Рішення № 139289967, 27.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/917/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" серпня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Лук`янчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 24237,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 05 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір № 5438097 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 05.04.2025 року по 31.03.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему paytech, на підставі укладеного Договору №03012024-1 про організацію переказу коштів від 03.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

У період з 05.04.2025 по 30.12.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 1772,74 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,05 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1772,69 грн.

Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість.

30 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу №30/12/2025, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 22050,66 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5999,95 грн., заборгованості за процентами 13050,71 грн.

Крім того, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.12.2025 року по 31.03.2026 року (91 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5 187,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути судовий збір та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги ТОВ «Фінтраст Капітал» до нього про стягнення кредитної заборгованості визнав частково, лише тіло кредиту, зазначивши, що є військовослужбовцем, на підтвердження чого надав необхідні документи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5438097, на умовах якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту визначено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Вказаний договір про надання споживчого кредиту, додаток до нього підписаний ОСОБА_1 , його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір про надання споживчого кредиту №5438097 від 05.04.2025 укладений відповідачем саме в такій редакції, наявній в матеріалах справи, оскільки узгоджений та підписаний ОСОБА_1 в порядку підписання електронних договорів.

З повідомлення АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , 05.04.2025 зараховано платіж в розмірі 6000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №5438097 від 05.04.2025 за ОСОБА_1 станом на 30.12.2025 року утворилася заборгованість в розмірі 22050,26 грн., з яких: 5999,95 грн. тіло кредиту; 13050,71 грн. проценти; 3000 грн. штрафні санкції. З вказаного розрахунку слідує, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплачено 0,05 грн. тіло кредиту, 1772,69 грн. проценти.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як фактором було укладено договір факторингу №30/12/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №5438097 від 05.04.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №30/12/2025 слідує, що заборгованість боржника становить 22050,66 грн, з яких: 5999,95 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13050,71 грн - сума заборгованості за відсотками; 3000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за Договором № 5438097 про надання споживчого кредиту від 05.04.2025 року ОСОБА_1 нараховано відсотки за вказаним договором новим кредитором за 91 календарний день (31.12.2025 - 31.03.2026) в сумі 5187 грн.

В позовній заяві позивач не ставив вимогу про стягнення пені, штрафів, зазначивши, що відповідно до норм чинного законодавства вони не підлягають стягненню.

Найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Оскільки до теперішнього часу відповідачем належним чином в добровільному порядку не виконане грошове зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Інше щодо спору між сторонами законом не встановлено.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно зі ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до положень статтей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач надав належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме: договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», реєстр боржників, акт-прийому-передачі, платіжну інструкцію по оплаті договору факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Відповідач не оспорює факт отримання кредитних коштів за вищевказаними кредитними договорами, тому тіло кредиту, несплачене ОСОБА_1 підлягає стягненню.

Щодо нарахованих відсотків за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Матеріалами справи підтверджено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися первісним кредитором та позивачем відповідно до умов договорів та в межах строку дії договору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ, що підтверджується наступними доказами: довідкою форми 5 від 01.08.2026 р. №2/2311, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ; військовим квитком серії НОМЕР_4 , відповідно до якого відповідач 29.05.2024 року прийняв військову присягу у ІНФОРМАЦІЯ_1 ; посвідченням серія НОМЕР_5 .

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, який укладений 05.04.2025, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів (неустойки) в особливий період.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення, а саме стягнення тіла кредиту.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості було сплачено 1772,74 грн., з яких 0,05 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, 1772,69 грн. на погашення процентів.

Оскільки відсотки не підлягають до стягнення відповідно до положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості по тілу кредиту за вирахуванням 1772,69 грн, що була зарахована в рахунок погашення заборгованості по процентам.

За таких обставин до стягнення підлягає кредитна заборгованість в сумі 4227,26 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 464,32 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.;

- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М.;

- копію заявки №20663 на виконання доручення від 14.05.2026;

- акт №20663 прийому-передачі виконаних робіт від 12.06.2026 року на суму 10000 грн.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10000 грн.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 2000 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №5438097 від 05.04.2025 в розмірі 4227 грн 26 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 464 грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн 00 коп.

В задоволенні витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішеннязазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ; код ЄДРПОУ 44559822)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун