Рішення № 139290028, 25.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

25.08.2026 Справа № 363/6410/25

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

представника позивача Бойчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді заяву представника відповідача Громадської організації масив садівничих товариств «Дружба» Поліщука О.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №363/6410/25 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про визнання дій незаконним та зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

07 липня 2026 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по вказаній вище справі, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 27 000 грн.

В обґрунтування заяви вказав, що у судовому засідання 22.06.2026 року представник відповідача заявив, що докази відповідача щодо понесених витрат на правничу допомогу адвоката будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення. 01.07.2026 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі. У Актах прийому-передачі наданих послуг зазначений детальний опис правової допомоги, наданої адвокатом. В підтвердження належної оплати правової допомоги надаються копії платіжних інструкцій відповідача. Вартість правової допомоги погоджена сторонами у відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та визначалась у фіксованому розмірі. Загальна вартість наданої правової допомоги адвоката склала 27 000 грн без ПДВ.

20 серпня 2026 року представник позивача адвокат Бойчук Д.В. подав до суду заперечення, у яких зазначив, що позивач та її представник вважають зазначену заяву необґрунтованою, поданою з грубим порушенням норм процесуального права та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень зазначив, що заяву подано передчасно, оскільки заявником помилково вказано дату ухвалення рішення 01 липня 2026 року, тоді як рішення у справі № 363/6410/25 ухвалено 13 липня 2026 року. Також послався на відсутність у матеріалах справи процесуальних документів, які підтверджували б ухвалення рішення 01 липня 2026 року. Крім того, заявником не надано передбачених договором додаткових угод, якими було б погоджено розмір та порядок обчислення гонорару за надання правничої допомоги саме у цій справі. Звернув увагу на окремі суперечності у договорі, хронологічні невідповідності в актах приймання-передачі наданих послуг та здійснення більшості платежів одним днем. Також вказав на неспівмірність заявлених до відшкодування 27 000 грн зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, тривалістю судових засідань та характером наданих послуг, у зв`язку з чим просив відмовити у стягненні заявленої суми.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бойчук Д.В. підтримав свої заперечення та просив відмовити в задоволенні додаткового рішення.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оцінюючи доводи заявника та заперечення представника позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що під час судового засідання 22 червня 2026 року представник відповідача заявив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача звернувся до суду із відповідною заявою 07 липня 2026 року.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області у цивільній справі № 363/6410/25 ухвалено 13 липня 2026 року.

На підтвердження понесених витрат заявником надано договір про надання правової допомоги № 02.03/2023 від 02 березня 2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акти приймання-передачі наданих послуг, а також платіжні інструкції № 600, № 609, № 601, № 603, № 606, № 614.

З поданого договору вбачається, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду (гонорар), розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Пунктами 5.15.2 договору передбачено, що порядок обчислення гонорару, підстави для його зміни, порядок оплати тощо визначаються у додаткових угодах до договору, а щомісячна вартість послуг визначається у додаткових угодах та актах приймання-передачі наданих послуг.

При вирішенні питання про наявність та розмір витрат на професійну правничу допомогу суд повинен оцінювати не лише формальну назву документа, а його зміст, сукупність відомостей, які в ньому містяться, та фактичну поведінку сторін щодо його виконання.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. При цьому письмова форма правочину може бути реалізована шляхом оформлення його змісту в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, а правове значення має саме погоджене сторонами волевиявлення. Отже, сама по собі назва документа як «акт приймання-передачі наданих послуг» не виключає можливості встановлення з його змісту факту погодження сторонами вартості відповідних послуг.

У даному випадку надані заявником акти містять відомості про конкретний період надання правничої допомоги, перелік виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх вартість, а також підписані сторонами. Таким чином, із змісту зазначених документів вбачається, що сторони не лише підтвердили факт надання та прийняття правничої допомоги, а й визначили вартість відповідних послуг.

За таких обставин суд вважає, що відсутність окремого документа, названого сторонами саме додатковою угодою, не може сама по собі свідчити про відсутність домовленості щодо вартості правничої допомоги. Інше призвело б до надмірно формального підходу, за якого юридичне значення надавалося б виключно назві документа, а не фактичному змісту погоджених сторонами умов.

Відтак суд відхиляє доводи представника позивача про те, що сама лише відсутність окремих додаткових угод виключає можливість компенсації витрат.

Відповідно до процесуального закону суд має перевірити не лише факт оплати, а й обґрунтованість, необхідність та співмірність заявлених до компенсації витрат.

Надані платіжні інструкції підтверджують перерахування відповідачем коштів на користь адвокатського бюро на загальну суму 27 000 грн.

Разом із тим суд погоджується з доводами представника позивача про необхідність перевірки заявленої до компенсації суми на предмет її співмірності.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України прямо встановлено критерії, за якими визначається співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Суд при визначенні розміру витрат враховує складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість процесуальних документів, необхідність підготовки правової позиції, кількість судових засідань, їх тривалість, а також значення справи для сторін.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що при вирішенні питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати їх з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності, а також конкретних обставин справи. Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на правничу допомогу, якщо встановить їх неспівмірність із складністю та обсягом виконаної роботи.

У даній справі представник позивача належним чином заявив заперечення щодо розміру заявлених витрат та просив їх не стягувати, посилаючись, зокрема, на невелику складність спору, характер виконаних адвокатом процесуальних дій та тривалість судових засідань.

Суд враховує, що предметом спору були вимоги про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, а також стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Разом із тим справа не характеризувалася особливою складністю, необхідністю проведення значної кількості експертиз, допиту свідків, дослідженням значного масиву доказів або вирішенням складних правових питань.

Надані заявником акти свідчать про виконання адвокатом необхідних процесуальних дій, зокрема підготовку відзиву та участь у судових засіданнях.

Отже, суд повинен визначити саме той розмір витрат, який за конкретних обставин справи відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності. З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлена сума 27 000 грн є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Разом із тим суд не вбачає підстав для повної відмови у компенсації витрат, оскільки факт отримання відповідачем професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом цієї цивільної справи та понесення відповідачем відповідних витрат підтверджуються наданими доказами.

Визначаючи розмір витрат, який підлягає компенсації за рахунок позивача, суд враховує характер спору, обсяг фактично виконаної роботи, кількість судових засідань, характер підготовлених процесуальних документів, відсутність складних процесуальних чи фактичних питань, а також заперечення позивача щодо розміру витрат.

За сукупністю наведених обставин суд вважає справедливим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

Саме така сума, на переконання суду, відповідає характеру та складності справи, обсягу фактично наданих послуг та забезпечує необхідний баланс між правом сторони на компенсацію понесених нею витрат і обов`язком іншої сторони нести лише розумні та співмірні судові витрати.

Доводи представника відповідача про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі суд відхиляє в частині їх розміру, оскільки сам факт погодження сторонами вартості правничої допомоги та її оплати не звільняє суд від обов`язку перевірити співмірність таких витрат із складністю справи, обсягом та характером виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, та значенням справи для сторін.

Доводи представника позивача про повну відсутність правових підстав для компенсації витрат суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту укладення договору, надання відповідачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат. Відсутність окремої додаткової угоди, неправильне зазначення дати ухвалення рішення, здійснення платежів в один день, а також окремі хронологічні неточності в актах самі по собі не свідчать про недійсність договору, ненадання правничої допомоги чи фіктивність понесених витрат. При цьому доводи позивача щодо неспівмірності заявленої суми суд враховує та визнає обґрунтованими саме в частині необхідності зменшення розміру витрат, що підлягають компенсації.

Таким чином, суд доходить висновку, що заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, оскільки факт надання професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом цієї справи та понесення відповідачем відповідних витрат підтверджуються поданими доказами. Водночас заявлений розмір витрат у сумі 27 000 грн не відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 10000 грн, а в решті заявленої суми слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 270, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 363/6410/25 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Громадська організація Масив садівничих товариств ДРУЖБА, ЄДРПОУ: 22203407, адреса: 07340, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Ровжі.

Суддя С.В. Олійник