Рішення № 139289520, 27.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11920/22

Провадження №: 2/755/1527/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

учасники справи:

представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Стегар О.М.,

представник відповідачів ТОВ «Белогві», ТОВ «Автомагістраль-Південь» -

адвокат Хоменко Я.О.,

представник відповідача АТ «СК «Країна» - Усенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулись позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через представника - адвоката Стегар Олега Миколайовича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди.

Згідно заявлених вимог, позивачі просять суд:

- стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 : суму страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок страхового випадку майну, у розмірі 98 000,00 грн.; суму страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок страхового випадку здоров`ю, у розмірі 19 051,04 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 952,55 грн;

- стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 : суму страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок страхового випадку здоров`ю, у розмірі 3 200,00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 160,00 грн;

- стягнути солідарно з ТОВ «Белогві» та ТОВ «Автомагістраль-Південь» на користь ОСОБА_1 : відшкодування шкоди, заподіяної майну ОСОБА_1 у розмірі 104 410,00 грн, вартість проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 3 500,00 грн, вартість зберігання транспортного засобу у боксі стоянки тимчасового утримання у розмірі 25 000,00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн;

- стягнути солідарно з ТОВ «Белогві» та ТОВ «Автомагістраль-Південь» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що через порушення відповідальним працівником ТОВ «Автомагістраль-Південь» вимог безпеки дорожнього руху під час виконання робіт з проведення ремонту, експлуатації та утримання доріг, а саме - незабезпечення огородження місця проведення робіт та залишення на проїзній частині автодороги без попереджувальних знаків автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав ТОВ «Белогві», ОСОБА_1 18 листопада 2019 року, керуючи власним автомобілем Subaru Legacy, державний номерний знак НОМЕР_2 , не зміг уникнути зіткнення з автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вказані технічні засоби, а також автомобіль Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , який стояв попереду автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , зазнали механічних пошкоджень, а ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_2 зазнали тілесних ушкоджень. На момент зіткнення цивільно правова відповідальність ТОВ «Белогві», як власника транспортного засобу Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «Страхова Компанія «Країна», що підтверджується договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4087703. Позивачі вважають, що матеріальні та моральні збитки, а також шкода, завдана їх здоров`ю в результаті ДТП, підлягають відшкодуванню відповідачами. В позові зазначено, що 18 листопада 2019 року, приблизно о 13 години 40 хвилин, ОСОБА_1 разом зі своєю мамою ОСОБА_2 , яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні, рухався на автомобілі Subaru Legacy, державний номерний знак НОМЕР_2 з м. Києва до м. Фастова по автодорозі М 05 у напрямку м. Одеса. Проїхавши перехрестя доріг сполученням с. Путрівка - смт. Калинівка Васильківського району, ОСОБА_1 рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год, у правій полосі за мікроавтобусом білого кольору, при цьому у лівій полосі був досить щільний рух інших автомобілів у попутному напрямку, що не дозволяло виконати випередження мікроавтобуса. Через деякий час водій мікроавтобуса, що рухався попереду, несподівано виконав перестроювання у ліву смугу, після чого ОСОБА_1 побачив у правій смузі нерухомий вантажний автомобіль з тентом на кузові. У той момент, коли ОСОБА_1 помітив нерухомий автомобіль у своїй смузі руху, відстань до нього складала приблизно 50 м. При цьому жодних попереджувальних знаків про вимушену зупинку чи про виконання яких небудь дорожніх робіт не було, а навколо автомобіля на проїжджій частині та на узбіччі знаходилося декілька чоловіків в жовтих світловідбивних жилетах. Оскільки маневр мікроавтобуса був для ОСОБА_1 несподіваним, при цьому у лівій смузі рухались у попутному напрямку інші автомобілі, він не мав змоги виконати аналогічний маневр з об`їзду перешкоди по лівій смузі, а враховуючи невелику відстань до нерухомого автомобіля екстрене гальмування, яке було застосовано у момент виявлення нерухомого автомобіля, не дозволило уникнути зіткнення. Внаслідок фронтального удару автомобіль ОСОБА_1 розвернуло на 90 градусів лівим боком у напрямку руху, вантажний автомобіль відкинуло уперед на інший нерухомий автомобіль білого кольору, який стояв перед вантажним також у правій смузі автодороги. Робітники, які знаходилися поблизу нерухомих автомобілів, не постраждали. Оскільки в результаті вказаної ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, вони були госпіталізовані до Васильківської ЦРЛ. Постановою Васильківського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції від 09 січня 2020 року кримінальне провадження №12019110140001611 від 19 листопада 2019 року було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а копія матеріалів досудового розслідування була направлена до Васильківського ВП ГУНП в Київській області для притягнення учасників ДТП до адміністративної відповідальності. 13 січня 2020 року інспектором СРПП №3 Васильківського ВП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Жиленковим Б.Г. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДРП №223483 про порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 та 12.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. В межах розгляду зазначеного протоколу було долучений письмовий висновок експерта №0388 від 10 лютого 2020 року за результатами дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди (автотехнічне дослідження) за участі автомобіля Subaru Legacy, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілів Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , і Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , в якому зазначено, що водій автомобіля Subaru не мав технічної можливості уникнути контакту з автомобілем Renault шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто виконанням п.12.3 Правил дорожнього руху. … в діях водія автомобіля Subaru Legacy, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, а також вимогам п.13.1 та 12.1 ПДР не вбачається і його дії з технічної точки не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2020 року призначено у справі судову авто-технічну експертизу, проведення експертизи було доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Експертної служби МВС України. Згідно з повідомленням від 19 березня 2020 року№СЕ-19-20/7019-ДТ-54, експертне провадження залишене без виконання у зв`язку з неможливістю проведення призначеної експертизи через відсутність у ДНДЕКЦ МВС спеціалістів, які мають право на самостійне проведення експертиз та досліджень за даним напрямком. 19 травня 2020 року захисником ОСОБА_1. до Васильківського міськрайонного суду Київської області було направлено повторне клопотання про призначення у справі судової дорожньо-технічної експертизи із зазначенням атестованих судових експертів по спеціальності 10.16, які були наявні на той час у регіоні Київська область та м.Київ. Проте постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, та у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі було закрите. Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року клопотання захисника ОСОБА_1. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2020 року було залишено без задоволення, а апеляційну скаргу на зазначену постанову повернуто без розгляду. Позивачі посилаються на те, що законодавство передбачає розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, крім того, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації. Позивачі вважають, шо оскільки цивільно правова відповідальність ТОВ «Белогві» була застрахована у АТ «Страхова компанія «Країна», отже на АТ «Страхова компанія «Країна» покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної майну ОСОБА_1 в межах страхової суми в розмірі 100 000,00 грн та шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах страхової суми в розмірі 200 000,00 грн (на одного потерпілого) з урахуванням франшизи в розмірі 2 000,00 грн. Позивачі зазначають, що 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 направив на адресу АТ «Страхова компанія «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи та заяву на виплату страхового відшкодування, проте АТ «СК «Країна» повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування по даному випадку, оскільки з моменту ДТП пройшло більше 1 року і страховик не відшкодовує шкоду, за спричинення якої не виникає цивільно-правова відповідальність. Крім того, позивачі вважають, що у ТОВ «Белогві», як у власника, та у ТОВ «Автомагістраль-Південь», як у правомочного володільця автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , виникає солідарне деліктне зобов`язання перед ОСОБА_1 за шкоду, завдану останньому в результаті порушення його цивільного права. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди та розподілу обов`язку з його відшкодування між відповідачами. Позивачі посилаються на те, що від часу ДТП пройшло три роки, автомобіль ремонту не підлягає, через що позивачі впродовж тривалого періоду часу зазнавали і продовжують зазнавати тяжких душевних страждань і втрат, які полягають у: складному лікуванні ОСОБА_2 , з урахуванням її похилого віку та отриманого струсу мозку, постійної турботи і переживання щодо можливих ускладнень після отриманих нею травм; тягарі додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, та стороннього догляду за ОСОБА_2 ; неможливістю ні користуватися впродовж тривалого часу знищеним автомобілем, ні продати його залишки; значних тривалих ускладненнях та незручностях через відсутність автомобіля, зумовлених необхідністю користуватися послугами таксі для відвідування медичних закладів під час лікування отриманих травм, а у подальшому для того, щоб через усе місто добиратись до своєї роботи та повертатись додому; вилученні з сімейного бюджету значних коштів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу, його тривалого зберігання та отримання правової допомоги; позбавленні можливості приділяти належну увагу своїм рідним і близьким через витрачання часу на доведення своєї невинуватості у ДТП та додатковий клопіт з відновлення своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до підготовчого засідання. (т.1 а.с.92-95)

06 лютого 2023 року до суду надійшов відзив відповідача АТ «СК «Країна» (т.1 а.с.150-154), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача в повному обсязі. За доводами відзиву, 20.08.2019 між ТОВ «Белогві» та АТ «СК «Країна» було укладено Договір (Поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу №AO/4087703, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб марки СКС RML3HI - 01 БП (Renault Master), реєстраційний номер НОМЕР_4 . 18.11.2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу СКС RML3HI - 01 БП (Renault Master), реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу «Subaru Legacu», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_5 . Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. 21.11.2019 АТ «СК «Країна» було отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страхувальника. 07.09.2022 року АТ «СК «Країна» було отримано заяву Позивача 1 про здійснення страхового відшкодування. 13.10.2022 АТ «СК «Країна» було прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що складено страховий акт. Цього ж дня Позивача було повідомлено листом № 9130/22 про прийняте страховиком рішення за наслідком розгляду його заяви про здійснення страхового відшкодування. Позивач 1 звернувся до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування стосовно пошкодженого транспортного засобу «Subaru Legacu», реєстраційний номер НОМЕР_2 (майна) лише 07 вересня 2022 року, тобто зі спливом більше ніж одного року з дня скоєння ДТП, яка відбулася 18.11.2019. З огляду на наведене, граничною датою, до якої Позивач мав право звернутися до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування стосовно шкоди заподіяної майну потерпілого, є 18.11.2020. Проте, Позивач 1 звернувся до АТ «СК «Країна» із простроченням строку, відведеного для подання заяви на виплату страхового відшкодування. Відповідач у відзиві зазначає, що Позивач не звернувся до суду у встановлений законодавством строк. З урахуванням того, що Позивач звернувся до АТ «СК «Країна» із пропуском однорічного строку для подання заяви на виплату страхового відшкодування, рішення АТ «СК «Країна» про відмову у виплаті страхового відшкодування ґрунтується на вимогах Закону. Окрім того, позивач не звертався до АТ «СК «Країна» із заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю третьої особи. Відсутність заяви про страхове відшкодування не породжує для Страховика обов`язку прийняти рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування, унеможливлює прийняття одного із відповідних рішень.

08 лютого 2023 року до суду направлено відзив відповідача ТОВ «Автомагістраль-Південь» (т.1 а.с.204-207), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача та зазначає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стало пошкодження автомобіля Subaru Legacy p/н НОМЕР_2 , а також отримання тілесних ушкоджень Позивачем 1 та Позивачем 2, є нехтування водієм пошкодженого транспортного засобу Позивачем 1, правилами дорожнього руху. Вважає, що слід критично ставитись до твердження представника Позивачів зазначеного у позовній заяві, щодо того, що швидкість транспортного засобу Subaru Legacy p/н, НОМЕР_2 до моменту зіткнення дорівнювала 100 км/год, адже на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди швидкість транспортного засобу Subaru Legacy p/н НОМЕР_2 не була встановлена та підтверджена жодним доказом. Також у справі відсутні докази щодо існування білого мікроавтобусу, водій якого начебто несподівано виконав перестроювання у ліву смуту, і який начебто закрив видимість Позивача 1, внаслідок чого останнім було здійснено зіткнення з транспортними засобами ТОВ «Белогві», котрі знаходились в місці проведення дорожніх робіт. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2020 ОСОБА_1 визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Вищевказане рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, набрало законної сили та не було оскаржено Позивачем 1 у встановленому законом порядку. Окрім того, представник відповідача вважає, що твердження представника позивачів викладене у позовній заяві стосовно того, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок порушення вимог безпеки дорожнього руху під час виконання робіт з проведення ремонту, експлуатації та утриманню доріг, не відповідають дійсності та є його суб`єктивною думкою, яке не знайшло відображення в жодному документі. Зазначає, що на місці ДТП, було складено Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 зі схемою до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, складений за участю представника поліції, який прибув на місце ДТП, та представника ТОВ «Автомагістраль-Південь». Також звертає увагу, що вищевказаний Акт було підписано в тому числі двома свідками, одним з яких є ОСОБА_4 , який є знайомим Позивача 1, який приїхав на місце ДТП на прохання Позивача 1 забрати його речі, що в свою чергу доводить об`єктивність обставин викладених в Акті. Відповідно до п. 3 Акту, Експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2014 та ДСТУ308-96 за такими показниками: наявність та стан дорожніх знаків - наявні. Більш того, на Схемі до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі схематично зображений дорожній знак, який попереджує водіїв про проведення дорожніх робіт, а саме 1.37. Дорожні роботи та наказовий знак 4.8 Об`їзд перешкоди з лівого боку. Звертає увагу, що ДТП сталася саме в зоні дії цих дорожніх знаків, вимоги яких були проігноровані Позивачем 1. Також, ТОВ «Автомагістраль-Південь» критично ставиться до висновків викладених у експертному висновку № 0388 від 10.02.2020, на який посилається представник Позивачів, оскільки до матеріалів Позовної заяви його не додано, а отже Товариству невідомий зміст самого експертного висновку, невідоме його походження, логіка та хід його виконання. Щодо відшкодування моральної шкоди ТОВ «Автомагістраль-Південь» у повному обсязі не визнає вимоги Позивачів, оскільки сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, а представником Позивачів, не надано до суду жодного доказу, щодо такої обґрунтованості. Факт вчинення протиправних дій зі сторони ТОВ «Автомагістраль-Південь» та відповідно вину Товариства не доведено у встановленому законом порядку. Також відсутній будь який зв`язок між діями бездіяльністю) працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь» та моральною шкодою, яку понесли Позивачі. Більш того, представником Позивачів не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того що ДТП за участю ОСОБА_1 сталася з вини працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь», які буди на місці ДТП. Також вина працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь» жодним чином не доведена у встановленому законом порядку, адже жоден працівник чи посадова особа ТОВ «Автомагістраль-Південь» не притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт.

13 лютого 2023 року до суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Белогві». (т.1 а.с.176-180), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача та зазначає, що автомобілі Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також автомобіль Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , які на момент ДТП належали ТОВ «Белогві», та які на відповідній правовій підставі перебували у користуванні ТОВ «Автомагістраль-Південь», отримали механічні ушкодження внаслідок дій Позивача 1. Крім того, оскільки на момент ДТП транспортні засоби Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , на підставі Договору з надання послуг №0612 від 01.06.12 перебували в користуванні ТОВ «Автомагістраль-Південь», останнє і має відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. При цьому відповідач також зазначає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стало пошкодження автомобіля Subaru Legacy p/н НОМЕР_2 , а також отримання тілесних ушкоджень Позивачем 1 та Позивачем 2, є нехтування водієм пошкодженого транспортного засобу Позивачем 1, правилами дорожнього руху. Вважає, що слід критично ставитись до твердження представника Позивачів зазначеного у позовній заяві, щодо того, що швидкість транспортного засобу Subaru Legacy p/н, НОМЕР_2 до моменту зіткнення дорівнювала 100 км/год, адже на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди швидкість транспортного засобу Subaru Legacy p/н НОМЕР_2 не була встановлена та підтверджена жодним доказом. Також у справі відсутні докази щодо існування білого мікроавтобусу, водій якого начебто несподівано виконав перестроювання у ліву смуту, і який начебто закрив видимість Позивача 1, внаслідок чого останнім було здійснено зіткнення з транспортними засобами ТОВ «Белогві», котрі знаходились в місці проведення дорожніх робіт. Більше того, винуватість ОСОБА_1 доведена судом у постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2020. Вищевказане рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, набрало законної сили та не було оскаржено Позивачем 1 у встановленому законом порядку. Також зазначає, що твердження представника позивачів, викладене у позовній заяві стосовно того, що дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок порушення вимог безпеки дорожнього руху під час виконання робіт з проведення ремонту, експлуатації та утриманню доріг, зі сторони працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь», не відповідають дійсності та є його суб`єктивною думкою, яке не знайшло відображення в жодному документі. Зазначає, що на місці ДТП, було складено Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 зі схемою до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, складений за участю представника поліції, який прибув на місце ДТП, та представника ТОВ «Автомагістраль-Південь». Також звертає увагу, що вищевказаний Акт було підписано в тому числі двома свідками, одним з яких є ОСОБА_4 , який є знайомим Позивача 1, який приїхав на місце ДТП на прохання Позивача 1 забрати його речі, що в свою чергу доводить об`єктивність обставин викладених в Акті. Відповідно до п. 3 Акту, Експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2014 та ДСТУ308-96 за такими показниками: наявність та стан дорожніх знаків - наявні. Більш того, на Схемі до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі схематично зображений дорожній знак, який попереджує водіїв про проведення дорожніх робіт, а саме 1.37. Дорожні роботи та наказовий знак 4.8 Об`їзд перешкоди з лівого боку. Звертає увагу, що ДТП сталася саме в зоні дії цих дорожніх знаків, вимоги яких були проігноровані Позивачем 1. Також, відповідач критично ставиться до висновків викладених у експертному висновку № 0388 від 10.02.2020, на який посилається представник Позивачів, оскільки до матеріалів Позовної заяви його не додано, а отже Товариству невідомий зміст самого експертного висновку, невідоме його походження, логіка та хід його виконання. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач у повному обсязі не визнає вимоги Позивачів, оскільки сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, а представником Позивачів, не надано до суду жодного доказу, щодо такої обґрунтованості. Факт вчинення протиправних дій зі сторони ТОВ «Автомагістраль-Південь», як належного користувача транспортними засобами, та відповідно вину Товариства не доведено у встановленому законом порядку. Також відсутній будь який зв`язок між діями (бездіяльністю) працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь» та моральною шкодою, яку понесли Позивачі. Більш того, представником Позивачів не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того що ДТП за участю ОСОБА_1 сталася з вини працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь», які буди на місці ДТП. Також вина працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь» жодним чином не доведена у встановленому законом порядку, адже жоден працівник чи посадова особа ТОВ «Автомагістраль-Південь» не притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, а також за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.

17 лютого 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Стегар О.М. (т.1 а.с.219-222), в якій позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Щодо заперечень викладених у відзиві відповідача 1 та відповідача 2 зазначив, що всі викладені ними сумніви стосовно доведеності позовних вимог можуть бути спростовані матеріалами кримінального провадження №12019110140001611 від 19.11.2019, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №362/610/20, що розглядалася Васильківським міськрайонним судом Київської області. Крім того, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями працівників відповідача 2 та дорожньо-транспортною пригодою може встановити дорожньо-технічна експертиза за матеріалами справи. Стосовно заперечень відповідачів щодо необґрунтованості стягнення моральної шкоди, представник позивачів зазначив, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди. Щодо повідомлення відповідача 1 та відповідача 2 про складання Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 зі схемою до Акту та надання їх копій, а також щодо нібито наявності дорожніх знаків 1.37 «Дорожні роботи» та 4.8 «Об`їзд перешкоди з лівого боку» представник позивачів вказав наступне. 1. Відповідачі у відзивах (навмисно чи випадково) залишили поза увагою ту обставину, що попереджувальний знак 1.37 установлюється поза населеними пунктами на відстані 150-300 м до початку небезпечної ділянки. Крім того, поза населеного пункту знак 1.37 дублюється, при чому дублюючий знак встановлюється на відстані не менше 50 м до початку небезпечної ділянки. Наявність на вказаній ділянці дороги у момент ДТП зазначених відповідачами дорожніх знаків (як основного, так і дублюючого) спростовується вищенаведеними матеріалами кримінального провадження та справи про адміністративне правопорушення. 2. Надані відповідачем 2 копії Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 та схеми до Акту викликають обґрунтуванні сумніви, оскільки виходячи з їх змісту, вони складені набагато пізніше після ДТП; працівник поліції, який нібито складав вказані документи є Т.в.о. інспектора ВБОР БПП в м. Біла Церква, хоча всі інші документи щодо даної дорожньо-транспортної пригоди складалися слідчими та інспекторами Васильківського ВП ГУНП в Київській області; вищезазначені матеріали кримінального провадження та матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять таких документів; відповідачем 2 не зазначено жодну інформацію щодо особи, в якої наявні оригінали копій документів, наданих в якості доказів до відзиву.

11.05.2023 представником позивачів пошту подані додаткові пояснення в яких зазначено, що з відзивів представника відповідача 1 та представника відповідача 2, представнику позивачів стало відомо про існування акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 зі схемою до Акту. Представник позивача звернувся до громадянина ОСОБА_4 , який був свідком ДТП 18.11.2019 та направив адвокатські запити до поліції. Згідно з відповіддю ОСОБА_4 , він не пам`ятає, щоб його долучали до складання інших документів, ніж протокол огляду місця ДТП та схеми ДТП, візуально надані відповідачем 1 та відповідачем 2 копії документів йому не знайомі, свій підпис на цих документах ОСОБА_4 не впізнає та готовий надати свідчення в суді. 3 відповідей підрозділів Національної поліції, до яких направлялися адвокатські запити, встановлено, що Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі відсутній у БІП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПІП, а СВ відділу поліції № 1 Обухівського РУП представнику позивачів відмовлено у надані відомості про хід досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12019110140001611 від 19.11.2019. Враховуючи викладене, представнику позивачів не вдалося встановити місцезнаходження оригіналів поданих відповідачем 1 та відповідачем 2 доказів та підтвердити факт існування таких документів, відтак подані відповідачем 1 та відповідачем 2 Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.11.2019 і схема до Акту не відповідають вимогам статей 78, 79 ЦПК України отже не можуть бути визнані судом допустимими та достовірними доказами.

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 15 травня 2023 року витребувано з Відділу поліції №1 (м.Васильків) Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області належним чином завірені копії з матеріалів кримінального провадження №12019110140001611 від 19 листопада 2019 року, а саме: акту обстеження ділянки вулично-щляхової мережі від 18 листопада 2019 року зі схемою до акту, які склав т.в.о. інспектора ВБОР БПП в м.Біла Церква УПП в Київській області ДПП старший лейтенант поліції Перебийніс Р.А.; полісу ОСЦПВ №АО/4087703; наказу ТОВ «Автомагістраль-Південь» від 11 вересня 2017 року №1109/17 про закріплення відповідального з експлуатації автомобіля; витягу з наказу ТОВ «Автомагістраль-Південь» від 04 травня 2017 року №37-ПрР по кадровим питанням; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу д/н НОМЕР_1 ; договору від 01 червня 2012 року №0612 надання послуг техніки; подорожнього листа вантажного автомобіля д/н НОМЕР_1 від 18 листопада 2019 року. Витребувано з Васильківського міськрайонного суду Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення №362/610/20 (провадження №3/362/406/20). (т.2 а.с.20-21)

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 28 лютого 2024 року призначено в даній справі комплексну судову інженерно-технічну експертизу із залученням фахівця з дорожньо-технічної експертизи (експертна спеціальність: 10.16. «Дорожньо-технічні дослідження»), та фахівця з інженерно-транспортної експертизи (експертні спеціальності 10.1. «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.4. «Транспортно-трасологічні дослідження»), проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи. (т. 3 а.с.34-37)

13 травня 2024 року до суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта про надання додаткових вихідних даних необхідних для проведення судової експертизи в цивільній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 17 травня 2024 року поновлено провадження у даній цивільній справі. (т.3 а.с.45)

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 29 серпня 2024 року матеріали цивільної справи № 755/11920/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди направлено до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для виконання ухвали Дніпровського районного суд міста Києва від 28 лютого 2024 року та проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи, провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи. (т.3 а.с.146-147)

15 листопада 2024 року з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, разом із повернутими матеріалами справи.

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 18 листопада 2024 року поновлено провадження у даній цивільній справі. (т. 3 а.с.156-157)

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 13 лютого 2025 року матеріали цивільної справи № 755/11920/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди направити до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для виконання ухвали Дніпровського районного суд міста Києва від 28 лютого 2024 року та проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи, провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи. (т.3 а.с.216-218)

09 жовтня 2025 року з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта №КСЕ-19-25/19701 від 23 вересня 2025 року. (т.4 а.с.16-50)

01 січня 2026 року з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали цивільної справи разом з висновком експерта №КСЕ-19-25/19701 від 22 грудня 2025 року. (т.4 а.с.54-68)

Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 09 січня 2026 року поновлено провадження у даній цивільній справі. (т..4 а.с.70-71)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Стегар О.М. в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив заявлені в ньому вимоги задовольнити. Надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у заявах по суті справи та письмових поясненнях та додатково зазначив, що автомобіль позивача є фізично знищеним.

Представник відповідача АТ «СК «Країна» - Усенко А.М. в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві АТ «СК «Країна».

Представник відповідачів ТОВ «Белогві», ТОВ «Автомагістраль-Південь» - адвокат Хоменко Я.О. в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзивах ТОВ «Белогві», ТОВ «Автомагістраль-Південь».

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, та вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, що 18.11.2019, приблизно о 13 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_1 на а/д М-05 «Київ-Одеса», 36 км + 300 м., керуючи автомобілем SUBARU LEGACY, номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого здійснив зіткнення з нерухомим автомобілем Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 , який в результаті зіштовхнувся з нерухомим автомобілем Renault Dokker, номерний знак НОМЕР_3 , чим завдав механічних пошкоджень всім транспортним засобам. В результаті ДТП ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с. 90, том 2)

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до ЄДР за №12019110140001611 від 19.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. (а.с. 44, том 1, а.с. 92, том 2)

Постановою старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГК Національної поліції в Київській області Сокур Ю.П. від 09.01.2020 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110140001611 від 19.11.2019, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. (а.с. 93, том 2).

У зв`язку з цим, матеріали досудового розслідування ЄРДР №12019110140001611 від 19.11.2019 скеровано до суду для притягнення учасників ДТП до адміністративної відповідальності.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2020 у справі № 362/610/20, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с. 211-212, том 2)

Власником транспортних засобів Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , на час ДТП було ТОВ «Белогві» (а.с. 59, 60, 111, 115 том 2)

На момент ДТП транспортні засоби Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 , на підставі Договору надання послуг техніки №0612 від 01.06.2012 перебували в користуванні ТОВ «Автомагістраль-Південь». (а.с. 191-192, том 1, а.с. 61-62, том 2)

Транспортний засіб Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , було закріплено за працівником ТОВ «Автомагістраль-Південь» - ОСОБА_3 наказом роботодавця №1109/17 від 11.09.2017(а.с. 57, том 2), який в день ДТП (18.11.2019) виконував свої трудові обов`язки, що відображено в подорожньому листі (а.с. 63, том 2).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_6 вбачається, що в день ДТП ним, як співробітником ТОВ «Сучасні дорожні матеріали» було здійснено плановий виїзд службовим транспортним засобом Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 107-109, том 2).

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу СКС RML3Н1-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_1 , забезпечена полісом АО/4087703 АТ «СК «Країна». Термін дії з 08.09.2019 по 07.08.2020.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Країна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи від 07.09.2022 № 9951 (а.с. 157-158, том 1) та заявою на виплату страхового відшкодування від 07.09.2022 № 9952 (а.с. 159, том 1).

АТ «СК «Країна» своїм листом від 13.10.2022 № 9130/22 (а.с. 160-161, том 1) фактично відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з підстав передбачених п.п. 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди) та пп. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. (а.с. 160-161, том 1)

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені у статті 1187 ЦК України. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам, (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди).

Транспортний засіб, який не використовується (зберігається), створює ймовірне підвищене заподіяння шкоди через неможливість повного контролю з боку особи у процесі його використання за умови наявності у відповідного транспортного засобу небезпечних конструктивних елементів (зокрема, паливна та електрична системи автомобіля).

Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам.

Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) не вбачав підстав для відступу від висновку викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 308/3620/15-ц (провадження № 61-17064св18) відсутні.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

При цьому, частиною другою статті 1188 ЦК України передбачено, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику (п.2 ч.1 ст. 989 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору страхування).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч.1 ст. 10 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1. ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Комплексний аналіз норм пункту 3 частини першої статті 43, статті 180, частин першої, другої статті 227 ЦПК України свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в тому числі, бути зазначено в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору в суді, а не поза його межами (див. постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (провадження № 61-19259св19).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

Як було встановлено судом, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2020 по справі № 362/610/20, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування висновків суду у справі про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, покладено саме факт порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху України (в редакції станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди), згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. У зв`язку з чим суд у постанові зазначив, що для вирішення справи не має значення причина виникнення перешкоди, оскільки не залежно від законності проведення робіт та наявності перешкод, що виникли в зв`язку з такими роботами, водій зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для зменшення швидкості руху і об`їзду зазначених перешкод, а тому в призначенні судової експертизи з приводу відповідності робіт з проведення ремонту, експлуатації та утримання доріг, що виконувалися співробітниками ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «Сучасні дорожні Матеріали» 18.11.2019 року на 36 км + 300 м автодороги М 05 Київ-Одеса, вимогам безпеки дорожнього руху, немає необхідності.

Таким чином, зазначена обставина повторному доказуванню не підлягає.

Позивач 1, спростовуючи свою вину в рамках розгляду даної цивільної справи, а також вину Відповідача 1, як власника, та Відповідача 2, як правомочного володільця та роботодавця, посилається на ряд доказів, в тому числі на складений на замовлення ОСОБА_1 висновок експерта №0388, складений 10.02.2020 за результатами дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля SUBARU LEGACY, номерний знак НОМЕР_2 та автомобілем Renault Master, номерний знак НОМЕР_1 і Renault Dokker, номерний знак НОМЕР_3 . (а.с. 153-166, том 2)

За змістом цього висновку експерта, в даній дорожній обстановці, враховуючи фактичні обставини зближення автомобілів, в діях водія автомобіля SUBARU LEGACY, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , невідповідності вимогам п.12.3 та п. 13.1. та 12.1. ПДР України не вбачається і його дії з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку виникненням даної ДТП.

У постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновки, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку.

Суд зауважує, що хоча висновок експерта від 10.02.2020 № 0388 не отриманий в рамках кримінальної справи, але за подібністю правовідносин та обставин, суд має надати оцінку такому висновку, як письмовому доказу у цивільній справі.

При цьому, суд звертає увагу, що висновок експерта від 10.02.2020 № 0388 був виконаний на замовлення ОСОБА_1 , наданий захисником ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення №362/610/20 як доказ спростування вини правопорушника ОСОБА_1 та, відповідно, судом у тій справі була надана оцінка цьому висновку під час ухвалення судового рішення по суті та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні за заявою сторони позивачів був допитаний свідок ОСОБА_4 , який показав, що 18.11.2019, між 13 та 14 годинами йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про ДТП, на місце якої свідок приїхав приблизно о 14:00 годині. Позивачів вже не було, поліції ще не було. При наближенні до місця ДТП свідок знаків не було, на полосі лежало приладдя.

Показання свідка в цілому узгоджуються зі знімками з місця ДТП, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення (а.с. 131-142, том 2).

Разом із тим, допитані в рамках кримінального провадження№12019110140001611 від 19.11.2019 свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 показали, що вони 18.11.2019, приблизно о 13:00 годині здійснили плановий виїзд на 36 км а/д М 05 у Васильківському районі Київської області, поставили службові автомобілі Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в правій смузі для руху, виставили попереджувальні знаки, а по краю смуги для руху, в якій проводились роботи, виставили сигнальні конуси. Приблизно о 13:25 вони закінчили проведення робіт і зібрали попереджувальні знаки та сигнальні конуси, які склали до автомобіля. Після цього ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля та збирався виїжджати, в цей час автомобіль Subaru, днз НОМЕР_6 здійснив зіткнення з нерухомим автомобілем Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в свою чергу зіштовхнувся з автомобілем Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . (а.с. 107-109, 112-114 том 2)

В рамках даної цивільної справи сторона позивачів скористалась своїм процесуальним правом та представник позивачів ОСОБА_7 заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року призначено в даній справі комплексну судову інженерно-технічну експертизу із залученням фахівця з дорожньо-технічної експертизи (експертна спеціальність: 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження»), та фахівця з інженерно-транспортної експертизи (експертні спеціальності 10.1. «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.4. «Транспортно-трасологічні дослідження»), на вирішення якої поставити наступні питання:

-Чи відповідали роботи з проведення ремонту, експлуатації та утримання доріг, що виконувались 18.11.2019 співробітниками ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «Сучасні дорожні Матеріали» на 36 км + 300 м автодороги М 05 Київ-Одеса, вимогам безпеки дорожнього руху?

-Чи забезпечувала організація дорожнього руху під час проведення ремонтних робіт 18.11.2019 на ділянці дороги 36 км + 300 м автодороги М 05 Київ-Одеса безпеку дорожнього руху?

-Як повинні були діяти водії автомобілів Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?

-Чи відповідали дії водіїв автомобілів Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , технічним вимогам Правил дорожнього руху?

- Чи були з технічної точки зору дії водіїв автомобілів Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у причинному зв`язку з виникненням ДТП?

09.10.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта від 23.09.2025 № КСЕ-19-25/19701 в частині дорожньо-технічних досліджень за експертною спеціальністю 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження». (а.с. 16-50, том 4)

Згідно висновків експерта від 23.09.2025 № КСЕ-19-25/19701:

1. З урахування умов, наведених у дослідницькій частині, визначити чи відповідали роботи з проведення ремонту, експлуатації та утримання доріг, що виконувались 18.11.2019 співробітниками ТОВ «Автомагістраль-Південь» та ТОВ «Сучасні дорожні Матеріали» на 36 км+300 м автодороги М 05 Київ-Одеса, вимогам безпеки дорожнього руху, експертом не вбачається за можливе.

2. З урахування умов, наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, можливо зазначити, що на ділянці дороги 36 км + 300 м автодороги М 05 Київ-Одеса тимчасова організація дорожнього руху не забезпечувала безпеку дорожнього руху.

01.01.2026 на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи від 22.12.2025 № КСЕ-19-25/19701. (а.с. 54-68, том 4)

Згідно висновків експертів за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи від 22.12.2025 № КСЕ-19-25/19701:

1-2 питання вирішувалися в ході проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 10.16 «Дорожньо-технічні дослідження», висновок від 22.09.2025 № КСК-19-25/19701.

3. На момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце в світлий час доби на ділянці проведення дорожніх робіт, автомобілі Renault Master та Renault Dokker, які є спеціалізованим транспортом дорожньо-експлуатаційної служби, перебували у нерухомому стані. Наїзд автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_6 ) на зазначені автомобілі відбувся в момент, коли їх водії, після проведення робіт, зібрали попереджувальні знаки і сигнальні конуси та мали намір від`їжджати.

Оскільки Правилами дорожнього руху не передбачено вимог до водіїв транспортних засобів, які перебувають в зоні виконання дорожніх робіт та безпосередньо виконують ці роботи в частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час проведення таких робіт, вирішити питання щодо оцінки їх дій у даній дорожній обстановці згідно з відповідними технічними вимогами, не видається можливим.

4. Правилами дорожнього руху не передбачено вимог до водіїв транспортних засобів, які перебувають в зоні виконання дорожніх робіт та безпосередньо виконують ці роботи, в частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час проведення таких робіт. Тому вирішити питання, чи відповідали дії водіїв автомобілів Renault Master (номерний знак НОМЕР_7 ) та Renault Dokker (номерний знак НОМЕР_3 ), які є спеціалізованим транспортом дорожньо-експлуатаційної служби, технічним вимогам Правил дорожнього руху, не видається можливим.

5. Визначити, чи знаходяться невідповідності в організації дорожнього руху на ділянці, де проводились дорожні роботи, та зокрема в діях водіїв автомобілів Renault Master (номерний знак НОМЕР_7 ) та Renault Dokker (номерний знак НОМЕР_8 ) в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, не видається можливим. Обумовлено це відсутністю у наданих на дослідження матеріалах цивільної справи даних, які б дозволяли визначити розташування транспортних засобів в момент наїзду на них автомобіля Subaru Legacy (номерний знак НОМЕР_2 ), а також відсутністю об`єктивних даних щодо конкретної видимості автомобілів Renault Master та Renault Dokker в умовах місця пригоди.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначив, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд приймає як належні та допустимі докази висновок експерта від 23.09.2025 №КСЕ-19-25/19701 та висновок експерта від 22.12.2025 № КСЕ-19-25/19701, за якими не встановлено порушення водіями транспортних засобів Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , Правил дорожнього руху України.

Таким чином, твердження позивачів стосовно протиправності дій працівників відповідача 2, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди 18.11.2019 та, як наслідок, заподіяння ними матеріальних збитків та моральної шкоди позивачам, не знайшли свого підтвердження за матеріалами с прави.

Лист Секретаріату Європейського Суду з прав людини від 21.12.2020 № ECHR-LUkr1.1R TAV/of (заява № 47969/20) (а.с. 45, том 1) не скасовує постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2020. Будь-яких доказів щодо прийняття відповідного рішення за результатами звернення ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини матеріали справи не містять.

При цьому, аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Водночас, однією із спільних та обов`язкових умов для кожної із вказаних видів відповідальності є об`єктивна сторона кожного із цих видів відповідальності, тобто зміст порушення, який полягає у неправомірності дій (протиправність поведінки заподіювача шкоди) при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Ключовим фактом по даній справі є те, що вина позивача ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку. Також встановлено той факт, що позивачем ОСОБА_1 порушено п. 12.3 Правил дорожнього руху України (в редакції на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди) - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності на підтвердження вини працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь», а саме водія автомобіля Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 (який на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автомагістраль-Південь»), та водія Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , - ОСОБА_6 (який на час ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автомагістраль-Південь»), позивачами до позовної заяви та в ході розгляду справи надано не було. Висновки експертів, надані на виконання ухвали суду від 28.02.2024, також не підтвердили протиправність дій працівників ТОВ «Автомагістраль-Південь», які б призвели до ДТП, яка мала місце 18.11.2019.

З наведених обставин суд не вбачає законних підстав для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 , який є винуватцем ДТП, з ТОВ «Автомагістраль-Південь» майнової та моральної шкоди, а також для стягнення на користь обох позивачів страхового відшкодування з АТ «СК «Країна».

Що стосується вимог позивачів до ТОВ «Белогві», то останнє на час ДТП було лише власником транспортних засобів Renault Master, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Renault Dokker, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , а фактичним володільцем цих автомобілів у розумінні частини другої статті 1187 ЦК України, на підставі договору надання послуг техніки, було ТОВ «Автомагістраль-Південь». Отже ТОВ «Белогві» не є належним відповідачем в розрізі спірних правовідносин.

З приводу вимог позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в частині, що стосується відповідача ТОВ «Автомагістраль-Південь», суд зазначає наступне.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинуваті володільці джерела підвищеної небезпеки.

При цьому, у випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є володільцями джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, зокрема шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14 (провадження № 61-6468зпв18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті.

Припис частини другої статті 1188 ЦК України підлягає застосуванню за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

У разі якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одним із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці.

У пункті 55.1 постанови від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.

З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовується не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі).

Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.

Відповідач ТОВ «Автомагістраль-Південь» є володільцем та роботодавцем одного з водіїв автомобілів, які стали учасниками ДТП, проте ані вину працівника, ані вину іншого водія не встановлено, винним у вчиненні адміністративного порушення визнано саме водія ОСОБА_1 , в транспортному засобі якого перебувала ОСОБА_2 . При цьому обставини, за яких вчинено ДТП, наявність у діях інших осіб ознак неправомірної поведінки, як умови покладення на ТОВ «Автомагістраль-Південь» обов`язку відшкодування шкоди без вини (яка встановлюється обвинувальним вироком суду, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, судовими рішенням про закриття кримінального провадження або справи про адміністративне правопорушення з нереабілітуючих ознак), судом не встановлено. Також не встановлено зв`язку між такою поведінкою та завданою позивачу ОСОБА_2 шкодою.

Для цивільної відповідальності відповідача у вигляді відшкодування ним шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за правилами статті 1187 ЦК України, наявність його вини у вчиненні ДТП, не має значення, водночас, однією із обов`язкових умов для такого виду відповідальності є об`єктивна сторона цього виду відповідальності, тобто зміст порушення, який полягає у неправомірності дій відповідача (протиправність поведінки заподіювача шкоди) при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки (при керуванні транспортним засобом), внаслідок якої сталась ДТП, у якій постраждав пасажир.

Солідарна відповідальність володільців транспортних засобів може виникнути лише за умов, коли поведінка кожного із них була неправомірною, зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі.

Оскільки судом установлено, що поведінка відповідача не була протиправною, то відсутні підстави вважати, що він спільно завдав позивачу шкоду. Підстава для його солідарної відповідальності з іншим учасником ДТП перед потерпілою особою незалежно від їхньої вини, відсутня.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивачів, в розмірі, сплаченому при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування», Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 23, 979, 980, 988, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце поживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві» (ЄДРПОУ 30748070, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (ЄДРПОУ 34252469, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21), Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (ЄДРПОУ 20842474, місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А) про відшкодування завданої майнової шкоди, компенсацію збитків та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: