 та витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимог №46-МЛ від 31.01.2020, до ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019, у розмірі 24 002,40 грн, з яких 8 000 грн - залишок по тілу кредиту; 12 002,40 грн - залишок по відсотках; 4000,00 грн - залишок по штрафах/пені.

Претензією №19458622/444 від 01.04.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги відповідно до Договору відступлення права вимоги №46-МЛ від 31.01.2020 та вимагав сплатити заборгованість за Договором №2809948 від 23.10.2019 в сумі 24 002,40 грн протягом 3 днів.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір №2809948 від 23.10.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 відповідно до Договору відступлення права вимоги №46-МЛ від 31.01.2020.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МІЛОАН» правонаступником якого є ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» свої зобов`язання за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24 002,40 грн, що складається з: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 8 000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 12 002,40 грн; заборгованості по штрафах/пені у розмірі 4000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 та суми, яка підлягає до стягнення за ним, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, як видно із відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 2131828, відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідачу, у період з 24.10.2019 по 18.01.2020.

Разом із тим, Кредитний договір №2809948 від 23.10.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , було укладено строком на 15 днів, тобто до 07.11.2019.

Докази продовження строку Кредитного договору №2809948 від 23.10.2019 в матеріалах справи відсутні.

При цьому, відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце передбачене п. 2.3.1 Кредитного договору №2809948 від 23.10.2019 продовження строку кредитування, оскільки докази вчинення сторонами дій, спрямованих на продовження строку дії договору, передбачених даним розділом суду не надані.

Зокрема, за умовами п. 2.3.1 Кредитного договору №2809948 від 23.10.2019 для продовження строку дії кредиту позичальник повинен був сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п.1.5.2 Договору за період на який здійснюється продовження строку користування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій щодо продовження строку кредитування, а саме, сплати комісії за продовження кредиту та процентів нарахованих згідно п. 1.5.2 Договору за період на який здійснюється продовження строку користування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації, що б свідчило про пролонгацію договору на новий строк кредитування. Тому підстави для продовження строку кредитування після завершення тридцятиденного строку кредитування відсутні.

При цьому, суд не бере до уваги п. 2.2.3 Договору, за змістом якого у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з пунктом 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством у односторонньому порядку з огляду на наступне.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що строк Кредитного договору №2809948 від 23.10.2019 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору за період з 07.11.2019 по 18.01.2020.

Так, сторони погодили, що у період з 23.10.2019 по 07.11.2019 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0.01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування, що враховуючи суму кредиту становить 12 грн.

З урахуванням вказаного вище загальний розмір заборгованості відповідача за процентами за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 міг складати не більше 180 грн (105*15=180).

Окрім цього, відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення відповідач здійснював сплату комісії за управління та обслуговування кредиту: 07.11.2019 у сумі 560 грн; 10.11.2018 у сумі 560 грн; 13.11.2019 у сумі 560 грн; 16.11.2019 у сумі 560 грн, а всього на суму 2 240 грн.

Водночас суд звертає увагу, що ні Кредитний договір №2809948 від 23.10.2019, ні Анкета-заява на кредит №2809948 не містять умови про сплату комісії за управління та обслуговування кредиту, сторони також не узгоджували її розмір та порядок оплати, а, відтак, суд дійшов висновку про неправомірність її нарахування Товариством, а тому сплачену сума комісії за управління та обслуговування кредиту суд зараховує в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Так само з відомості про щоденні нарахування та погашення слідує, що відповідач здійснив сплату процентів за користування кредитом в сумі 19,20 грн, які також слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Отже, з урахуванням наведеного, загальна сума заборгованості відповідача за несплаченими процентами за Кредитним договором № 2809948 від 23.10.2019 становить 0 грн, оскільки максимальний розмір процентів, який міг бути нарахований у межах погодженого сторонами строку кредитування, становить 180 грн, а відповідачем фактично сплачено 19,20 грн процентів та 2 240 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, нарахування якої суд визнав неправомірним та сплачену суму зараховує в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Таким чином, із загальної суми 2 259,20 грн, сплаченої відповідачем за договором, 180 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів, а надлишок у розмірі 2 079,20 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.

Враховуючи, що сума отриманого відповідачем кредиту становила 8 000 грн, після такого зарахування залишок заборгованості за тілом кредиту становить 5 920,80 грн (8 000 грн - 2 079,20 грн).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафах/пені у розмірі 4 000 грн, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 03.02.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойку у вигляді штрафу за прострочення виконання зобов`язання, а тому вимога щодо її стягнення задоволенню не підлягає.

Таким чином, розмір заборгованості за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , становить 5 920,80 грн, яка складається із: 5 920,80 грн заборгованості за кредитом.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 у розмірі 5 920,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 662,40 грн, які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 656,54 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ».

Згідно з актом наданих послуг №Д/21347, вартість послуг адвокатського об`єднання «АПОЛОГЕТ» становить 8 000,00 грн.

Суд, з урахуванням ціни позову, незначної складності справи про стягнення кредитної заборгованості, яка є малозначною, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає вказані витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг.

При вирішенні цього питання суд враховує загальні принципи цивільного законодавства, якими, серед інших, є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 3 ЦК України), а також принципи цивільного процесу, якими є верховенство права, тобто імперативний правовий принцип, який серед іншого захищає сферу особистих майнових прав особи від непропорційного втручання, а також принципи пропорційності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 10, 11 та 12 ЦПК України відповідно).

Наведене вище є підставою для визначення витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76- 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2809948 від 23.10.2019 в розмірі 5 920 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 656 грн 54 коп та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 54 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236),

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя А. О. Діденко