Рішення № 139290253, 18.08.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/4824/25

Провадження № 2/734/230/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бузунко О. А.,

за участі секретаря судового засідання Шапки О. О.,

позивача за основним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 ,

представника позивача за основним позовом (відповідача за зустрічним) адвоката Шевченко Т. М.,

відповідача за основним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2 ,

представника відповідача за основним позовом (позивача за зустрічним) адвоката Горбань Б.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 28 вересня 2012 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.03.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. До розлучення Позивач спільно з доньками та колишньою дружиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі ОСОБА_1 . Після набрання рішенням суду законної сили, колишня дружина Позивача ще деякий час проживала з дітьми, але з червня 2024 року залишивши дітей на батька та з`їхала. На даний час ОСОБА_2 не виявляє бажання спілкуватися з дітьми, жодним чином не цікавиться їх життям, не бере участі у вихованні та утриманні дітей. Натомість, 13.09.2025 року Відповідачка зі своїм новим співмешканцем намагалась викрасти дітей, спричинивши їм тілесні ушкодження. З огляду на викладене, Позивач просив суд визначити місце проживання дітей з ним.

23 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подала до районного суду Чернігівської області зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що всупереч вказаному у позовній заяві, поданій батьком дітей ОСОБА_1 , на даний час малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживають разом із батьком і не можуть проживати, враховуючи те, що починаючи з 2023 року він проходить службу в Збройних силах України. Відповідно до наявної у Позивачки інформації, малолітні діти проживають разом із третьою особою рідною сестрою Відповідача ОСОБА_1 , яка не є законним представником дітей і не володіє тими правами та обов`язками, якими володіють батьки малолітніх дітей. Просить визначити місце проживання дітей з матір`ю та стягнути аліменти на утримання дітей.

Ухвалою суду від 24.03.2026 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Представником відповідача ОСОБА_5 було подано відзив на первісний позов, в якому зазначив, що стосовно ОСОБА_1 було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом дезертирства. У 2023 році у рамках проведення досудового розслідування, ОСОБА_6 було оголошено про підозру та взято під варту з можливістю внести заставу. 20 листопада 2023 року Відповідачка внесла заставу у розмірі 53 680 грн, після чого ОСОБА_7 був звільнений з-під варти. Ці факти свідчать про неможливість визначення місця проживання дітей разом із батька та є підтвердженням того, що у позовній заяві вказані недостовірні відомості. ОСОБА_2 , всупереч відомостям, які вказані у позовній заяві, не лише бажає спілкуватися з дітьми, а й постійно робить кроки для цього. У вересні 2025 року Відповідачка неодноразово намагалася потрапити до квартири за адресою АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання Позивача та малолітніх дітей. На даний час діти проживають у цій оселі без законних представників - у зв`язку з перебуванням на військовій службі, за попередніми даними, у місті Харків, догляд за малолітніми дітьми здійснюється сестрою Позивача. Відповідачка з метою виконання належних їй обов`язків матері, дотримання власних прав і свобод, намагалася побачитися з дітьми, однак їй не дали доступу до малолітніх доньок. Ці дані підтверджуються тим, що Відповідачка неодноразово зверталися до Національної поліції України з повідомленням про порушення її прав на виховання дітей. Всі ці факти були проігноровані, проте Відповідачка продовжує намагатися налагодити зв`язок із дітьми, постійно пишучи їм повідомлення у застосунку миттєвого обміну повідомленнями Viber. Та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 було подано відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити у зустрічному позові, мотивувавши тим, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем та отримає достатню грошову винагороду для належного утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Адвокатом наголошено на тому, що з моменту окремого проживання, приблизно з червня 2024 року, Позивачка за зустрічним позовом залишивши дітей на батька та з`їхала з квартири, де вони разом проживали, і після цього взагалі не цікавилась дітьми, не брала участі у їх вихованні та утриманні. Дітям повідомляла, що у неї є новий співмешканець, з яким вона проживає та подорожує за кордоном. Натомість, після подання ОСОБА_1 позовної заяви до суду про визначення місця проживання дітей з батьком, 13.09.2025 року Відповідачка зі своїм новим співмешканцем намагалась викрасти дітей, спричинивши їм тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 дав показання, що він наразі проживає по АДРЕСА_1 разом зі своєю рідною сестрою та двома доньками. В 2023 році він був мобілізований і почав проходити військову службу. В 2024 році шлюб між ним та його колишньою дружиною було розірвано і по сплину певного часу ОСОБА_9 добровільно припинила проживати в квартирі. До того часу як ОСОБА_10 з`їхала з квартири в квартирі вони проживали вчотирьох, сестра з ними на той час не проживала. Після розірвання шлюбу мама до дітей приїжджала коли хотіла, бачилась з ними приблизно 1-2 рази за місяць. Він не забороняв мамі спілкуватись з дітьми, однак з кожною їх зустріччю стосунки між матір`ю та дітьми погіршувались. Коли він їхав у Харків для проходження військової служби, ОСОБА_2 вже з ними не проживала, тому він попросив сестру, щоб вона доглянула за дітьми, про що повідомив колишню дружину. На вказане ОСОБА_10 погодилась. Однак невдовзі після цього мати дітей приїхала до місця їх проживання з невідомим чоловіком та намагалася проникнути до квартири. В один з днів, коли дівчатка були на вулиці, мама приїхала з якимось чоловіком на автомобілі та насильно намагалися заштовхнути дітей до машини. Дитині той чоловік зламав ребро. Після цього молодша донька заблокувала матір, а старша ще продовжувала спілкуватись. Сьогодні діти з матір`ю не спілкуються. Позивач підтримав заявлений ним цивільний позов, просив визначити місце проживання дітей разом з ним, тим самим відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

При першому розгляду справи по суті 27 травня 2026 року представник Відповідачки за первісним позовом адвокат Горбань Б.Ю. не заперечував проти визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Однак ОСОБА_2 в судовому засіданні 08 червня 2026 року (єдине засідання, в якому приймала участь ОСОБА_2 ) заперечувала проти задоволення основного позову та просила суд задовольнити зустрічний.

ОСОБА_2 заперечує проти того, щоб її доньки проживали з батьком, оскільки батько проходить військову службу, діти проживають з рідною тіткою, дівчаток це влаштовує, оскільки над ними відсутній повноцінний контроль. Вона спроможна забезпечити дітям умови проживання, хоча тимчасово не працює, однак має заощадження. Діти з нею дійсно наразі не проживають і не хочуть цього, вона по можливості їм пише та телефонує. Вона дійсно одного разу хотіла забрати дітей, для чого попросила одного чоловіка з`їздити з нею. Повідомити прізвище та ім`я чоловіка ОСОБА_11 не змогла, оскільки не знає таких даних. Діти не хотіли сідати в машину, тому вона попросила чоловіка допомогти. Цей чоловік взяв дітей під мишку і посадив в машину, однак вони втекли. Пояснити причину залучення невідомого чоловіка до таких дій ОСОБА_2 не змогла, однак повідомила, що ребро ніхто нікому не ламав, чому була викликана швидка та поліція їй невідомо.

ОСОБА_2 повідомила суду (при встановленні її особи), що вона проживає в АДРЕСА_2 . Під час дослідження матеріалів справи судом було з`ясовано у ОСОБА_2 чому нею повідомлена адреса свого проживання по АДРЕСА_3 , хоча в договорі оренди від 01 червня 2025 року вказано, що вона винаймає квартиру АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 повідомила, що квартиру вона винаймає тимчасово, доки в іншій квартирі не буде проведено ремонт. Ремонт закінчено і вона планує повертатися проживати в квартиру, яка вже готова і для проживання в ній доньок. Відсутність у неї роботи не перешкоджає їй винаймати дві квартири.

ОСОБА_2 переконана, що діти повинні проживати з нею.

Під час судових дебатів 12 серпня 2026 року адвокат Матюшенко М.М. ОСОБА_5 знову повідомив суду, що дітям краще проживати з батьком, оскільки так хочуть самі дівчата, а мама буде вживати всіх можливих заходів (в тому числі і з залученням органу опіки та піклування) задля налагодження стосунків з доньками.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_12 повідомила суду, що є рідною сестрою позивача. В березні 2024 року брат розлучився і мати залишила двох дітей та свою матір похилого віку (бабусю) проживати одних. У вересні 2025 року вона приїхала жити разом з дітьми, оскільки її брат ОСОБА_1 повинен був з`явитись у військову частину. 09 вересня 2025 року діти прийшли і повідомили, що хочуть зустрітись з мамою. Через годину вони прибігли і сказали, що втекли від мами, оскільки вона хоче їх забрати. 10 вересня 2025 року ОСОБА_10 декілька разів телефонувала і писала дітям, погрожувала забрати їх, діти були налякані. Мати їх раніше била. Того ж дня діти відмовились вийти до мами. 12 вересня 2025 року чоловік в балаклаві, чорному одязі та чорних окулярах почав вибивати двері квартири, після чого вона викликала поліцію. 13 вересня 2025 року, коли вона разом з дітьми поверталась додому, підбіг чоловік в балаклаві, схопив її за руки та вдарив у груди. Потім він схопив ОСОБА_13 і поніс в сторону автомобіля, біля якого була ОСОБА_10 , яка забрала ОСОБА_14 . Чоловік почав штовхати дітей в авто. Діти почали кричати. Дітям викликала швидку, у ОСОБА_13 був перелом ребра.

Під час розгляду справи також була заслухана думка дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 повідомила, що з татом проживає все життя, а з тіткою ОСОБА_15 проживає з вересня 2025 року. Мама з ними не проживає з весни 2025 року. Восени 2025 року вона востаннє бачила її і спілкувалась, наразі заблокувала маму в месенджерах і не хоче з нею спілкуватись. 13 вересня 2025 року вони поверталися з ветеринарної клініки, приблизно о 10 ранку (це була субота), біля під`їзду була мама, яка сказала «не хочеш по хорошому, то буде по поганому». Вона зателефонувала тітці ОСОБА_15 , мама разом з чоловіком (якому було приблизно 56-57 років) заштовхала її до машини, тоді вони дуже злякалися. Залишитися хоче з татом, маму вважає неприємною особистістю, в дитинстві вона їх била.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що проживає з татом та тіткою ОСОБА_15 . Мама проживала приблизно до 2024 року, а потім пішла; ніби не пропонувала піти з нею. Потім була пропозиція жити з мамою, але навіщо воно їм треба. Мама зла і її треба обходити десятою дорогою. Все дитинство мама била та кричала. 13 вересня 2025 року мама вирішила її з сестрою викрасти. Вони на той час поверталися додому, коли до них підійшла мама та чоловік в балаклаві. Вони почали її з сестрою запихувати до машини, їй зламали ребро. З того часу вона з мамою не спілкується і бажає проживати з татом.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби.

Заслухавши пояснення учасників справи, їхніх представників, думку дітей, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року у справі № 753/3192/24 шлюб між сторонами розірвано.

02 вересня 1993 року на ім`я ОСОБА_2 було видано ордер на житлове приміщення АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у вказаному ордені вказаний як член сім`ї.

21 березня 2024 року на підставі наказу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» змінено договір найму трикімнатної квартири, основним наймачем визначено ОСОБА_12 , до складу сім`ї якої входять: брат ОСОБА_1 та племінниці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

16 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України, в якому викладені наступні обставини: 13 вересня 2025 року о 12.00 год. за адресою АДРЕСА_5 невідома особа чоловічої статі нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді перелому ребра правої половини грудної клітини. За станом на 23 липня 2026 року (час надання відповіді на запит суду) досудове розслідування триває.

За інформацією, наданою на адвокатський запит адвокату Б. Горбаню Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у м. Києві, у базі даних Інформаційного порталу Національної поліції в період з 1 січня 2024 року по 30 грудня 2025 року зафіксовані повідомлення: 2 березня 2024 року виклик здійснювала ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_6 /повідомлення пов`язане з діями чоловіка/; 3 березня 2024р. аналогічного змісту заява, 11 вересня 2025 року виклик також здійснювала ОСОБА_2 , в якому вона повідомила, що чоловік налаштовує дітей проти неї, тому вони не хочуть їхати додому, 12 вересня 2025 року повідомлення від ОСОБА_2 про те, що сестра чоловіка не пускає заявницю та не віддає дітей.

ОСОБА_2 на підставі договору оренди житлового приміщення від 01 червня 2025 року орендує квартиру АДРЕСА_4 . Вказана квартира була оглянута Службою у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та встановлено, що у вказаній квартирі для дітей відведено окрему кімнату, в квартирі створені належні умови для проживання дітей.

ОСОБА_2 надані суду свої дані стосовно її стану здоров`я: ознак наркологічних та психіатричних захворювань не виявлено; а також надано відомості про доходи за період з 2002 року (зокрема, в 2024 році 119 527,84 грн, в 2025 році 112 048,15 грн).

3 лютого 2026 року на ім`я начальника Служби справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Міським центром дитини надано лист, в якому визначено, що емоційна сфера малолітніх ОСОБА_16 та ОСОБА_14 нестійка, простежувалась тривожна спрямованість щодо взаємовідносин з матір`ю; у ОСОБА_13 визначений високий рівень внутрішньої агресії, характерні негативні прояви у власних очікуваннях майбутнього; ОСОБА_14 та ОСОБА_13 мають надійну сестринського прив`язаність один до одного; дівчата мають задоволено потребу у батьківському піклуванні та розумінні з боку батька; цінують активну участь та підтримку тітки ОСОБА_15 (сестра батька); у дітей визначена не задоволена потреба у розумінні, підтримці з боку матері; враховуючи тривалу відсутність участі матері у житті дівчат, у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до матері формується дистанційне ставлення. При цьому, рекомендовано: з огляду на високий рівень агресії ОСОБА_13 та тривожність Злати, визначена необхідність проведення психологічної підтримки зі сторони спеціаліста, для стабілізації емоційного стану дітей; усім дорослим: батьку, матері, тітці ОСОБА_15 як учаснику виховного процесу, знайти компроміс у налагодженні та встановлені позитивної атмосфери не залучати ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до особистого конфлікту; батьку ОСОБА_1 усвідомити власну відповідальність за життя та здоров`я дітей, не перекладати виховні процеси на інших осіб; матері ОСОБА_2 підвищити рівень батьківської відповідальності за життя і здоров`я дівчат, за збереження позитивних взаємовідносин з доньками; матері розширити рівень батьківської компетентності у встановленні взаєморозуміння та поваги до думки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , їх право на висловлення власної думки, враховуючи потреби та вік дівчат. При наданні такого висновку спеціалістами Міського центру дитини були проведені консультації та зустрічі з матір`ю, батьком та дівчатами ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .

Відповідно до листа за підписом заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві 11 та 12 серпня 2025 року надійшло повідомлення на спецлінію «1022 від громадянки ОСОБА_2 про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 налаштовує дітей проти заявниці, тому що вони не хочуть їхати з нею додому, наразі діти перебувають дома з сестрою чоловіка. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 приїхала за адресою місця проживання сестри чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_12 та вирішила забрати з собою свою доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти в категоричній формі відмовились їхати з матір`ю та захотіли залишитись з тіткою. Малолітні залишились проживати з тіткою, оскільки батько військовослужбовець та перебуває на службі в Харківській області.

17 вересня 2025 року Службою у справах дітей адресовано лист на ім`я Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, з якою вибачається, що під час опрацювання звернення від ОСОБА_2 щодо ймовірного вчинення домашнього насильства по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації було відвідано сім`ю ОСОБА_17 . Під час відвідування вдома перебували ОСОБА_12 та малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти повідомили, що ОСОБА_9 з невідомою особою чоловічої статі намагалися силоміць заштовхати їх в автомобіль. Під час бесіди з малолітніми дітьми та їх тіткою спеціалістами служби та фахівцями Центру на тілі дітей було виявлено ознаки застосування фізичної сили, які підтверджені довідкою, виданою КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 2», що можуть свідчити про жорстоке поводження до малолітніх дітей з боку матері. Вказаним листом Служба справах дітей та сім`ї просила вжити заходи щодо притягнення матері малолітніх дітей ОСОБА_2 до адміністративної/кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно малолітніх дітей.

На вказаний лист 29 вересня 2025 року заступником начальника управління поліції з превентивної діяльності Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві надано відповідь, що лист зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції та розглянутий, а також повідомлено, що за даним фактом інформація про кримінальне правопорушення зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 16 вересня 2025 року за ч. 1 ст. 122 КК України для проведення подальшої перевірки.

24 вересня 2025 року за підписом директора Дарницького району в місті Києві центру соціальних служб подано лист на ім`я начальника Служби справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з якого вбачається, що спеціалістами Центру спільно з представниками Служби справах дітей та сім`ї було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 де відбулося спілкування з тіткою дітей ОСОБА_18 та дітьми ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Під час спілкування діти повідомили, що дуже бояться свою матір через те, що вона постійно на них кричить, принижує, вчиняє фізичне насильство (б`є).

Згідно з висновком про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , наданим Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, враховуючи думку дітей, рекомендації комісії, з метою забезпечення прав та інтересів дітей райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 . До вказаного висновку додано акт обстеження умов проживання від 16.12.2025, складеного Службою у справах дітей Дарницької РДА, відповідно до яруго позивач та його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic, § 102).

Ст. 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Суд зазначає, що вік і рівень розвитку обох дітей дозволяють для них усвідомлено висловити свою думку стосовно питання визначення місця проживання. Діти в судовому засіданні однозначно та категорично повідомили, що проживати хочуть саме з батьком.

Судом встановлено, що позивач не чинить відповідачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з дітьми, а також у їхньому вихованні, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Під час вирішення спору, судом враховується, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращим інтересам обох дітей.

Також необхідно зазначити, що вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Під час вирішення спору, суд також керується установленими та тривалими зв`язками батька з дітьми, з огляду на те, що вони тривалий час проживають разом.

Крім того, поза увагою суду не залишився той факт, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 як в судовому засіданні, так і соціальним службам (що вбачається з наданих листів) повідомляли, що мама їх била та проявляла агресію. Суд не ставить також під сумнів той факт, що мамою вживалися заходи в вересні 2025 року проти волі дітей їх забрати до себе з застосуванням до дітей фізичної сили невідомою для них особою, яку для цього свідомо залучила їх мама ОСОБА_2 .

Також судом враховано інформацію, яка викладена в листі Міського центру лити від 3 лютого 2026 року, відповідно до якого емоційна сфера малолітніх ОСОБА_16 та Злати нестійка, простежувалась тривожна спрямованість щодо взаємовідносин з матір`ю; дівчата мають задоволено потребу у батьківському піклуванні та розумінні з боку батька; у дітей визначена не задоволена потреба у розумінні, підтримці з боку матері; враховуючи тривалу відсутність участі матері у житті дівчат, у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до матері формується дистанційне ставлення.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком і їх повного задоволення, та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Крім того, доводи ОСОБА_2 , викладені у зустрічній позовній заяві не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення первісного позову.

Також суд звертає увагу, що беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд вважає, що визначаючи місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з батьком, дійшов висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їхньому повноцінному вихованню та розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При цьому, судом враховується, що матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їхнього розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Також, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вказана вимога стороною відповідача була дотримана.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи подані на обґрунтування клопотання про розподіл судових витрат представником відповідача докази, суд зазначає наступне.

Представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги 12 вересня 2024 року з адвокатом Шевченко Тарасом Миколайовичем, сума до сплати становить 16 500 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено таке: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі N 904/4507/18.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складність справи (яка є нескладною), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати у розмірі 16 500,00 грн не є співмірними із складністю справи та є завищеними щодо іншої сторони спору.

Керуючись ст. 7, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком задовольнити.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /,

ОСОБА_2 / АДРЕСА_3 /,

Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації /вул. Ялтинська, буд. 14, м. Київ/.

Повний текст рішення складений 27 серпня 2026 року.

Суддя Олена БУЗУНК