Рішення № 139289337, 27.08.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/950/26

Провадження № 2/945/1325/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 34245 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4333655, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 4333655 від 26.12.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідач отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4333655 від 26.12.2020 року. Таким чином, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 34245 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 29245 грн.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 34245 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн та 2662,40 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника у підсистемі «Електронний суд». Водночас, просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

Копія ухвали суду та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4333655.

Пунктами 1.2-1.8 Кредитного договору передбачено, що за Договором Кредитодавець (п. 2.21. Правил) надає Позичальнику (п. 2.33. Правил) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит (п. 2.20. Правил)), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.35. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Сума кредиту складає 5 000,00 гривень.

Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок (п. 2.19. Правил) Позичальника.

За цим Договором Позичальник сплачує суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

Розрахунок Зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника, строки виконання Зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, Основна сума кредиту (п. 2.28. Правил), Проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Окрім повного Графіку платежів у Додатку № 1 до Договору, наводиться окремий випадок повного Графіку платежів, який відповідає Максимально ефективному користуванню кредитом (п. 2.25. Правил) за умови сплати Позичальником всіх Зобов`язань за Договором у останній день Базового періоду (п. 2.4. Правил).

Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

1.7.2. Ставки нарахування Процентів за користування кредитом за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні Договору: - в Базовий період протягом 30 календарних днів з 26.12.2020 року до 25.01.2021 року (включно) у розмірі 1,53 % за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)); - в Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 26.01.2021 року до 24.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)). Орієнтовна загальна вартість Кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 7 300,40 грн.

1.7.3. У випадку подовження Позичальником Базового періоду, Строку дії Договору та зміни Кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,53% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)). В Спеціальний період, з дати закінчення подовженого Базового періоду та до спливу Кінцевої дати виконання Договору (включно), Проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка).

1.7.4. Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. Договору нараховуються Кредитодавцем протягом усього Строку дії Договору (з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) до Кінцевої дати виконання Договору (включно)) на Основну суму кредиту за кожний день користування Кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася. Нарахування Процентів за користування кредитом є правом Кредитодавця, а не його обов`язком. Кредитодавець, без погодження з Позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором Процентів за користування кредитом.

1.7.5. Розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у Графіку платежів, може бути збільшений Кредитодавцем тільки з письмової згоди Позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна Додаткова угода (п. 2.11. Правил).

1.7.6. У разі неналежного виконання Графіку платежів настає Умова дострокового виконання Зобов`язань за Договором (п. 2.43. Правил), у зв`язку з чим Позичальник має сплатити всю Заборгованість (п. 2.14. Правил) за Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту це сума кредиту, визначена в п. 1.3. Договору, та витрати Позичальника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи Проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги Кредитодавця, кредитного посередника (за наявності), та третіх осіб.

Договір та графік платежів підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS4333655.

Як вбачається з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22.07.2026 на імя ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 і відповідно до виписки по рахунку 26.12.2020 на карту здійснено перерахування коштів у розмірі 5000 грн.

Згідно безпосередньо дослідженого судом детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 29.10.2025, що підготовлений ТОВ «Алекскредит», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 26.12.2020 надано відповідачу кредит в сумі 5000 грн.

Згідно означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки кредитодавцем ТОВ «Алекскредит» позичальнику нараховувалися так:

1)у період часу з 26.12.2020 до 25.01.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 76,50 грн з призми відсоткової ставки на рівні 1,53%/день;

2)у період часу з 25.01.2021 до 24.07.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 150 грн з призми відсоткової ставки на рівні 3,0%/день.

Також із означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник не здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с.16-18).

Крім того з Паспорту споживчого кредиту суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши його одноразовим ідентифікатором PS4333655, виявив волю на отримання кредиту в ТОВ «Алекскредит» на визначених умовах.

Суд, дослідивши договір факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025, встановив, що 29.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено означений правочин, відповідно до п.1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.

Факт оплати ТОВ «Секвоя Капітал» ТОВ «Алекскредит» грошових коштів за договором факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 судом встановлено з дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №339 від 30.10.2025, зі змісту якої встановлено, що ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» 2000000 грн (а.с.39).

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 судом встановлено, що ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 згідно умов кредитного договору №4333655 від 26.12.2020 у розмірі 34245 грн, з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, та 29245 грн сума заборгованості за відсотками.

Також із договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 суд встановив, що 31.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) та ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) укладено означений правочин, відповідно до п.1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.

Факт оплати ТОВ ФК «Солвентіс» ТОВ «Секвоя Капітал» грошових коштів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 судом встановлено з дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №1118 від 05.11.2025, зі змісту якої встановлено, що ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатило ТОВ «Секвоя Капітал» 2 071 261,13 грн.

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 судом встановлено, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 згідно умов кредитного договору №4333655 від 26.12.2020 у розмірі 34245 грн, з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, та 29245 грн сума заборгованості за відсотками.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 у редакції, чинній на день укладення Кредитного договору (далі Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Кредитного договору).

Статтею 12 Закону № 675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 у взаємозв`язку з договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025.

Частина 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на умовах, викладених у цьому правочині.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Алекскредит» грошових коштів у сумі 5000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Водночас, матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором ТОВ «Алекскредит» як первинному кредитодавцю, так і ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» як правонаступникам первинного кредитодавця у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5000 грн підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 29245 грн, суд зазначає про таке.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та не вбачає невідповідності як умовам договору так і нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог щодо компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи в суді. Вирішуючи питання щодо розміру таких витрат, суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Виходячи зі встановлених обставин та норм процесуального законодавства, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази про понесення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді є достатніми, допустимими і достовірними, між тим розмір таких витрат, підлягає зменшенню до 2000 грн.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесенні судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту № 4333655 від 26.12.2020 в розмірі 34245,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2662,40 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони в справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 27.08.2026.

Суддя І.В. Павленко